"Стрес" означає "напруга", напруга в системі при її адаптаційній перебудові. Цей термін запропонував видатний канадський учений Г. Селье, що створив наукову концепцію цього стану. Стресор - це будь-який фактор, незвичайний по силі й тривалості дії на людину. Якщо стресор психічної природи, то стрес називають психічним, або психоемоційним.

Адаптаційний процес, що нерідко затягується на роки, у споконвічно нормальної людини приводить до хронічного стресу, що проявляється невротичним станом (невротизмом). Найбільш часті форми цього прояву - емоційна нестійкість, погане самопочуття, тривожність, дратівливість, зниження самооцінки, вегетативні розлади. Акцентуірована особистість реагує при цьому неврозом. Невроз є формою психічної адаптації (із проявом ознак дезадаптації) акцентуірованої особистості. Він завжди обумовлений конституціонально, пов'язаний з особливостями психіки, а не з характером психотравмуючої ситуації. Форма неврозу в людини не міняється протягом всього життя. Невротична форма реагування заставляється в дитинстві як прояв понад компенсацію якої-небудь якості при порушенні значимих відносин з мікрооточенням і має дитячий відтінок.

Стрес може супроводжуватися негативними емоціями, а може проходити з позитивною установкою при збереженні можливості вибору, контролю ситуації й передбачення наслідків. Перша форма була названа дистресом, друга - еустресом. Еустрес на відміну від дистреса робить стимулюючий вплив. Його нейроендокринні механізми також мають особливості у вигляді активізації синтезу "медіаторів щастя" - ендорфинів, енкефалінів й ін.

Наслідками стресу є психосоматичні прояви в результаті виснаження психіки й погіршення стану самої слабкої ланки в організмі. Спровоковані хвороби називаються "хворобами адаптації". Інтенсивна й тривала дія глюкокортикоідів, що приводить до гіперглікемії за рахунок активізації гліконеогенезу, може сприяти виснаженню інсулярного апарата й виникненню цукрового діабету. До хвороб адаптації, пов'язаним з гіперсекрецією цих гормонів, ставляться також виразковий процес у шлунку й кишечнику, імунодіфіцитні стану, порушення овуляції в жінок, уповільнення росту й ін. Надмірна секреція мінералокортикоідів може сприяти розвитку гіпертензії, інфаркту міокарда, нефросклерозу, набряків, активізувати запальні процеси в силу свого прозапальної дії. Тривала гіперсекреція гормону паращитовидних залоз може приводити до вимивання кальцію з костей й остеопорозу. Порушення психічного стану при стресі виражаються в хронічній утомі, агресивності, дратівливості або, навпаки, депресивності, головного болю або запамороченні, порушенні сну, буліміі як засобі знаходження сили й упевненості, потреби в алкоголі й палінні й т.д.

Проти звичайного стресу нічого приймати не треба. Коли ж мова заходить про "аномальні" ситуації, то боротьба зі стресом набирає особливого значення. В цьому випадку потрібно зайнятися аналізом ситуації, яку Ви знаходите небезпечною і неприємною.

Важлива роль в цьому відводиться розслаблюючому тренінгу. Ні в якому разі не можна відноситися цо виконання цих вправ поверхово. Ефекту не буде, якщо ці вправи робити нерегулярно. Вони повинні доставляти насамперед радість, так як це дає можливість вернути організму рівновагу.

Ось один приклад таких вправ, що розроблені Брехштелем:

І. Сядьте і розслабтесь, заплющіть очі. дихайте спокійно і рівномірно.

2. Підніміть плечі якомога више і відкиньте назад голову, постарай

тесь найти потилицею "валик", який утворився нижче неї. Потім із си

лою втисніть у нього потилицю, поки мускули не почнуть вібрувати від

напруги.

3. Розслабте мускули, дайте голові вільно упасти на груди.

4. Заплющіть очі.

5. Після невеликої паузи нахиліть голову направо, поки вона не ляже

на плече, а сухожилля, яке йде від лівого плеча до вуха, не натягнуться.

При цьому голову слід тримати точно в горизонтальній площині. Повторіть вправу декілька раз. Після цього Ви повинні відчути тепло.

Якщо у Вас з'явився головний біль, значить щось було зроблено неправильно (наприклад, дихання було нерівним).

Правда, подібні вправи завжди дають позитивний результат. Тут важливо знати, чим зумовлений стресовий стан.

Багато людей є самі винуватцями свого стресу, допускаючи безладдя у своїй роботі і звалюючи за це вину на інших.

Вони постійно нервують, не знаходять потрібні їм речі, панікують, згадуючи про незроблене, витрачають свою енергію, хватаючись то за одне, то за інше, хронічно запізнюються, тратять час на другорядне, а потім наздоганяють за рахунок відпочинку, постійно скаржаться, що їм не вистачає часу.

Тут не допомогти ніякими вправами, якими б ефективними вони не були. Спочатку необхідно змінити стиль своєї роботи. Добре допомогають і фізичні вправи, які додають бадьорості й енергії. Слід відмітити, що за стрес нерідко приймається звичайна втома або зниження мотиваційних стимулів до праці, що виражається в першу чергу в уповільненій реакції та в погіршенні настрою. Це необхідно враховувати.

Завданням усіх прийомів зняття напруги є подолання страху і стресу. Той, хто займається достатньо інтенсивно, з одного боку, легше переносить різні навантаження, з другого - набирає більше сил, більше спокою для активної протидії різним життєвим ситуаціям, які викликають побоювання і стрес. Тут важливо мати внутрішню стабільність, яка дозволяє легше справитися зі стресом.

Методи діагностики та профілактики конфліктів.

Шукайте корінь зла в незнанні суті й значення речей!

Народна мудрість

Відокремити привід (зачіпку), який сприяв виникненню конфлікту, від справжньої причини.

Визначити "ділову зону" конфлікту, тобто межу "больових" інтересів.

З'ясувати мотиви вступу людей у конфлікт.

Виявити скерованість конкретних дій учасників конфлікту.

Спрогнозувати наслідки (для колективу і для себе), до яких може призвести конфліктна ситуація в її екстримальному прояві.

Виробити декілька альтернативних стратегій погашення конфлікту.

Виробити для себе стратегію дій на випадок виходу ситуації з-під контролю (спонтаннього розвитку подій)

Вам буде легше винести позитивний досвід із конфліктних ситуацій, якщо ви запам'ятаєте такі поради:

Подумайте, чому вас може навчити конфлікт.

Спитайте у свого внутрішнього голосу, яку користь можа отримати із цього сумного досвіду.

Відведіть конфлікту відповідне йому місце:

а) не дозволяйте негативному життєвому