Джерельною базою дослідження є Конституція України, Закони України з питань соціального захисту, інші законодавчі акти, Примірна інструкція з діловодства, періодичні видання з питань нормативно-правових засад та ведення діловодства, внутрішні документи Управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради.

Під час дослідження були використані такі дослідницькі методи: спостереження, системного аналізу, порівняння, узагальнення, термінологічного аналізу.

Новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше на прикладі Управління праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради розкрито питання нормативно-правових засад діловодства та вдосконалення нормативної бази з діловодства.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дипломної роботи мають науково-теоретичне і практичне значення. Висновки, пропозиції і рекомендації, що містяться у роботі щодо основних напрямів здійсненого дослідження, можуть бути використані у наукових цілях, застосовуватися у практичній діяльності органів місцевого самоврядування, при вдосконаленні нормативно-правових засад діловодства.

Структура дипломної роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 60 позицій. Обсяг дипломної роботи 85 сторінок.

У першому розділі дипломної роботи розкривається зміст поняття „нормативно-правові засади діловодства” , розглядається законодавча база соціального захисту в Україні,аналізуються вимоги до ведення діловодства в Упралінні праці та соціального захисту населення Івано-Франківської міської ради.

У другому розділі описується організаційна структура Управління праці та соціального захисту населення Івао-Франківської міської ради, вивчається процедура і технологія діловодства в названій установі, накреслюються шляхи вдосконалення діловодства і перспективи впровадження інформаційних технологій в місцеве самоврядування.

РОЗДІЛ 1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЛОВОДСТВА: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

1.1. Поняття про нормативно-правові засади діловодства

Нормативно - правові засади – це нормативно-правові акти, на основі яких здійснюється будь-яка правова діяльність в будь-якій сфері життя суспільства [3, с.377].

Нормативно-правові засади діловодства – це нормативно-правова база, на основі якої здійснюється документообіг в організації.

Нормативно-правовий акт — це акт правотворчої діяльності компетентних державних органів, що встановлює, змінює чи скасовує норми права [3,с.1]. Іншими словами, нормативно-правовий акт — це документ, прийнятий у визначеному порядку компетентним державним органом, у якому містяться норми права. У нашій правовій системі нормативно правовий акт є основним джерелом права. Нормативно-правові акти поділяють на закони та підзаконні нормативно-правові акти. Закони — це нормативно-правові акти, що видаються законодавчими органами (у нашій державі — Верховною Радою України), мають вищу юридичну силу і регулюють найважливіші суспільні відносини. Закони зазвичай поділяються на конституційні та звичайні. Усі закони мають вищу юридичну силу, яка полягає у тому, що:

- ніхто, крім органів законодавчої влади, не може приймати закони, змінювати чи скасовувати їх;

- лише Конституційний Суд України може визнати закон України чи його окреме положення неконституційним;

- усі інші нормативно-правові акти повинні видаватися відповідно до законів;

- у разі колізій між нормами закону і підзаконного нормативно-правового акту діють норми закону.

Підзаконні нормативно-правові акти — результат нормотворчої діяльності компетентних органів держави (їх посадових осіб) та уповноважених на те державою громадських об'єднань. Такі акти зазвичай розвивають чи деталізують окремі положення законів [37,с.2].

Розрізняють такі види підзаконних нормативно-правових актів залежно від суб'єктів, що їх видали:

- нормативні акти Президента України;

- нормативні акти Кабінету Міністрів України;

- нормативні акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

- нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів центральної виконавчої влади зі спеціальним статусом;

- нормативні акти місцевих державних адміністрацій;

- нормативні акти органів місцевого самоврядування;

- нормативні акти відділів та управлінь відповідних центральних органів на місцях;

- нормативні акти керівників державних підприємств, установ, організацій на місцях;

- інші підзаконні нормативні акти.

Нормативні акти діють у часі, просторі та щодо кола осіб. Характеризуючи дію нормативно-правових актів у часі, важливо навчитися визначати момент набрання та припинення ними чинності, а також можливість зворотної дії у часі. За загальним правилом, закони набирають чинності через 10 днів з моменту опублікування, а інші акти — з моменту опублікування. Проте можливі й інші варіанти набрання чинності нормативно-правовими актами. Так, термін може встановлюватися у самому нормативному акті. Якщо нормативний акт не публікується, він набирає чинності з моменту його одержання виконавцем. Нормативно-правові акти втрачають чинність внаслідок закінчення терміну, протягом якого передбачалась його дія, прямого скасування або фактичного скасування іншим актом.

Зворотна дія — це така дія акту на відносини, що існували до його прийняття, за якої припускається, що новий нормативний акт існував на момент їх виникнення. Загальне правило таке: «Норма права зворотної сили не має». Але бувають винятки, скажімо, у кримінальному, адміністративному законодавстві. Так, якщо нормативний акт, прийнятий після вчинення правопорушення, пом'якшує чи звільняє від юридичної відповідальності, то такий акт має зворотну силу, а якщо встановлює чи обтяжує відповідальність — то не має [37, с.17].

Нормативних актів досить багато, у зв'язку з чим вони потребують систематизації. Систематизація нормативних актів — це діяльність з їх впорядкування та вдосконалення, приведення до певної внутрішньої узгодженості через створення нових документів чи збірників. Розрізняють кодифікацію та інкорпорацію як основні види систематизації актів. У різні часи люди послуговувались різними нормативними актами, хоча сфера регулювання часто залишалась однаковою.

Незважаючи на унормування в Україні нормативно-правовими актами інструктивного характеру організації й здійснення основних технологічних процесів діловодства та спеціальних його напрямів (діловодство за зверненнями громадян, конфіденційне діловодство), правові засади низки аспектів організації діловодства як в масштабах країни, так і в окремому суб’єкті діловодства, не встановлені.

Відповідно до Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» діловодство – це сукупність процесів, що забезпечують документування управлінської інформації і організацію роботи зі службовими документами. Діловодство є сферою практичної