Міжособистісні комунікації та вдосконалення мистецива ділового спілкування.

Більшість комунікацій, що супроводжують трудову діяльність, є міжособистісними.

Міжособистісні комунікації - спілкування працівників організації між собою з приводу визначення цілей, розподілу завдань, обговорення способів виконання роботи, розв'язання проблем, коригування дій, призначення винагород тощо.

Міжособистісні комунікації поділяють на комунікації між двома індивідами; комунікації між індивідом і групою; комунікації всередині групи (багатоканальні комунікації).

Комунікації між двома індивідами. За таких комунікацій обидві сторони виступають відправниками й адресатами інформації. Каналом передавання інформації є голос (звук) чи погляд (жест), а зворотним зв'язком - відповідь кожного з учасників цієї комунікації.

Комунікації між індивідом та групою. Виникають, коли одна особа (доповідач) доводить певну інформацію до значного кола інших осіб (слухачів). Наприклад, виступ на засіданні, конференції, в лекційній аудиторії. Комунікаційні канали можуть бути ті ж, що й за першого виду, але підвищена гучність голосу, активніша жестикуляція. Можуть використовуватися візуальні засоби (плакати, презентаційна техніка: проектори, комп'ютери, короткі фільми тощо). Особливістю цих комунікацій є поганий зворотний зв'язок, що ускладнює передавання інформації. Велика аудиторія, зазвичай, мало реагує на слова доповідача, сприймаючи їх формально, тому йому треба докладати більше зусиль для доведення змісту інформації до слухачів і одержання їх підтримки.

Цей вид комунікацій потребує попередньої підготовки. Фахівці рекомендують:

- не ховатися за трибуну, налаштуватися на конкретну аудиторію і відразу налагодити з нею контакт;

- підготувати короткі тези доповіді й користуватися ними, коли потрібно навести цифри, процитувати чиюсь думку тощо;

- вміти користуватися мікрофоном так, щоб він не підсилював огріхи мови;

- дивитися на аудиторію;

- говорити виразно;

- використовувати багату лексику;

- зацікавити слухачів через їх мотивацію до інформації, яку повідомляєте;

- навчитись тримати паузу, щоб наголосити на важливому, узагальнити, зробити несподівані висновки;

- поєднувати слово із жестом;

- змінювати темп мовлення;

- не бути "педантично-систематично-повчальним";

- пам'ятати, що увагу аудиторії легко тримати тільки перші 15 хвилин; тому необхідно мати в запасі цікаві історії і вміти доречно вклинювати їх у промову;

- не розвивати детально другорядних думок, оскільки не вистачить часу для головних;

- не зловживати цифрами;

- менше говорити про себе.

Комунікації всередині групи. Виникають, коли невелика кількість осіб збирається разом з певною метою (наприклад, для реалізації якогось проекту створюють групу, в яку відбирають потрібних фахівців з різних функціональних відділів фірми). У невеликій групі (до 10-12 осіб) (такі групи при злагодженій роботі учасників часто називають "командами") кожен її учасник має однакові шанси взяти участь в обговоренні, бути почутим і взаємодіяти з іншими. Тому передавання інформації може здійснюватися одночасно у різних напрямках. Це може ускладнювати її сприйняття і спричиняти непорозуміння. Робота в групі передбачає відповідні навички спілкування - здатність своєчасно зробити паузу, висловлюючи власну точку зору, щоб почути контраргументи опонента; терпимість до недоліків інших людей; вміння підлаштуватися під їх спосіб мислення тощо. Тому для забезпечення ефективної роботи групи слід при її формуванні ретельно проаналізувати здатність людей працювати разом.

Отже, взаємодія працівників організації здійснюється із застосуванням різних видів комунікацій. Вибір менеджером адекватного ситуації виду створює учасникам комунікаційного процесу сприятливі умови для ефективного обміну інформацією.

Комунікаційні перешкоди і засоби їх подолання

Усі міжособистісні комунікації залежать від особистісних характеристик учасників комунікаційного процесу. Людина, обмінюючись інформацією з іншою людиною (людьми), висловлює власні думки, спираючись на досвід, своє світосприйняття, мотивації, очікування тощо. Співрозмовник, декодуючи отримане повідомлення, використовує свій стиль мислення, пропускає інформацію через "сито" своїх понять і суджень. Так виникають комунікаційні перешкоди (бар'єри).

Мистецтво ділового спілкування.

Ділова бесіда як правило складається з кількох етапів: ознайомлення з питанням і його викладення та уточнення факторів, що впливають на вибір рішення ; прийняття рішення і доведення його до співрозмовника. Запорука успіху ділової бесіди - компетентність, тактовність, доброзичливість її учасників. Регламентаторами бесіди є питання. Для з'ясування проблеми краще ставити запитання відкритого типу: що? де? коли? навіщо? - на які неможливо відповісти "так" або "ні", а потрібна розгорнута відповідь з викладенням усіх деталей. Якщо виникає необхідність конкретизувати бесіду, то ставлять запитання закритого типу: чи повинен був? чи є? чи буде? - такі питання вимагають односкладну відповідь.

Важливе значення мають плавність і темп мови. У певних умовах плавність мови заспокоює, знижує настороженість, посилює довіру. Свідоме прискорення темпу мови у певних проміжках часу дозволяє впливати на підсвідому сферу. У виразності мови велике значення має тембр голосу. Голосові параметри мови можуть впливати на співрозмовника у більшій мірі, ніж її зміст.

Культура поведінки в діловому спілкуванні неможлива без дотримання правил вербального (словесного) етикету, який пов'язаний з формами і манерами мови, словниковим запасом, тобто зі всім стилем мови, прийнятим у спілкуванні певного кола ділових людей. Існують історично вироблені стереотипи словесного спілкування. Ними користувались раніше українські (польські) підприємці, а сьогодні їх використовують культурні українські та зарубіжні ділові люди. Це слова "пані", "панове", "шановне товариство". У діловій розмові потрібно уміти дати відповідь на будь-яке запитання. Навіть на найпростіше, яке задають щоденно по декілька разів, - "Як справи?", завжди потрібно пам'ятати про почуття міри. Нічого не відповісти - неввічливо; буркнути "нормально" і пройти повз - теж неввічливо, якщо не грубо; почати довго розповідати про справи - прославитися занудою. У таких випадках діловий етикет приписує відповідати приблизно таке: "Дякую , нормально", "Дякую, поки скаржитись гріх", в свою чергу поцікавитись: "Надіюсь, що у вас все нормально?". Такі відповіді нейтральні, вони заспокоюють всіх. Але у чехів,