У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


доступу до документів НАФ та довідкового апарату до них, декларовано спрощення порядку фізичного доступу до документної інформації та закріплено нову норму надання користувачам можливості, крім довідкового апарату, використовувати облікові документи. У Законі наведено визначення таких основних термінів: архівний документ, документ НАФ, НАФ, унікальний документ, архівна справа, діюводство, архівна установа, архів, архівний підрозділ, архівний відділ державна архівна установа, приватне архівне зібрання, таємний архів, користувач архівними документами, державна реєстрація документів, довідковий апарат, номенклатура справ, архівна довідка. Наприклад, архівна справа – галузь життєдіяльності суспільства, що охоплює наукові, організаційні, правові, технологічні, економічні та інші питання діяльності юридичних і фізичних осіб, пов'язані із нагромадженням, обліком, зберіганням архівних документів та використанням відомостей, що в них містяться; діловодство – сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи із службовими документами та ін. Крім того, у Законі порушується питання державної політики у сфері архівної справи і діловодства [44, c. 19-20]. «Відповідно до Закону «Про національний архівний фонд та архівні установи», діловодство разом з архівною справою складають єдину сферу практичної діяльності. Однак у цьому акті означені лише загальні напрями керування організацією діловодства в країні. Необхідною є конкретизація у спеціальному законі завдань щодо організації діловодства спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, інших центральних органів виконавчої влади, державних архівних установ, а також служби діловодства як його суб'єкта» [51])[51] Концепція проекту Закону України «Про діловодство». – Режим доступу : http://www.archives.gov.ua/Problems/Concept-4.11.2005.php.). Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі – Закон України «Про звернення громадян») регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення [7]. Ґрунтовний аналіз Закону України «Про звернення громадян» свідчить про його певні недоліки: 1. Закон застосовується не тільки до відносин між громадянами і органами управління, а й до відносин громадських організацій і приватних підприємств, тобто до відносин між недержавними суб’єктами права. Така ситуація певною мірою не відповідає Конституції України, оскільки вищезазначені правовідносини регулюються положеннями цивільного, а не адміністративного права, і в разі виникнення спорів між ними рішення приймаються судами у порядку цивільного судочинства. 2. Закон регулює різні за своєю суттю правові явища – «пропозиції», «заяви» та «скарги». Тобто в той час, коли заява є звичайним інструментом безконфліктної реалізації права громадянина перед державою, скарга є інструментом захисту права і, таким чином, функціонально знаходиться на одному рівні із судовим позовом. Ці структурні відмінності між різними врегульованими в Законі формами ініціатив, з якими громадяни звертаються до органів управління, не враховуються цим Законом у повному обсязі. З огляду на зазначене, виникають сумніви щодо доцільності врегулювання в одному законі процедури подання пропозицій, заяв та скарг. 3. Певні суспільні відносини не регулюються цим Законом. Наприклад, він не стосується випадків, у яких органи управління і посадові особи за власною ініціативою приймають індивідуальні акти, які відповідним чином обтяжують громадянина. Крім того, практика застосування Закону України «Про звернення громадян» виявила низку недоліків у цій сфері та викликала необхідність удосконалення механізму реалізації права громадян на звернення до органів влади, їх посадових осіб. Результат наведеного аналізу можна викласти за допомогою такої тези: чинний Закон України «Про звернення громадян» є не тільки недостатнім, а у зв’язку з його недостатньою юридичною дією – також і неспроможним унормувати процедурне право, яке б відповідало європейським стандартам [55]. 23 квітня 2008 року на сайті Міністерства юстиції було опубліковано проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» (далі – проект) з метою забезпечення вивчення та врахування думки громадськості щодо зазначеного проекту. Проект розроблено Міністерством юстиції на виконання абзацу третього статті 4 Указу Президента України від 7 лютого 2008 року № 109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування». Метою проекту є запровадження можливості реалізації громадянами права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності шляхом подання звернень з використанням мережі Інтернет [50]. У пояснювальній записці до проекту Закону зазначено, що: «Прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» дасть змогу унормувати можливість реалізації громадянами права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності шляхом подання звернень з використанням мережі Інтернет, що сприятиме економії часових та матеріальних ресурсів зазначених органів та громадян, увільненню державних службовців та посадових осіб від рутинної роботи, пов’язаної з паперовим оформленням відповідей на звернення, а відтак, зростанню довіри населення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб» [50])[50] Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17