Правила внутрішнього трудового розпорядку являють собою нормативні угоди і тому не повинні суперечити законодавству про працю.

За формою і змістом правила схожі з інструкціями, іноді їх складовою частиною (наприклад, правила оформлення вихідних документів включається в інструкцію діловодства). Реквізити правил такі: назва організації чи структурного підрозділу, назва виду документа, дата, реєстраційний індекс документа, місце складання, гриф затвердження, заголовок до тексту (входить до назви виду документа й містить короткий виклад змісту), текст, підпис, гриф погодження, візи, відмітка про наявність документа в електронному вигляді.

Аналогічний характер, а також однакову з інструкціями і правилами юридичну природу мають такі поширені нормативні документи, як рекомендації, регламенти, методичні вказівки, пам’ятки. Наказ як вольова дія спрямований на виникнення, змінення або припинення прав і обов’язків викликає різноманітні правові наслідки. Він є актом в одноосібному управлінні, оскільки державне підприємство, чи установа очолюється однією особою (генеральним директором директором, начальником), здійснюючи права підприємства, пов’язані з його виробничо-господарською діяльністю. Керівник організовує всю роботу підприємств і несе за нього повну відповідальність.

3.4 Статут

Статут- це нормативно-правовий акт, з допомогою якого оформляється створення підприємства, організації, установи, будь-якої форми власності та визначається її структура, функції, правовий статус, взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями, установами, фірмами чи фізичними особами. (див. дод. В)

Статут підприємства затверджується установою вищого рівня. Після затвердження повноважним органом Статут передається на реєстрацію до відповідних державних органів[для товариств з обмеженою відповідальністю (ТзОВ), приватних підприємств (ПП) і малих підприємств (МП) таким органом є районна державна адміністрація за місцем юридичної адреси, вказаної в статуті], де підприємству видається свідоцтво про реєстрацію із зазначенням реєстраційного номера та юридичної адреси.

Лише після реєстрації підприємство має право розпочати свою діяльність.

Статути бувають типові (розробляються для однотипних підприємств) та індивідуальні (створюються на підставі типових конкретизацією їх).

Зміст статуту має бути постійно істинним, тобто в разі потреби сюди слід вносити доповнення та зміни. Мета створення й діяльність підприємства, зазначені в статуті, не повинні суперечити чинним законам України та іншим державним нормативно-правовим актам.

Статути оформляють на аркушах паперу формату А4 друкарським способом. Усі аркуші зшиваються, прошнуровують і скріплюють печатками.

Статут не належить до секретних документів і не містить таємної інформації. Його повинні надавати на вимогу ревізійним комісіям, державним контролюючим органам, представникам судових і слідчих органів, податкової інспекції, партнерам по бізнесу та ін.

Статути слугують підставою для розробки положень, правил та інших документів, що створюються на підприємствах.

Статути господарських організацій мають свої особливості. Ними визначені порядок вступу в організацію, права та обов’язки її членів, органів управління, порядок виборів. Статут може складатися для конкретної господарської, кооперативної чи іншої організації, у такому випадку він називається індивідуальним. Статути розроблені для ряду однотипних установ, організацій, вважаються типовими.

У деяких галузях народного господарства, з огляду на їх особливе значення, для окремих категорій робітників і службовців трудовий розпорядок регулюється статутами про дисципліну.

Статут повинен містии такі основні реквізити: гриф затвердження керівної організації або органу управління, найменування виду документа, заголовок, текст.

Титульна сторінка Статуту містить такі реквізити:

запис про державну реєстрацію;

гриф затвердження;

назва виду документа з назвою установи;

місце та рік складання або видання;

відбитки печаток і штампів відповідних установ (місцевого органу державної влади, пенсійного фонду, податкової інспекції, управління статистики).

На наступних аркушах оформлюють текст Статуту, що має такі основні розділи:

Проект Статуту зазвичай готує юридична служба, а не служба діловодства.

Висновки

Після здобуття Україною незалежності, постала необхідність утвердження її на міжнародній арені, а отже й закріплення української мови, як державної. Нагальною потребою сьогодення є зміцнення статусу української мови у діловому спілкуванні, оскільки, писемне спілкування в ділових відносинах між організаціями, а також в державному, суспільному та політичному житті переходить на українську мову. Це стосується діловодства, офіційних документів, актів державної влади й управління, а отже всіх видів документації. Саме офіційно-діловий стиль задовольняє потреби членів суспільства у діловій сфері.

Основу документаційного забезпечення діяльності будь-якого підприємства становлять організаційні, розпорядчі й довідково-інформаційні документи. Організаційні документи на тривалий час закріплюють і регламентують структуру, завдання, функції, обов’язки, права й відповідальність органів управління та спеціалістів організації. Ці документи, разом із нормативно-правовими, розпорядчими, довідково-інформаційними документами створюються безпосередньо на підприємствах, установах, організаціях та фірмах і стосуються питань їх загальної діяльності.

До організаційних документів відносяться: статути, положення, інструкції та правила. Будь-яка установа, підприємство чи організація діє відповідно до статуту, а у своїй діяльності керується положеннями, інструкціями та правилами.

Аналізуючи ці документи, можна встановити, що інструкція та положення є правовими актами, правила є зібранням положень, а статут є нормативно-правовим актом, який визначає створення установи.

Відповідно до статуту Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, цей навчальний заклад утворився як факультет, а згодом філія Львівської політехніки. Отже, інститут будувався на здобутках Львівської політехніки. Після укладання статуту новоствореного університету, цей документ було затверджено Міністерством освіти України, оскільки статут набуває чинності лише після затвердження його установою вищого рівня. Сьогодні, ІФНТУНГ – це багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого (найвищого) рівня акредитації, який відповідає міжнародним стандартам. нструкції університету регламентують всі можливі сторони діяльності закладу , його філій та посадових осіб.

Положення визначають основні правила організації та діяльності університету, а правила визначають певний порядок дій усіх його працівників, посадових осіб,