Торгово-промислова виставка мають майже ті самі ознаки, що й торгові ярмарки за винятком того, що торгово-промислові виставки ставлять своїм завданням укладання прямих торгових контрактів відповідно до запропонованих експонентами зразків, тоді як торгово-промислові виставки такої мети не мають. Завдання торгово-промислових виставок полягає у стимулюванні продажу товарів з допомогою розповсюдження інформації про них.

Оскільки виставкова діяльність передбачає інтенсивний обмін інформацією, то експоненти й відвідувачі періодично міняються ролями адресантів та адресатів. Наприклад іноді відвідувачі самі пропонують нові розробки та технології, цікавляться професійною діяльністю експонента.

Щорічно в Україні Міністерство аграрної політики України, Міністерство промислової політики України, Українська академія аграрних наук проводять Міжнародну агропромислову виставки-ярмарку “АГРО”

Концепція розроблена із врахуванням вимог до проведення виставок та ярмарків, викладених у Концепції розвитку виставково-ярмаркової діяльності, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 року № 1065 “Про вдосконалення виставково-ярмаркової діяльності в Україні”.

Міжнародна агропромислова виставка-ярмарок “АГРО” визнана найбільшим і найпрестижнішим загальнодержавним заходом в агропромисловому комплексі України і з кожним роком привертає все більшу увагу вітчизняних та зарубіжних учасників. В експозиціях XXI Міжнародної агропромислової виставки-ярмарку “Агро-2009” будуть широко представлені галузі сільського господарства, зокрема демонстрація та використання новітніх досягнень у галузі рослинництва, насінництва, плодоовочівництва. Продаж плодоовочевої продукції у свіжому та консервованому вигляді, саджанців, насіння, мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Тепличне господарство. Спеціалізована експозиція “Насіння України”.

Важливу інформацію можна отримати за рахунок участі в круглих столах “Розвиток агро-продовольчого співробітництва України та ЄС” та конференції “Підвищення ефективності та продуктивності АПК України: впровадження німецького досвіду”.

Яскравим прикладом було проведення науково-практичної конференції на тему: “Ринок мікродобрив в Україні та вплив позакореневого підживлення мікродобривами “Нутріванти Плюс™” на продуктивність сільськогосподарських культур” компанією “Нутрітех Україна” 7 грудня 2008 року. У конференції взяли участь відомі вчені, сільськогосподарські товаровиробники, дилери постачальники мінеральних добрив, представники преси. Головною метою конференції – чи потрібно застосовувати мікродобрива, і які? Адже сьогодні майже кожний покупець мікродобрив зустрічається з улесливими доводами дилерів, що наші добрива найкращі, що вони повністю задовольняють фізіологічні потреби сільськогосподарських культур, що лише завдяки їхньому використанню можливо досягти “шалених успіхів”. Безумовно, за постійної появи на ринку нових компаній без оцінки фахівців дуже важко знайти ту золоту істину.

Головними чинниками, які сьогодні спонукають вітчизняних аграріїв застосовувати мікродобрива, є низький вміст або дефіцит доступних рослинам мікроелементів, викликаний браком виробництва та внесення органічних добрив (застосовується 0,8 т/га ріллі органіки, що становить 10% від нормативу). Це також недостатнє висівання сидератів, які забезпечують рослини доступним формами елементів мінерального живлення та підтримують їх без дефіцитний баланс. Починаючи із 2001 року, спостерігається динаміка зростання застосування традиційних мінеральних добрив (щорічний приріст обсягів їхньої реалізації становить 25–30%), що, відповідно, обумовлює застосовування підвищених доз мікродобрив. Разом з цим, вітчизняні аграрії впроваджують у свої технології високопродуктивні гібриди та сорти сільськогосподарських культур, фізіологія мінерального живлення яких потребує застосування повного й збалансованого мінерального живлення. Ці головні чинники спонукають аграріїв України більше застосовувати мікродобрив, що сприяє постійному зростанню ринкового сегменту — мікродобрива на аграрному ринку.

З точки зору задоволення інформаційних потреб, такі заходи виконують насамперед стимулюючу інформаційну функцію, сприяючи генерації нових ідей та знань.

Для впорядкування інформаційної системи, що застосовується в управлінні оптовою та роздрібною торгівлями мінеральними добривами та засобами захисту рослин, регуляторами росту та розвитку рослин, насінням, садово-городнім інвентарем, рослинами, на наш погляд, доцільно врахувати , що в процесі прийняття рішень використовуються дві великих групи даних, внутрішня та зовнішня інформація, як це показано (на рис 3):

Рис.2.2 Модель інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень

2.3 Шляхи вдосконалення надання інформації для здійснення управлінських рішень

В практиці управління сільськогосподарськими підприємствами, як свідчать спостереження, недостатньо використовується такий вид інформації, як консультації висококваліфікованих спеціалістів в тій чи іншій області знань.

Цінним джерелом одержання інформації можуть служити матеріли всіляких екскурсій. Дуже важливо, щоб керівники господарств, спеціалісти, керівники виробничих підрозділів в обов'язковому порядку відвідували інші господарства з подібними виробничими умовами, а також передові господарства та виставки. Кожному такому відвідуванню повинна передувати розробка детальної програми з переліком питань, з якими слід познайомитися, відповідями на них і пропозиціями, що необхідно зробити в своєму господарстві.

Однією із труднощів в управлінській діяльності є рішення в умовах невизначеності або неповних даних про можливі післядії накреслених дій. Керівник стоїть завжди перед дилемою - або зменшити невизначеність, перед тим як приступити до дій, або здійснити ті чи інші операції при відомому рівні невизначеності. По всій ймовірності вирішальну роль тут повинен відіграти фактор часу. При наявності ресурсів часу прийняттю рішення завжди повинен передувати аналіз і пошук даних, що знижують невизначеність результату приймаючих рішень. Заслуговує уваги порядок організації системи інформації, при якому сигнали поступають тоді, коли це необхідно керівнику. Нажаль, в більшості підприємств АПК діючі інформаційні системи не забезпечують цієї вимоги, оскільки формальна комунікаційна структура підприємств в більшості випадків не має необхідного комплексу правил, що регулюють передачу, розповсюдження і використання інформації.

Враховуючи великий об'єм інформації, використовуваної в процесі розробки рішення, і великі затрати, пов'язані з її збором і переробкою, заслуговує великої уваги методологія управління "по відхиленнях", суть якої полягає в тому, що в системі фіксується не вся інформація, а лише дані по відхиленнях об'єкта від заданої програми. Це дозволяє розвантажити інформаційні канали, своєчасно виявити