Отже, виходячи з існуючих визначень сутності інформаційного ринку, його специфічним товаром виступають інформаційні ресурси, технології, продукти і послуги.

Відповідно до вітчизняного законодавства: інформаційний продукт – це документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів, а інформаційна послуга – дії суб'єктів щодо забезпечення споживачів інформаційними продуктами [26].

Взагальному, інформаційний продукт можна визначити як продукт трудової діяльності, у якому інформація є основним компонентом. Інформаційний продукт перетворюється в товар у тому випадку, якщо стає предметом економічного обміну. Інформаційний продукт має не тільки ціну і конкретну корисність для окремого споживача, але і загальну корисність для всієї людської цивілізації. Він може багаторазово продаватися на ринку, при цьому він не втрачає своїх споживчих властивостей і не відчужується від власника.

Якщо виробниче споживання енергії, сировини, матеріалів, палива веде до їх фізичної витрати, то використання інформаційних продуктів дає зовсім протилежний ефект – сприяє збільшенню і нагромадженню наукових знань, зниженню матеріальних витрат.

На думку науковців, інформаційні ресурси – це окремі документи, масиви документів, які входять до складу інформаційних систем; інформація, що становить певну цінність і може бути використана людиною в продуктивній діяльності [48, C.80-86]; сукупність даних, які складають цінність для організації (підприємства) і виступають в якості матеріальних ресурсів [57, C.18].

В українському законодавстві інформаційні ресурси визначають як сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо) [26].

У залежності від рівня значущості виділяють такі інформаційні ресурси: стратегічні – життєво важливі інформаційні ресурси, розголошення або втрата яких становить надзвичайну загрозу інтересам, суверенітету, територіальній цілісності або навіть самому існуванню незалежної держави; критичні – інформаційні ресурси, розголошення або втрата яких супроводжується значними політичними, економічними, соціальними та іншими наслідками; цінні – інформаційні ресурси, розголошення або втрата яких пов'язана із негативними наслідками на окремих напрямах політичної, економічної, науково-технічної, соціальної, управлінської та іншої діяльності держави і суспільних інституцій, підприємств, установ, організацій усіх форм власності; загальносуспільні – загальнодоступні відкриті інформаційні ресурси, що забезпечують відносини у всіх сферах суспільного та державного життя і є необхідними для реалізації прав, свобод, обов'язків людини, використання яких широким загалом не має ознак загроз конституційному ладу, інтересам особи, суспільних організацій і держави [51].

Одним із напрямів Національної програми інформатизації, яка діє в Україні з 1998 р., є створення системи національних інформаційних ресурсів. У рамках програми також розпочато роботу зі створення програмно– апаратного комплексу реєстру українських інформаційних ресурсів, який має стати ядром майбутньої єдиної системи інформаційних ресурсів. Серед очікуваних результатів реалізації системи є зростання обсягів послуг, наданих з використанням національних ресурсів, підвищенням рівня інформаційної культури та загального освітнього рівня населення, зниження витрат, пов'язаних з використанням ресурсів за рахунок їх систематизації [43].

Інформаційні продукти і послуги існують у матеріалізованій (видання, бази даних, роздруківки, екрани) і нематеріалізованій (усне інформування, інформаційний пошук за дорученням клієнта тощо) формах, хоча класична політична економія взагалі не розглядає інформацію та ІПП як товар, а лише як нематеріальну категорію. Однак завдяки праву на використання ІПП набувають товарної форми й у цій формі виступають на ринку поруч зі звичайними товарами. Тобто «інформаційний ринок» є частиною ринку, де предметом є специфічний товар – інформаційні продукти і послуги. Існують різні підходи до його визначення. Інтернаціональна природа інформації обумовлює те, що ринок ІПП не може орієнтуватися винятково на комерційні принципи і бути замкнутим у межах офіційних кордонів держави. Він характеризується максимальним ступенем відкритості, чому сприяє і розвиток телекомунікацій, а знання під час споживання не витрачаються, а породжують якісно нову інформацію і використовуються необмежену кількість разів. Обмеженням на корисне споживання інформації може бути тільки термін її старіння.

Характеризуючи iнформацiйний ринок, необхідно спиратись на стандартну термінологію маркетингу, що поділяє ринок на сек-тори, сегменти.

Сектор ринку – це сукупнiсть однотипних, схожих товарів, визначений обсяг товарної маси, оцiнений у вартiсних або нату-ральних одиницях. Тобто подiл здiйснюється за об’єктами купівлі-продажу [17, C. 49].

Сегмент ринку – це сукупнiсть споживачiв, які демонстру-ють схожi потреби та мають близьку або однакову поведiнку [17, C.68-69].

Видiлення основних взаємодiючих складових iнформацiйного ринку, подiл його на сектори та сегменти може здiйснюватися за рiзними ознаками: за формою надання iнформацiї, за характером, сферою застосування, за ступенем змiни рiвня знань, за використання iнформацiйних продуктiв i послуг тощо. Це залежить від мети такого подiлу. Відомо, що сектори iнформацiйного ринку виокремлюють за ознакою однорiдностi iнформацiйних продуктiв i послуг.

Предметом продажу та обмiну на iнформацiйному ринку є: iнформацiйнi ресурси, технологiї та системи, лiцензiї, патенти, то-вapнi знаки, “ноу-хау”, iнженерно-технiчнi послуги, iнформацiя та iншi види iнформацiйних послуг.

На рисунку 1.1 подана загальноприйнята класифікація ринку ІПП [9, C.146].

Рис. 1.1 Класифікація ринку інформаційних продуктів

Ринок апаратнux засобiв оброблення iнформації включає системи оброблення даних (обчислювальнi cистеми), багатокористувацькi системи, великі системи, cepедні системи, малі системи, робочi станцiї, персональнi комп’ютери (ПК), портативнi ПК, настiльнi ПК, принтери для ПК, офiсне обладнання, апаратуру передавання даних, мережеве обладнання.

Ринок телекомунiкацiйного обладнання включає обладнання, що розмiщується у примiщеннях користувача (приватнi телефоннi установки, отримані з мiськими мережами, приватнi телекомунiкацiйнi комутатори, термiнальне обладнан-ня, мобiльне обладнання, iнше обладнання); обладнання, що забезпечує надання комунiкацiйних послуг (апаратура для надання послуг з комутацiї, апаратура для надан-ня послуг з передавання даних/звуку).

Ринок програмних продуктiв включає вci види програмної продукцiї.

Програмні продукти – це спецiально упакованi та офор-мленi для комерцiйного продажу, прокату, надання в