Узагалі всі журнали поділяються, звичайно, умовно на такі основні тематичні класи: загальнополітичні та соціально-економічні, виробничо-технічні, природничо-наукові, сільськогосподарські, медичні, культурно-просвітницькі, літературно-художні, військові, спортивні, екологічні. Кожен з цих класів у свою чергу поділяється на тематичні групи. Для прикладу розглянемо першу групу, яка за своєю тематикою охоплює журнали різноманітної політичної, соціальної та економічної проблематики. До цієї групи належать: 1) журнали, присвячені міжнародному життю, зовнішній і внутрішній політиці України ("Україна", "Трибуна", "Політика і час"); 2) громадсько-політичні, присвячені проблемам національного відродження ("Основа", "Віче" та ін.); 3) журнали з суспільних наук, тематика яких охоплює історичні науки ("Філософська і соціологічна думка", "Наука і суспільство", "Пам'ять століть" тощо),

4) економічні журнали різного цільового призначення і широкого тематичного діапазону: загальні проблеми, економічні науки, народне господарство, статистика, бізнес, менеджмент ("Діловий вісник", "Економічна Україна", "Економіка. Фінанси. Право", "Фінанси України"); 5) юридичні журнали ("Кодекси України", "Відомості Верховної Ради України", "Зібрання постанов Уряду України. Спеціальні журнали, незалежно від їх галузевої належності, розраховані переважно на наукових працівників, широке коло спеціалістів, передовсім практиків і спеціалістів, які працюють у даній галузі.

„Рис.1.4” Класифікація спеціальних журналів

Розглянемо для прикладу типи наукових журналів, що мають найбільше значення для перспектив розвитку галузі, рівня її науково-технічного поступу. На перший погляд, поділ тут відбувся відповідно до того, який орган видає журнальну продукцію, але насправді - за цільовим призначенням, властивим кожному типу видання відповідно до різних завдань академічної, вузівської і галузевої науки. Перший тип наукових журналів, що відображають досягнення фундаментальних наук, - академічні журнали. Їх видають Національна академія наук України, наукові товариства, науково-дослідні інститути ("Вісник Національної академії наук України", що висвітлює загальнонаукові та громадсько-політичні теми, або "Доповіді Національної академії наук України", "Відродження" - український міжетнічний науково-педагогічний журнал).

До другого типу наукових журналів належать численні серії вісників вищих навчальних закладів Міністерства освіти України, наукові доповіді вищої школи, матеріали конференцій, наукові праці вчених вищої школи тощо. Так, приміром, "Вісник Київського університету" мав стільки ж серій, скільки факультетів є у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (серії "Журналістика", "Філософія", "Біологія" і т.ін.). До третього типу належать наукові журнали, які видають галузеві міністерства на базі наукових установ - відомчих науково-дослідних інститутів. Журнали цього типу відображають досягнення не фундаментальної, а прикладної науки („Бібліотечна планета”, "Земля і люди", "Вісник аграрної науки" тощо). Таким чином класифікація журналів за цільовим призначенням дозволила поділити всю безліч сучасних спеціальних журналів на види та типи.

Головні типологічні ознаки журнальної періодики Існує ряд характерних ознак, якостей, які визначають схожість і відмінності видів і типів журналів. Висхідним явищем у цьому процесі є соціальні чинники, які створюють умови для виникнення нових типів журнальної продукції, визначають типоформуючі ознаки: видавець (засновник), ціль (мета) та завдання журналу, читацька аудиторія. Саме ці три ознаки в різній послідовності свого впливу і створюють тип видання. Вони тісно між собою пов'язані, але кожна з них може бути первісною при формуванні типу видання [19186]. До вторинних (залежних) типологічних ознак належать: авторський склад, внутрішня структура, оформлення, жанри друкованих матеріалів. На них впливають типоформуючі ознаки. Залежно від мети видання і читацької аудиторії вибирається відповідне оформлення, склад авторів, жанри матеріалів, внутрішня структура. Так, наприклад, для наукового журналу застосовуються вказані ознаки в одному вигляді, для фахового, тим більше, масового - зовсім інші.

1.3 Нормативно-правова база ЗМІ

Законодавча та виконавча влада України приділяє багато уваги книж-ковим скарбницям. Низка прийнятих законів та рішень, затверджених програм, стали суттє-вою підвалиною для створення законодавчої бази бібліотечної галузі, для збереження та поповнення бібліотечних фондів. Зокрема такі:

|| Закон України від 21 вересня 2006 року |Верховнa Радa України | 28.06.96 р.

|Верховнa Радa України| №8313-11 від 28.10.89 від 14 лютого 1992 р. № 2117-ХІІ

: Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № 2657-ХП від 2.10.92 р.

Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № з2 2783-12 від 16.11.92 р.

Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № 3323-ХП від 25.06.93 р.

Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № 3793-12 від 23.12.93 р.

Закон вводиться в дію постановою Верховної Ради України | № 3815-12 від 53 24.12.93р.

Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № 81/94-ВР від 05.07.94р

|Верховна Рада України | № 33/95-ВР від 27.01.95 р.

Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № 280/97-ВР від 21.05.97р.

Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № 318/97-ВР від 05.06.97 р.

Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № 5 40/97-ВР від 23.09.97 р.

Схвалено Законом України "Про Концепцію Національної програми інформатизації" № 75/98-ВР від 2.02.98 р.

Закон вводиться в дію постановою Верховної Ради України № 74/98-ВР від 4.02.98р.

Закон вводиться в дію Постановою Верховної Ради України № 595-ХІУ від 09.04.99 р.

Закон прийнятий Постановою Верховної Ради України № 1068-ХІУ від 21.09.99 р.

Закон вводиться в