Проекти постанови не рідко готують багато установ чи відомств. Постанови узгоджують з установами, інтересів яких вони торкаються і представляється для візування керівника. Якщо виникають розбіжності до проекту постанови додається довідка з викладом їх суті. Проект документа разом супроводжуючим листом і довідками про погоджені писаними керівниками установ які складають проект, направляють в орган котрий відповідає за його видання.[2, 41-50]

Статут

Так називають зведення правил, що регулюють: а) основи організацій та підприємств і установ певної галузі господарства; б) умови утворення, склад і структура діяльності конкретного підприємства, організації або установи з певної галузі або сфери управління кооперативів, малих підприємств.

Статути покладені в основу керівних громадських, кооперативних організацій, добровільних спортивних організацій.

Статути господарських організацій мають свої особливості. Ними визначені порядок вступу в організацію, права та обов'язки її членів, органи управління, порядок виборів. Статут може складатися для конкретної господарської, кооперативної чи іншої організації, у такому випадку він називається індивідуальним. Статути розроблені для ряду однотипних установ, організацій, вважаються типовими.

У деяких галузях народного господарства, з огляду на їх особливе значення, для окремих категорій робітників і службовців трудовий розпорядок регулюється статутами про дисципліну.

Статут містить такі реквізити:

Гриф затвердження вищестоящого організацією або органом управління.

Найменування виду документа.

Заголовок.

Текст.

Текст містить такі розділи:

Загальні положення, де розкриваються головні завдання і мета, найважливіші функції.

Основна діяльність у чому вона полягає, її порядок.

Планування та облік роботи.

Призначення допоміжних служб.

Взаємодія з іншими органами, що здійснюють аналогічну діяльність.

Специфічні особливості діяльності.

Відповідальність організацій за належне виконання зобов'язань і порядок розгляду спорів, подання позовів. [4, 51-60]

Акт

Акт – це службовий документ, який посвідчує якийсь факт і складається в присутності свідків або на підставі обстеження. Можливе складання акта й однією, але спеціально вповноваженою особою. Акти складаються за результатами ревізій, при прийманні-здаванні справ, випробовуваннях нових виробів та зразків та ін. У разі потреби акти затверджують у вищих організаціях чи в керівника установи. Текст акта містить висновки з фіксованих фактів та пропозиції. В актах зазначають документи, що визначають повноваження осіб, які його склали. Кількість примірників акта встановлюється нормативними документами або визначається практичними потребами. Якщо висновки та пропозиції в акті викладаються в розпорядчій формі із зазначенням строків виконання приписаних дій, то акт подають керівникові, який має підписатися, підтвердивши цим, що зі змістом акта він ознайомлений. Акт може бути підставою для видання адміністрацією установи, організації, підприємства відповідних розпорядчих документів. Склавши акт, комісія повинна під розписку ознайомити з його змістом осіб, про яких ішлося в акті.

В актах проставляють дату заактування факту чи події.

Текст акта складається з двох частин: вступної та констатувальної.

Вступна частина будується за такою схемою:

Складено комісією...;

Присутні...

Якщо акт складено комісією, то замість слова “Присутні” друкують: “Голова комісії”, потім – “Члени комісії”, зазначають їхні посади, прізвища та ініціали. У констатувальній частині викладають цілі та завдання, суть та характер проведеної комісією роботи, зазначають документи, на підставі яких проводилася робота, фіксують установлені факти. Акт складають у трьох примірниках: перший направляють до вищої організації, другий – керівникові організації, третій – підшивають у справу.

Реквізити акта: назва виду документа, дата, індекс, місце складання чи видання, гриф затвердження (у разі потреби), заголовок до тексту, підстава (оформляють за зразком реквізиту 22), текст, позначка про наявність додатка, підпис. Акт оформляють на загальних трафаретних бланках або на чистих аркушах паперу формату А4.

Договір з господарської діяльності. Трудові договори.

1. Договір – це документ, в якому зафіксовано угоду між сторонами про взаємодію і належним чином оформлено. Сторонами договору можуть бути фізичні особи, працівники підприємства, організації, установи, фірми. Договори складаються з урахуванням інтересів сторін відповідно до законодавства. Проект договору готує сторона-ініціатор (друга сторона може підготувати свій варіант проекту). Підготовлений та належним чином оформлений договір підписується сторонами. В окремих випадках необхідно переконатися в повноваженнях особи, яка підписує договір. Розрізняють договори з господарської діяльності і трудові договори.

2. Договір з господарської діяльності - це службовий документ, в якому фіксують угоду між сторонами про встановлення ділових відносин, пов’язаних з господарською діяльністю, і який регулює ці відносини. Договори з господарської діяльності оформляють на загальних, трафаретних (нечасто) бланках або на чистих аркушах паперу формату А4. Якщо договір складено на кількох сторінках, то їх нумерують, і кількість сторінок зазначають у тексті документа.

Реквізити договору з господарської діяльності: назва виду документа; дата (підписання); індекс; місце складання чи видання; заголовок до тексту; текст (Текст поділяють на дві частини: вступну, де зазначають назви сторін, між якими укладається договір, посади, прізвища, імена, по батькові осіб, які підписуватимуть договір; у разі потреби наводять посилання на документи, що засвідчують уповноваження особи, котра підписує договір; основну, в якій є пункти “Предмет договору”, “Обов’язки сторін”, “Порядок розрахунків”, “Відповідальність сторін”, “Порядок розірвання договору”, “Загальна сума договору”, “Термін дії договору”, “Інші умови договору” і ін.); позначка про наявність додатка; відбиток печатки. Нижче від реквізиту 22 оформляють пункт “Юридичні адреси та підписи сторін”.

3. Трудовий договір – це угода між особою, що наймається на роботу, та керівником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а керівник (власник) підприємства або уповноважений ним