До управлінської інформації належать усі види відомостей, повідомлень (усні, письмові, графічні тощо) і знань, потрібних для реалізації функцій управління.

Будь-яка за змістом інформація існує у формі різних її матеріальних носіїв (у вигляді електричних імпульсів, усної мови, магнітного запису, показань лічильників, письмових документів, перфокарт та ін.) Для управління найбільше значення має інформація, зафіксована на постійних носіях, насамперед у вигляді різних паперових документів, магнітних стрічок, барабанів, перфокарт і перфострічок. Інформацію передають організовано (формально) і стихійно (неформально). Так, періодичні звіти за визначеною формою становлять організований зворотний зв'язок, а стихійне поширення чуток — неформальні канали зв'язку між людьми [4, c. 230].

Підвищення вимог до організації служби інформації в системі управління обумовлено високим динамізмом сучасної економіки, частковою зміною параметрів основних факторів обслуговування клієнтів і вимог до одержуваних послуг. Тільки систематизована інформація дає змогу керівнику визначати ефективність організаційно-економічних, агротехнічних, соціальних та екологічних заходів і залежно від умов, що складаються, змінювати намічену програму. Чим краще інформований управлінець, тим оперативніші, вищі за своєю якістю його рішення.

Інформацію, що використовується в управлінні, класифікують за різними ознаками:

- за формою відображення — візуальна (графіки, таблиці, табло та ін.), аудіоінформація (сприймається на слух завдяки звукозапису), аудіовізуальна (поєднує інформацію у формі зображення і звуку);

- за формою подання — цифрова, буквена і кодована;

- за порядком виникнення — первинна і похідна;

- за характером носіїв інформації — документована і недокументована;

- за призначенням — директивна (розпорядча), звітна і довідково-нормативна;

- за напрямом руху — вхідна і вихідна;

- за стабільністю — умовно-перемінна, умовно-постійна;

- за способом відображення — текстова (алфавітна, алфавітно-цифрова) і графічна (креслення, діаграми, схеми, графіки);

- за способом обробки — що піддається і що не піддається механізованій обробці [36, c. 243].

Залежно від функції, яку виконує інформація в управлінському циклі, вона буває розпорядчою, зворотного зв'язку, запам'ятовуючою та ін.

У процесі управлінської діяльності використовують науково-технічну, адміністративно-правову, метеорологічну, агробіологічну та інші види інформації. Наукову інформацію, в свою чергу, поділяють на економічну, соціально-політичну, ідеологічну та ін. Найбільшу питому вагу у загальній кількості інформації мають економічні дані.

Економічна інформація — це сукупність цифр, фактів, відомостей та інших даних, які переважно кількісно відображують суспільно-економічні явища і процеси. Вона містить дані соціально-економічного планування і прогнозування, фінансових планів, первинного, оперативного й бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу тощо. Інформацію, яку використовують в економіці, поділяють на відомчу (інформація підприємств, об'єднань, організацій, міністерств і відомств) і народногосподарську (інформація районних, обласних і центральних загальнодержавних органів управління). [20].

Економічну інформацію класифікують за фазами, стадіями і циклами відтворення, сферами економіки, ресурсами, що використовуються, факторами виробництва та ін.

За призначенням управлінську інформацію поділяють на планову, обліково-бухгалтерську, звітну, статистичну, виробничо-оперативну, розпорядчу, довідкову, нормативну; за способом передачі — на ту, що передається усно, поштою, телефоном, телетайпом, факсом;

за періодичністю — на систематизовану (змінну, добову, декадну, квартальну та ін.) і ймовірну, обумовлену зовнішніми і внутрішніми виробничими подіями (вихід з ладу техніки, затримка з поставкою пального, насіння та ін.);

за характером носіїв — на документизовану і недокументовану; що до процесу обробки — на оброблювану, необроблювану і аналітичну.

Крім того, управлінська інформація може поділятись на достовірну і недостовірну, достатню, недостатню і надлишкову, активну і пасивну, цифрову, алфавітно-цифрову й алфавітну.

За місцем виникнення розрізняють зовнішню інформацію, що надходить від вищепосиавлених органів, а також підприємств, організацій і установ, які підтримують з об'єктом управління господарські зв'язки, і внутрішню — виникає на підприємстві (в об'єднанні). Так, на основі планового завдання приймаються управлінські рішення, які потім відображуать у матеріально-технічній підготовці виробництва, техніко-економічному і оперативному плануванні, оперативному управлінні технологічними і економічними процесами, обліку і контролі за фінансовою діяльністю підприємства, звіті, аналізі результатів виробничо-господарської діяльності тощо.

В будь-якій організації для управління матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами необхідна внутрішня інформація. Наприклад, для управління матеріальними ресурсами необхідно знати, які матеріали є в наявності, звідки вони поступають, куди направляються, терміни отримання замовлень на сировину, кількість замовленого і використаного матеріалу і його запас. Для управління трудовими ресурсами необхідно знати число співробітників, їх професію, розмір зарплати, місце знаходження робочого місця, посаду, історію працівника на виробництві, можливості просування по службі. Для управління фінансовими ресурсами необхідна інформація про доступні фінансові засоби, скільки і на що витрачено, звідки поступають ресурси і скільки їх залишилось. Ось далеко неповний перелік питань, на які повинна дати вичерпні відповіді внутрішня інформація [54, c. 15].

При цьому великого значення набуває забезпечення оперативності і достовірності інформації. Важливе значення має оперативна інформація про виникнення в процесі виробництва відхилень фактичних від планових показників, що вимагає прийняття оперативних рішень Для багатьох організацій внутрішня система інформації забезпечує вирішення широкого кола задач, пов’язаних з організацією технологічного процесу і тому носить виробничий характер. Це насамперед стосується процесів забезпечення підприємств кооперованою продукцією, що поступає з спеціалізованих підприємств по внутрішньофірмових каналах. Тут інформація відіграє важливу роль в представленні відомостей для прийняття управлінських рішень і є одним із факторів, що забезпечує зниження витрат виробництва і підвищення його ефективності.

Суттєву роль в прийнятті рішень відіграє науково-технічна інформація, що містить нові наукові знання, відомості про винаходи, технічні новинки власної організації, а також, організацій конкурентів. Ця інформація безперервно поповнює загальний інформаційний фонд технічних новинок і потенціал знань інженерно-управлінського персоналу для практичного і своєчасного використання, щоб забезпечити організації високий рівень конкурентоспроможності. Інформація також служить