Доцільність запропонованих резервів на окремих покладах розглянемо в розділі 4.

Розробка заходів щодо підвищення величини нафтогазовилучення на Струтинському родовищі.

Обгрунтування заходів підвищення нафтогазовилучення на Струтинському родовищі.

Виходячи з інформації, наведеної в розділі 3 даної дипломної роботи можна сказати, що найефективнішими для впровадження на Струтинському родовищі є наступні заходи:

Захід №1. Солянокислотне оброблення (СКО ), яке пропонується здійснити на свердловині 3-Підборівка. Солянокислотне оброблення використовується дуже часто через простоту простоту технології, наявність сприятливих умов для його застосування, а головне через висику ефективність.

СКО призначене для оброблення карбонатних колекторів і пісковиків з карбонатним цементом для очищення привибійної зони від забруднення в нагнітальних свердловинах, для розчинення відкладів солей, очищення від глини, цементу тощо.

Солянокислотне оброблення базується на властивості соляної кислоти розчиняти карбонатні породи і карбонатний цемент пісковиків та інших порід, в результаті чого виникають порожнини, «канали розїдання» у привибійній зоні, зростає пористість, підвищується проникність.При цьому утворюються добре розчинені у воді солі(хлористий кальцій і магній), вода і вуглекислий газ(у вигляді газу або рідини).

Солянокислотний розчин – це, в основному, суміші таких реагентів і матеріалів:

соляної кислоти(випускається промисловістю у трьох видах – синтетична технічна, технічна і з відходів органічних виробництв);

інгібітора корозії – речовини, яка зменшує корозійне руйнування обладнання і додаєтся в межах 0,05-0,8% від кількості кислотнтгт розчину;

інтенсифікатора – ПАР для підвищення ефективності СКО внаслідок розширення профілю діяння по розрізу пласта і покращення винесення продуктів реакції і додається в межах 0,1-0,3% від кількості кислотного розчину;

стабілізатора – речовини для попередження випадання осадів окисних сполук заліза, алюмінію, гелю кремнієвої кислоти(оцтова, лимонна,плавикова або, інше фтористоводнева кислоти), додається в межах 0,8-2% від кількості кислотного розчину.

Перед обробленням до солянокислотного розчину додають інші реагенти. Так, обовязково для найтралізації сірчаної кислоти додають хлористий барій(після реакції в ємності утворюється осад сірчано-кислого барію).

На свердловині 3-Підборів планується провести просте солянокислотне оброблення.

Просте кислотне оброблення є найпоширенішим. Спочатку в свердловині проводять звичайні підготовчі операції: промивання вибійних пробок, вилучення парафінистих і смолистих відкладів тепловим обробленням або промивання вуглеводневими розчинниками (газом, газоконденсатом, пропанбутановими або бутилбензольними фракціями).Кислотний розчин запомповують у НКТ одним насосним агрегатом за тиску 6-8 Мпа і відкритого затрубного простору. У момент підходу кислотпого розчину до башмака НКТ затрубний простір перекривають і без зупинок продовжують нагнітання кислотного розчину в пласт і протискувальної рідини. Беруть 0,4-1,5 м3 8-16% розчину соляної кислоти з розрахунку на 1м ефективної товщини пласта. Для повторних(серійних) оброблень обєм розчину збільшують на 20-50%.Після нагнітання кислоти в пласт негайно починають освоєння свердловини, щоб запобігти випадання осаду, оскільки кислота нейтралізується швидко(до 1-2 год).

Захід №2. Гідравлічний розрив пласта. Пропонується здійснити на свердловині 51-СтрутиньСтрутинського родовища.

Потужній гідророзрив пласта (ПГРП) – один з основних методів діяння на привибійну зону. Суть його полягає в створенні нових або розширенні існуючих тріщин у пласті шляхом запомпування рідини у свердловину під високим тиском і подальшому закріпленні їх розклинювальним високопроникним матеріалом(наприклад піском).

Технологія ГРП містить такі операції:

промивання свердловин;

опускання в свердловину високоміцних НКТ з пакером і якорем на нижньому кінці;

обвязування і опресування на 1,5-кратний робочий тиск гирла і надземного обладнання;

визначення приймальності свердловини шляхом запомпування рідини;

запомпування по НКТ у пласт рідини-розриву, рідини-пісконосія і протискувальної рідини(властиво гідророзриву);

демонтаж обладнання;

пуск свердловини в роботу.

Гідророзрив пласта відбувається за високих тисків, які сягають 70-100 Мпа, що часто перевищують допустимі тиски для обсадних колон. Для захисту обсадних колон від високого тиску на нижньому кінці НКТ опускають у свердловину пакер з якора, які встановлюють під покрівлею оброблюваного пласта. Еластичний елемент пакера в результаті стискування його вагою НКТ герметизує затрубний простір. Це досягається або опорою пакера на вибій з допомогою перфарованого хвостовика або опорою пакера на обсадні труби з допомогою плашок пакера, які звільняючись під час повороту НКТ , розсуваються і витискуються у внутрішню поверхню обсадної колони. Якір попереджує зміщення пакера під дією різниці тисків і під ними. За рахунок внутрішнього надлишкового тиску плашки якоря розсовуються і втискуються у внутрішню поверхню обсадної колони.

Перед опусканням пакера здійснюють шаблування стовбура свердловини спеціальним шаблоном, який опускається в свердловину з допомогою НКТ, щоб попередити можливість заклинювання пакера і руйнування його еластичного елемента в процесі опускання.

Робочі рідини для ГРП використовуються на вуглеводневій або водній основі. Вони не повинні погіршувати фільтраційних характеристик пласта, не спричинювати набухання глинистого набухання цементу порід, не утворювати осадів під час контактування з флюїдами і водночас бути доступними і дешевими. Крім того, рідина-розриву і рідина-носій також повинні володіти доброю носійною та утримувальною здатністю відносно до частинок розклинювального матеріалу. Це досягається збільшенням вязкості або наданням рідині структурних властивостей. У разі високої фільтрації в пласт рідина-розриву внаслідок розсіювання в обємі пласта не спричиняє гідророзриву або розвитку тріщин далеко від стінки свердловини, а рідина-носій не забезпечує перенесення частинок розклинювальпого матеріалу в тріщині.

Раніше широко використовувались рідини на вуглеводневій основі і емульсії. На даний час 90% операцій ГРП використовують рідини на водній основі (вода, розчини полімерів, кислотні розчини, міцелярні розчини), а також гелі. Технологія потужнього гідророзриву пластів на свердловині 51-Струтинь проводиться із застосуванням міцелярних розчинів та амоногелю.

Як протискувальна рідина використовується технічна вода. Розклинювальними матеріалами(наповпювачем тріщин)служить кварцевийпісок з діаметром частинок 0,5-1,2мм.

Гранульований розклинювальний матеріал повинен володіти високою міцністю на зімяття і не втискуватись в поверхню тріщин, мати невелику густину, сферичну форму і однорідний фракційний