Багатьом очевидно, що сучасні інформаційні технології спроможні покращати ситуацію в суспільстві: вже понад 10 років вони відчутно впливають на розвиток економіки, науки, культури. Інформаційні інструменти нині доступні і звичні складові бізнесу, управління, освіти. Проте тенденції розвитку, що притаманні онлайновому бізнесу і його відчутний технократичний ухил можуть залишити за бортом інформаційного суспільства багато життєвих потреб, погіршити соціальне та територіальне розмежування громадян. Проблемою соціальної єдності, як в нашій країні, так і в багатьох країнах світу стає так зване „цифрове розділення” – розрив між тими, у кого є доступ до Інтернету, й тими, хто його не має.

Це, так зване, техніко-економічне обмеження, – лише одне з багатьох. Для Івано-Франківщини й досі лишається невирішеною інформаційна розрізненість між окремими частинами області, іноді, навіть, сусідніми. Часами, це виглядає абсурдно, бо люди поінформовані про те, що відбувається у сусідніх країнах, в інших областях, але не здогадуються про те, що відбувається в сусідньому районі чи селі.

Ще одне питання, яке б не хотілось обійти увагою, це питання змістовного наповнення Прикарпатського інформаційного простору й, передусім, ЗМІ. Суспільство, яке надає перевагу демократичному шляху розвитку, не може ігнорувати твердження, що демократичних ідеалів можна досягти лише тоді, коли всі виборці в цілому освічені й поінформовані настільки, що розуміють суть найважливіших політичних проблем і ухвалюють щодо них відповідні рішення. Зрозуміло, що комерційні ЗМІ не можуть грати просвітницьку роль відповідним чином.

Новини добираються мас–медіа не за ступенем важливості для суспільства, а за принципом «комерційної» привабливості для цільової аудиторії з подальшим вигідним продажем.

Серед основних сьогоденних проблем ЗМІ Прикарпатського краю можна виділити:

В друкованих ЗМІ є проблеми із самоокупністю. Окрім чисто рекламних газет, всі інші друковані ЗМІ є дотаційними.

На газетному ринку правила абсолютно не ринкові. Коли комунальні газети мають бюджетну дотацію: практично оплачені зарплати журналістів, папір і друк, то комерційним виданням з ними дуже складно конкурувати. Скажімо примірник такої газети як «Репортер» коштує приблизно 1 гривню (це тільки друк і папір!). В роздріб вона продається за ту саму 1 гривню, а редакція відпускає її оптовикам собі у збиток – за 70 копійок [47]. Виходить чим більший тираж, тим більші збитки. Єдиний вихід – заробляти на рекламі. Добре якщо комерційній, бо деякі газети «продаються» політичним структурам, стають гидотно однобокими, заангажованими, стають інструментами в політичній боротьбі.

З місцевими телеканалами також проблеми. Комунальне телебачення «Вежа», що раніше в певні години виходило на «Новому каналі», втратило можливість самостійно виходити в ефір. ТРК «3-Студія” комерціалізувалась. Хоча варто визнати, що цей шлях виявився єдино правильним в сучасній ситуації. Обласне телебачення «Галичина», яке є єдиним в Україні каналом, що знаходиться в обласній комунальній власності є цікавим проектом, але подужати 24 години мовлення, наповнивши весь ефірний час якісним власним телепродуктом, є фантастично складним завданням. Тому там часто годинами танцюють гопака або співають коломийки.

Важливою складовою інформаційного простору Прикарпаття і України, вцілому, є бібліотеки.

Загальна кількість бібліотек Прикарпатського краю становить – 754 одиниці, у т.ч. у сільській місцевості – 648, для дітей – 38, для юнацтва – 3 [56].

Є 3 обласні бібліотеки: Івано-Франківська обласна універсальна наукова бібліотека імені І.Франка, Івано-Франківська обласна бібліотека для юнацтва та Івано-Франківськаобласна бібліотека для дітей.

Публічна бібліотека у Івано-Франківську розглядається як деякий інформаційний центр і місцевий архів. У той же час це місце, де можна поспілкуватися з друзями, спокійно посидіти з книгою, погортати газету чи журнал – безкоштовно і без усякого тиску з сторони. Бібліотека, по суті, нейтральна і цілком демократична територія, відкрита для кожного. Вона дозволяє відчути себе не споживачем, а громадянином. Тут стираються грані між навчанням і відпочинком, освітою і розвагою, випадковим читанням і поглибленим вивчанням якого– небудь предмета.

Дослідження Майбутнє публічних бібліотек [50, С.88-109] і надані ними послуги враховувало всю сукупність зовнішніх умов, здатних цілком змінити вигляд бібліотеки. Впливові сили суспільства вимагають, щоб її діяльність знайшла новий розумний зміст, наповнилася новим змістом. Це викликано іншим рівнем функціональної грамотності населення і відчутним вторгненням ринку в сферу вільного часу людей. Здається, що, над традиційним місцем бібліотеки в суспільстві нависла погроза. Однак установка на безупинне утворення безлічі людей і важливість інформаційних технологій для економічного розвитку надає бібліотеці нові можливості [42, С.43].

Інформаційні послуги, які надають бібліотеки є платними, тому що бюджетні асигнування постійно зменшуються, а засоби для розвитку необхідні. Свої послуги вони оцінюють по-різному, часом занадто низько. Значний розкид цін на інформаційні послуги говорить про те, що ці служби не вміють поки оцінювати ситуацію на ринку. Багато хто також сподіваються на бюджет.

Бібліотеки можуть конкурувати на інформаційному ринку, тому що мають компетентних, ерудованих фахівців, крім того, міжнародні зв'язки в бібліотечному середовищі більш розвиті, чим у приватному інформаційному секторі.

Туристично-рекреаційна галузь є стратегічним напрямом розвитку Івано-Франківщини. Об’єктивно область має всі пердумови для інтенсивного розвитку внутрішнього та іноземного туризму: особливості географічного розміщення та рельєфу, сприятливий клімат, багатство природного, історико-культурного та туристично-рекреаційного потенціалу.

Аналіз туристичних ресурсів демонструє, що Івано-Франківщина володіє потенційними можливостями для формування на території області конкурентно-спроможної туристичної галузі, яка може і повинна забезпечити значний внесок у соціально-економічний розвиток регіону.

Туристична діяльність є інформаційно