Завдяки стилю співпраці можна брати активну участь у розв'язанні конфлікту і захищати власні інтереси, але прагнути при цьому до співпраці з іншими учасникамит конфлікту. Спочатку треба вияснити прагнення, цілі, інтереси обох сторін, а потім обговорити їх. Якщо у вас є час і рішення має велике значення, то це гарний спосіб отримання найбільш ефективного результату і задоволення інтересів обидвох сторін.

Цей стиль найоптимальніший, коли обидві сторони мають різні приховані прагнення. З метою успішного використання стилю співпраці треба витратити певний час на пошук внутрішніх, прихованих інтересів, щоб розробити засіб задоволення прагнень обох сторін.

Сутність стилю компромісу полягає в частковому задоволенні власних інтересів. Ви частково поступаєтеся іншим учасникам, проте і вони роблять те саме. Цей стиль ефективний тоді, коли обидві сторони прагнуть одного й того самого, хоча розуміють, що одночасно задовільнити їх інтереси неможливо. Найпоширеніші випадки його застосування - обидві сторони мають одинакову владу, але протилежні інтереси; треба швидко досягнути рішення і немає часу на обговорення; влаштовує тимчасове вирішення; інші шляхи неефективні.

Кожний із названих стилів ефективний лише за певних умов. Треба вміти адекватно використовувати кожен із них і робити свідомий вибір враховуючи конкретні обставини.

Стрес. Концепція стресів, вплив стресів на виконання роботи і здоров’я. Організаційні програми боротьби зі стресом.

Стрес - це насамперед корисна для організму реакція, яка виникла у ході еволюції, що сприяє оптимальної його адаптації до мінливих умов життя. Разом з тим сильні і багаторазово повторювані дії стресорів можуть приводити до різноманітних негативних наслідків, на яких фіксують свою увагу багато дослідників.

Г.Сельє вперше почав використовувати поняття стресу, створив концепцію стресу, розробив когнітивну теорію емоцій та подолання стресу. Багато вчених вивчають цей феномен у взаємодії з пізнанням, емоціями та дією (Дж. Еверілл, П. Фресс, Р. Кан). У рамках когнітивного підходу стрес вивчав Ейнштейн; Горовиць розробив інформаційну концепцію стресу. У межах психосоціального підходу стрес досліджували Р. Грін та Б. Вілсон. Багато зарубіжних дослідників звертали увагу на наслідки стресу, викликані виробничою діяльністю (Дж. Гілтон, С. Палмер, Т. Пікеринг).

Більшість досліджених нами підлітків обирає копінг-поведінку у стресових ситуаціях, орієнтовану на вирішення задачі конструктивними засобами (78% - високий рівень) та копінг-поведінку, орієнтовану на відволікання (72% - високий рівень). Модель копінгу відволікання від стресової ситуації ефективна тим, що виступає як своєрідний механізм психологічного захисту.

Великий відсоток досліджених обрали копінг-поведінку у стресових ситуаціях, орієнтовану на емоційне відреагування. Тобто суб'єкт з таким копінгом у стресових ситуаціях реагує бурно, емоційно, експресивно.

Домінуючою стратегією поведінкової активності у стресових ситуаціях є змішаний тип, який характеризується цілеспрямованістю, емоційною стабільністю, вмінням чергувати роботу з відпочинком та відносною стійкістю до стресових факторів (67%). У стресових ситуаціях проявляється висока стресостійкість лише у 22% (тип Б). Це найсильніший тип з усіх наведених. Для осіб з таким типом активності у стресових ситуаціях характерно послідовність в діяльності, цілеспрямованість, висока працездатність та стабільність емоційної сфери. Низький рівень контролю у стресових ситуаціях спостерігається у 11%. У них проявляється висока поведінкова активність, наполегливість, часта зміна настрою, при цьому знижується рівень контролю особистості.

Під час оцінки дослідження міжособистісних стосунків було виявлено, що у підлітків у процесах міжособистісного приймання переважає фактор домінування над оточуючими. 46% мають високий рівень даного показника. Прихильність як установка на спілкування з однолітками менш властива нашій виборці досліджуваних (27%). У спілкуванні з однолітками більшість старших підлітків намагається проявити свої найкращі, у тому числі лідерські якості. Бажання відокремитися, прагнення зайняти високу позицію, здобути повагу, визначити свою особистісну цінність й таким чином отримати можливість підкріпити власну самооцінку та самоповагу - все це багато в чому визначає позицію домінування підлітків у процесі міжособистісної взаємодії.

Результати дослідження рівня суб`єктивного контролю у старших підлітків над різноманітними життєвими ситуаціями вказують на те, що преважна більшість підлітків характеризується вираженістю екстернального типу локус контролю. Отриманні данні свідчать, що більшість підлітків інтерпретує значущі події в їхньому житті як результат дії зовнішніх сил - випадків, інших людей; досліджувані схильні перекладати відповідальність за власний неуспіх оточуючим або вважати його результатом невезіння.

Г. Селье виділяє три фази такого реагування організму:

1) реакцію тривоги, що відображає процес мобілізації резервів;

2) фазу опору, коли вдається успішно долати виниклі труднощі без якого-небудь видимого збитку для здоров'я. На цій фазі організм виявляється навіть стійкішим до різноманітних шкідливих дій (інтоксикації, крововтрати, позбавлення їжі, больових відчуттів і т. п.), чим в звичайному, початковому стані;

3) фазу виснаження, коли унаслідок надмірно тривалої або надмірно інтенсивної напруги виснажуються пристосувальні можливості організму, знижується його стійкість до захворювань і з'являються різноманітні ознаки фізичного неблагополуччя: зниження апетиту, порушення сну, розлади стільця, втрата ваги, підвищення артеріального тиску, порушення серцевого ритму і т.п.

Стреси "хороші" і "погані"

Г. Селье відзначав, що стрес - не завжди щось тільки негативне, це обов'язковий компонент життя, супроводжуючий емоції будь-якого знаку, зокрема любовний екстаз і творчий підйом. Ці емоції приносять задоволення і захищають від ударів життя. Стрес може не тільки понизити, але і підвищити стійкість організму до шкідливих хвороботворних чинників, і в цьому випадку він називається эустресом. У протилежність йому той стрес,