Другий етап (1988–1992 рр.) характеризувався появою персональних комп’ютерів у масовому масштабі. Розвиток і становлення приватного підприємництва в Україні потребували нової техніки. Кордони відкрилися, в Україну стала надходити велика кількість інформації про західні програмні продукти, поширюються піратські копії різних програм. На початку 90– х років в лексиконі програмістів і користувачів з’являється поняття дистриб’ютора, який встановлює програмні продукти на диск. Програмні продукти іноді вже можна купити в магазинах, але роблять це лише окремі «сміливці». Купівля спричинюється здебільшого не самими програмними продуктами, а документацією до них, без якої розібратися та ефективно працювати з ПП було вже досить важко.

На цьому етапі через перехід від адміністративно– командної системи господарювання, за якої переважали вертикальні інформаційні зв’язки (від вищих органів – командна інформація, і у зворотному напрямку – звітна інформація), до ринкової, за якої виникла потреба в організації горизонтальних (між підприємствами) інформаційних потоків, кардинально змінились інформаційні потреби споживачів. Але через відсутність відповідних системо– технічних рішень (технічних і програмних засобів) вони не задовольнялися. З одного боку, через економічну кризу держава виявилася неспроможною оплачувати роботи зі створення нових системних рішень, а з іншого – споживачі були неплатоспроможні. Відсутність попиту на працю вітчизняних ІТ– фахівців і програмістів спричинила їх масовий виїзд, здебільшого на Захід. Розвитку інформаційного ринку в Україні також не сприяла практична відсутність механізму його функціонування.

Третій етап розпочався в 1992 р. і продовжується й сьогодні. На ринку значно збільшується кількість представництв іноземних компаній, що займаються виробництвом як програмного забезпечення, так і наданням інформаційних послуг. На теперішній час багато великих корпорацій із світовим ім’ям мають представництва в Україні – Microsoft, Oracle, Informix та ін. [17, С.178]. Досить широка дистриб’юторська та дилерська мережа кожної з цих компаній є підтвердженням того, що в Україні розвивається інформаційний ринок.

Збільшується кількість українських фірм, які займаються розробленням ПЗ, системною інтеграцією та наданням інформаційних послуг. Вітчизняним фірмам досить важко конкурувати з іноземними корпораціями. У більшості випадків з допомогою програмних продуктів українських компаній вирішуються задачі, що пов’язані саме з українськими реаліями і не можуть бути вирішені з допомогою програм іноземного виробництва (бухгалтерські, різні антивірусні програми, орієнтовані на віруси «українського походження», лінгвістичні програми).

Розвиток українського інформаційного ринку відбувається в основному за рахунок іноземних програмних продуктів. Але їх поширення має й негативні наслідки. Через нерозвиненість власного виробництва ПП вітчизняні програми не можуть на належному рівні конкурувати з іноземними. Ця проблема є типовою для українського ринку. Вона може бути вирішена тільки за умови подолання економічної кризи.

Для України, як і для інших країн світу, характерним є бiльш динамiчний розвиток інформаційного ринку порiвняно з iншими сферами економiки. Але, з урахуванням загального економiчного стану, існують і власнi реалiї.

Інформаційні потреби зростають швидкими темпами, що розширює можливості інформаційного обміну, приводить до появи нових інформаційних продуктів, стимулює розвиток усіх видів інформаційної діяльності. На сьогоднішній час у всіх країнах незалежно від рівня економічного і соціального розвитку відбувається структурна перебудова, пов'язана з ростом інформаційного ринку.

Однiєю з найдинамiчніших сфер ринку iнформацiйних технологiй є Iнтернет. Відповідно до результатів дослідження компанії Netcraft у 1998р. в Україні кількість серверів у мережі Internet становила 1 млн. Згідно з даними експертів компанії Inktomi, на лютий 2000 р. їх нараховувалося вже понад 6 млн. Загальна кількість Web-сторінок на серверах Internet – понад 1 млрд. Обсяги і темпи зростання Web-ресурсів мережі Internet вражаючі [44, С.18].

На український ринок ІПП негативно впливають такі фактори:

падіння промислового виробництва, інфляція, низький курс конвертації;

невідповідність між матеріальним рівнем користувачів і цінами на нові технічні і програмні засоби. Ціни заважають застосовувати їх повсюдно. Купівля ПК розглядається як вкладення грошей, що запобігає впливу зовнішнього середовища, його вибір – міркування престижу.

загальна економічна відсталість (зменшення кредитів, неможливість комплексно досліджувати ринок ОТ і ПЗ, брак бюджетного фінансування, відсутність спонсорів);

відсутність інфраструктури ринку (не всі можуть організувати супровід своїх продуктів (тільки реалізація, без супроводу); немає єдиної методики супроводу і тестування однотипних продуктів);

недотримання авторських прав на інтелектуальну власність. Немає методики визначення сум позову до осіб, що порушують авторські права. Незважаючи на захист ПЗ від копіювання, «спеціалісти» знімають його і виконують русифікацію, за якої часто втрачається стислість, точність та однозначність повідомлень. У результаті «виправлені» пакети працюють погано, чим викликають недовіру до фірми– розробника.

Український інформаційний ринок має свої особливості.

По–перше, формування українського ринку інформпослуг перебуває на початковій стадії і характеризується низьким рівнем структурованості, передусім спеціалізації послуг і розподілу сфер діяльності. Розвиток інформаційного ринку за традицією йде від центру до регіонів – більшість структур інформаційного бізнесу зосереджено в столиці.

По–друге, держава поки що відіграє на українському інформаційному ринку пасивну роль. Вона практично не регулює інформаційний ринок – ні організаційно, ні економічно. Отже, досягти стабільності національного ринку за умови пріоритетного становища на ньому вітчизняного виробника поки що не вдається. Слабкість правового регулювання інформаційного ринку накладає серйозні обмеження на його розвиток.

По–третє, держава на ринку виступає і як основний замовник, і як основний споживач. Більшість українських підприємців нічого не знають про те, що може запропонувати їм ринок інформації. Сектор домашнього споживання інформаційних продуктів і послуг розвинено недостатньо.

Беручи до уваги потенціал України, в близькій перспективі можна очікувати створення в