рівні з подальшою їх реалізацією. Результати цих дій породжують новий цикл рішень, які виступають уже як зворотній зв'язок і дозволяють оцінити правильність початкового рішення.
Певний інтерес представляє класифікація управлінських рішень дана М. Месконом, М. Альбертом і Ф. Хедоурі, які виділяють організаційні, інтуїтивні і раціональні рішення.
Організаційні рішення - це вибір, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язки, обумовлені займаною посадою. Мета організаційного рішення - забезпечити рух до поставлених перед організацією завдань. Організаційні рішення можна розділити на дві групи: запрограмовані, незапрограмовані. В запрограмованому рішенні число можливих альтернатив обмежено і вибір повинен бути зроблений в межах напрямків, заданих організацією. Незапрограмовані рішення - це рішення, які вимагають в певній мірі нових ситуацій; вони внутрішньо не структуровані або поєднані з невідомими факторами.
Раціональне рішення - це вибір, закріплений результатами об'єктивного аналізу. Раціональне рішення, на відміну від заснованого на міркуваннях, не залежить від досвіду, накопиченого в минулому.
Н.І. Кабушкін відмічає, що при розгляді процесів прийняття рішень слід враховувати два моменти [20, ст. 45]:
1. Приймати рішення, як правило, порівняно легко, але прийняти правильне рішення важко;
2. Прийняття рішення - це психологічний процес, тому не дивно, що способи, які використовує керівник для прийняття рішень, коливаються від спонтанних до високологічних. Звідси можна стверджувати, що процес прийняття рішень має інтуїтивний, заснований на міркуваннях, раціональний характер.
Слід зазначити, що незалежно від типу управління: вертикальне, горизон-тальне чи комбіноване (групове), залишається обов'язковий елемент уп-равління — стадія прийняття рішення. Ще раз слід підкреслити, що стадія прийняття рішення є обов'язковою і найважливішою в будь-якому управлінні.
Від прийнятого рішення залежить- ефективність трудового процесу, в якому, як правило, задіяно багато спеціалістів. У свою чергу процес прийнят-тя рішення базується на інформації, інформаційному і системному аналізі.
Таким чином, рішення є дія, а іншими словами, процес, який складаєть-ся з ряду окремих актів, процедур. Вольова дія. вольовий фактор є одним із моментів процесу прийняття рішення.
У процесі прийняття рішення велику роль відіграє робота над інфор-мацією. Без цього етапу важко прийняти оптимальне рішення. Вольова дія керівника накладається на інформаційно-аналітичний висновок інфор-маційних працівників. Висновок і рішення — це різні речі. Згідно з Вели-кою Радянською Енциклопедією "Висновок ... — судження, яке є не-обхідним або можливим наслідком інших суджень (посилань або переду-мов). Висновок і посилання у своєму взаємозв'язку є форма думки з назвою висновок розуму".
Висновок робить, як правило, аналітик або керівник після збирання і обробки інформації. У висновку може бути декілька можливих шляхів для подальших дій. Далі вступає етап вольової дії. Керівник, приймаючи рішен-ня, бере на себе відповідальність за його наслідки. У цьому процесі керівник використовує свої особисті запаси інформації, свідомість, підсвідомість і інтуїцію.
Залежно від вольового фактору, рішення може бути різним, тобто не-однозначним. Процес прийняття рішення — це вибір і початок дії. Призна-ченням вольового фактору і є процес вибору одного варіанта.
Висновок і рішення мають спільні риси, а саме — стадії пошуку, зби-рання і аналізу інформації. Рішення приймається там, де немає однознач-ності, правила або алгоритму для однозначного варіанта. Відсутність одно-значності вимагає підключення догадки, навиків, досвіду, удачі — це те, що потім переходить до застосування волі того, хто приймає рішення, волі керівника. Начебто й відомий факт, але не всі на це звертають увагу і дуже часто стадію прийняття рішення розуміють і трактують "як аналітичний висновок". Але досвід управління свідчить, що рішення — не завжди ре-зультат аналітики і, як правило, вимагає розумової діяльності людини-керівника, розуміння проблеми, яка вирішується [5, ст.73].
Таким чином, процес прийняття рішення є дуже відповідальною стадією управління, за якою починається стадія вольових дій, яка також складається з двох етапів: перший — збирання і обробка інформації, який закінчується висновками, і другий — моделювання дій. Цей процес повністю зштежить від розумової діяльності керівника.
У процесі побудови такого моделювання на базі інформаційних знань в кожному акті згідно з твердженням О.В. Сопільника "...відбувається вихід лю-дини із себе" в зовнішній світ і певну діяльність у ньому. І такий акт — це деяке поєднання суб'єкта і об'єкта, власне, певне проникнення суб'єкта в об'єкт, тобто діалектичне об'єктивування суб'єкта" [34, ст.86].
Процес управління є тимчасове поєднання і розуміння суб'єкта і об'єкта управління. Але суб'єкт (керівник) діє за цілями, тобто цілеспрямо-вано і керується лише принципом доцільності. Об'єкт же виконує роль ак-тивної протидії. Здається, все просто і зрозуміло, а це не зовсім так. Потрібне певне зусилля абстрактного мислення, щоб побачити варіант єди-ного оптимального шляху взаємодії суб'єкта з об'єктом.
Моделювання — це спрощений процес дії, але процес, в якому залиши-лась би головна ідея рішення і можна було б оцінити наслідки. Модель дій має бути аналогічною варіанту вольового акту рішення. У цьому процесі використовують розумові можливості людини, при цьому наближуючись до максимального відображення точності рішення.
Таким чином, рішенню притаманні: вольовий фактор, діалектичне ос-мислення взаємозв'язку мети і засобів, моделювання, аналіз і оцінка. Про-цес прийняття рішення складається з таких етапів:
- збирання та обробка інформації;
- та аналіз інформації;
- підготовка варіантів рішення;
- аналіз та оцінка ефективності рішення (моделювання);
- прийняття рішення.
Розглянемо роль інформації в реалізації всіх етапів прийняття рішення тому, що майже всі вони грунтуються на інформаційному аналізі. Навіть ос-танній етап — прийняття рішення, який включає волю, все ж таки теж ба-зується на інформації, але інформації власній, особистій, якою володіє лідер-керівник. Професіонал і розвинена особистість прийме більш опти-мальне рішення.
Етап збирання та обробки інформації виконує функцію