стосуються соціально-економічних, політичних, особистих та інших прав, свобод й законних інтересів громадян, проголошених й гарантованих Конституцією та законами України, установлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації;

мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління й контролю, а також підприємств, установ і організацій (незалежно від форм власності), що не належать до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт [20].

До сфери регулювання цими «Методичними рекомендаціями» не належать акти:

персонального характеру (про склад комісій, призначення на посаду та звільнення з неї, заохочення працівників тощо);

дія яких обмежується одноразовим застосуванням, крім актів про затвердження положень, інструкцій та інших, що містять правові норми;

оперативно-розпорядчого характеру (разові доручення);

якими доводяться до відома підприємств, установ і організацій рішення органів вищого рівня;

спрямовані на організацію виконання рішень органів вищого рівня й власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що не містять нових правових норм;

нормативно-технічного характеру (державні стандарти, будівельні норми й правила, тарифно-кваліфікаційні довідники, форми звітності та інші) [20].

Однак, варто зауважити, що нерегулювання «Методичними рекомендаціями» вищевказаних актів не є їх недоліком, радше – навпаки. «Методичні рекомендації» чітко визначають означення терміну «нормативно-правовий акт» – це офіційний письмовий документ, прийнятий чи виданий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, який спрямовано на регулювання суспільних відносин, містить нормативні приписи, розрахований на багаторазове застосування й дія якого не обмежується одноразовим виконанням. Вищеназвані документи не є такими, а відповідно – не підлягають державній реєстрації. Отже, можна зробити висновок, що «Методичні рекомендації про порядок підготовки, подання на державну реєстрацію, скасування, обліку та зберігання нормативно-правових актів митних органів України» носять конкретний характер (повністю відповідають їх сфері регулювання) і не стосуються будь-яких інших правових актів. До нормативної бази загального діловодства Івано-Франківської митниці слід також віднести «Перелік документів, що утворюються в митних органах України, спеціалізованих митних установ та організацій із зазначенням строків зберігання» (далі – «Перелік документів із зазначенням строків зберігання») від 13.01.2006 № 14, затверджений з метою уніфікації строків зберігання документів, що утворюються в митній службі України. «Перелік документів із зазначенням строків зберігання» складено відповідно до Закону України від 13.12.2001 № 2888-ІІІ «Про Національний архівний фонд та архівні установи» та до «Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів», затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41 (зі змінами й доповненнями) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.09.1998 за № 576/3016. «Перелік документів із зазначенням строків зберігання» визначає строки зберігання документів, які створюються в процесі діяльності митних органів України, спеціалізованих митних установ та організацій. Дотримання зазначених у Переліку строків зберігання документів є обов`язковим для всіх митних органів України, спеціалізованих митних установ та організацій. Перелік застосовується з метою раціональної організації діловодства, забезпечення збереження документів та відбору їх для постійного зберігання або для знищення. Перелік може також використовуватися як посібник для класифікації документів у діловодстві, при формуванні справ, підготовці номенклатур справ і актів про вилучення для знищення документів, що не підлягають зберіганню [16]. «Перелік документів із зазначенням строків зберігання» побудований відповідно до напрямів діяльності митних органів України, спеціалізованих митних установ та організацій і складається з 19 розділів, які відповідають основним напрямам діяльності митної служби України. Більшість розділів для зручності користування поділено на пункти: 1. Організація системи управління;

Розпорядча діяльність;

Контроль та інспектування;

Організаційні основи управління;

Правове забезпечення управління;

Організація документаційного забезпечення управління та відомчого зберігання документів.

Прогнозування, планування;

Організація і методика планування;

Прогнозування і перспективне планування;

Поточне планування.

Фінансово-економічні питання.

Облік та звітність;

Організація і методологія обліку та звітності;

Оперативна, спеціальна митна статистика та звітність;

Бухгалтерський облік та звітність;

Облік майново - матеріальних цінностей.

Організація праці. Охорона праці.

Організація роботи з особовим складом;

Облік кадрів;

Підготовка кадрів, підвищення їх кваліфікації;

Підвищення кваліфікації особового складу митних органів України, спеціалізованих митних установ та організацій.

Нормативно-методичне забезпечення митного контролю.

Організація митного контролю, митне оформлення.

Організація боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил.

Митно-тарифне регулювання, надходження митних доходів та платежів.

Митний контроль за якістю товарів. Експертиза.

Організація оперативної та чергової служби.

Міжнародне