Серед цих вістей траплялися часом вісті й з українсь-кого життя, як місцевого характеру, так і зі східних україн-ських земель. З останніх особливу увагу звертають, напри-клад, вісті про призначення гр. Румянцева генерал-губер-натором України, про перенесення столиці України з Глухова до Києва, як також цікава російська записка про пла-вбу на Чорному морі, в якій подано причини зруйнування Запорізької Січі: зробити торговельний шлях Дніпром безпечним від запорізьких козаків.

На східних українських землях постання періодичної преси сталося ще пізніш, а саме в першій половині XIX ст. Найперше появляється вона у Харкові, потім в Одесі, вре-шті, в Києві. На тлі такої історичної дійсності виникає на східноукраїнських землях преса, як чинник захисту української культури і збереження національної спільноти на ґрунті історичної минувшини. Характеристичною її рисою стає те, що виникає вона з ініціативи та старанням самого українського суспільства. Це виразно відрізняє її початки від початків преси багатьох інших народів і зокрема від початків преси московської, що була продуктом уряду чи урядових чинників, як наприклад, „Куранти" (1621), „Ведомости Московскаго Государства" (скорочено) — (1702) тощо. Діяльність їх редакторів і співредакторів була нічим ін-шим, як приневоленою, урядовою, часто немилою служ-бою, яку мусили виконувати з наказу відповідних урядо-вих чиновників. Відмінний був початок, а ще більше — в пізніших часах стадії розвитку української преси, її наро-дження тісно в'яжеться з відкриттям першого в Україні університету в Харкові в 1805 p., що постає старанням сус-пільства. Тут скупчилися видатніші наукові, літературні та громадські сили того часу. Університет набирає значення науково-культурного центру, скупчує навколо себе всі громадсько-культурні інтереси Слобожанщини. З універ-ситетом же в'яжеться новий цензурний закон (1804), яким після доби, що тяжіла над українським друкованим сло-вом від 1720 р. (наказ Петра І), передавалася цензура до рук професорських колегій університетів. Все це сприяло народженню української преси і то саме в Харкові, де не-забаром і появилися її перші органи.

Як ці органи, так і наступні часописи чи їх заступники пізніших років у формі альманахів або збірників, появля-ються в двох мовах: російській і українській, а часом лише в російській. Пояснення такого явища треба шукати в мо-вній та загальнокультурній асиміляційній дійсності, що на той час, і набрала вже поважної сили на українських землях під Росією, як також у проявах своєї чинності урядового „недремлющого ока", що недоброзичливо дивилося на вживання української мови, як на прояв українського на-ціонально-культурного відокремлення.

Цей мовний характер української преси при її наро-дженні і в пізніших ще часах, не слід розглядати, як характер, питомий виключно українській пресі. Можна його помітити в різні часи й у інших народів, з яких згадаємо хоча б таких, як ірландці, чехи, поляки тощо. Так наприк-лад, в історії чеської преси зустрічаємо в її початках, як двомовність (чесько-німецьку), так чужомовність (німе-цьку): зокрема 1802 р. бачимо тут „Schonfeld", нову газету під назвою „Prager Oberpostamtszeitung" або Єржабека „Prager Neue Zeitung" та ін., а 1827 р. починає виходити в Празі в мовах чеській і німецькій один з поважних журна-лів, що його видає Товариство Чеського національного музею, а саме: („Czasopis Spoleenosti Vlasteneckeho Mu-sea", пізніше — „Czasopis Narodniho Musea". Програма молодої української журналістики в час її народження, дивлячись на хронікарський зміст, іде в двох напрямках. Один з них — науково-літера-турний (історія, етнографія, красне письменство, тощо), другий — сатирично-літературний. <В ><Україні ><перший ><журнал ><виходив ><у ><Львові ><із ><січня ><по ><червень ><І795 ><р. ><Це ><був ><ілюстрований щомісячник ><польською ><мовою, ><що ><мав ><довгу ><назву ><«Зібрання ><творів ><цікавих, ><що ><служать ><для ><пізнання ><різних ><народів ><і ><країв, ><вийнятих ><із ><щоденних ><та ><інших ><періодичних ><видань». ><У ><шести ><числах ><цього ><журналу ><були ><подані ><матеріали ><з ><історії, ><географії, ><фізики, ><педагогіки; ><майже ><всі ><вони ><перекладені ><з ><фран-><цузьких ><часописів ><того ><часу, ><а ><отже, ><ма-><ли ><дайджестовий ><характер ><[43;12].>

<У ><XVII ><а. ><відбулася ><заміна ><ремісни-><чої ><друкарської ><майстерні ><(де ><всі ><робіт-><ники ><були ><універсалами) ><підприєм-><ством ><мануфактурного ><типу. ><Техніка ><й ><технологія ><складання ><та ><друку ><зали-><шались ><такими ><самими, ><як ><і ><при ><Й. ><Гу><тенбергу ><та ><І. ><Федоровичу, ><а ><в ><жур-><нальному ><виробництві, ><як ><і ><раніше, ><використовувався ><здебільшого ><високий ><спосіб ><друку. ><Водночас ><досконалішими ><за ><конструкцією ><стали ><друкарські ><стани ><з ><ручним ><приводом ><та ><металевими ><деталями.>

<XVIII—><XX ><ст. ><характеризуються ><по-><явою ><в ><журнальному ><виробництві ><нових ><технологій: ><літографія, ><офсетний ><плоский ><друк ><зі ><зволоженням ><друкар-><ських ><форм, ><глибокий ><друк, ><часткова ><автоматизація ><формних, ><друкарських ><і ><післядрукарських ><процесів ><тощо.>

<У ><XX ><ст. ><часописи ><набувають ><особ-><ливого ><статусу ><як ><у ><нас, ><так ><і ><за ><кордо-><ном. ><Упродовж ><30-х. ><pp. ><минулого ><століття ><в ><Радянському ><Союзі ><випущено ><більше ><400 ><таких ><видань ><громадсько-><політичного, ><літературно-художнього, галузевого ><та ><іншого ><спрямування.>

<Так, ><зарубіжні ><видання ><цього ><часу ><ха-><рактеризуються ><різноманітністю ><та ><ви-><сокими ><накладами. ><В ><окремих ><країнах ><(США, ><Франція ><тощо) ><часописи ><більш ><розповсюджені ><навіть ><за ><щоденні ><газе-><ти. ><В ><Україні ><будуються ><нові ><журнальні ><підприємства ><з ><метою ><розширення ><вітчизняного ><виробництва ><та ><децент-><ралізації ><московських ><періодичних ><друкованих ><органів. ><Урізноманітню-><ється ><тематика, ><з'являються ><моло-><діжні, ><жіночі, ><дитячі, ><спортивні ><та ><інші ><видання.>

Роз-г-ля-нувши про-гра-му навчаль-но-го кур-су “Історія української жу-р-на-лі-с-ти-ки”, яка, за за-ду-мом ав-то-ра, по-вин-на “складатися з чо-ти-рьох ча-с-тин”: “Частина пер-ша” охо-п-лює час від за-ро-джен-ня жу-р-на-лі-с-ти-ки до мо-мен-ту її за-бо-ро-ни в Ро-сії Ва-лу-єв-сь-ким обі-ж-ни-ком 1863 ро-ку. Це при-бли-з-на хро-ноло-гі-ч-на ме-жа... Оскіль-ки го-ло-в-ний кор-пус та-кої пе-рі-о-ди-ки при-па-дає на під-ро-сій-сь-кий укра-їн-сь-кий куль-ту-р-ний про-с-тір, то й на-зву для пе-рі-о-ду мо-ж-на за-про-по-ну-ва-ти та-ку: “Російсько-український пе-рі-од”