Інформація це і відомості про навколишній світ і процеси, що в ньому протікають, які сприймаються людиною або спеціальним пристроєм. Це також (розділ , що вивчає способи вимірювання і передачі інформації); повідомлення, що інформують про положення справ, про стан чого не будь, сукупність знань про фактичні та залежності між ними [20].

Існують різні аспекти самого поняття інформація. Електронна енциклопедія «Вікіпедія» виділяє такі аспекти [32]:

у побуті (життєвий аспект) - відомості про навколишній світ і процеси, які в ньому відбуваються, в сприйнятті людиною або спеціальними пристроями;

у техніці - повідомлення у формі знаків чи сигналів, які зберігаються, передаються і оброблюються за допомогою технічних пристроїв.

у теорії інформації - лише ті відомості, які повністю знімають або зменшують існуючу до їх одержання невизначеність. За К.Шенноном «інформація» - це знята невизначеність [20];

у кібернетиці (теорії управління) - та частину знань, яка використовується для орієнтування, активної дії, управління, тобто з метою збереження, удосконалення, розвитку системи (Н.Вінер, [4]);

у семантичній теорії (значення повідомлення) - відомості, що володіють новизною;

у документалістиці - все те, що так чи інакше зафіксовано в знаковій формі у вигляді документів;

в інформатиці - продукт взаємодії даних (зареєстрованих сигналів) і методів їхньої обробки, адекватних розв'язуваній задачі.

Інформація як окрема множина (сукупність) різноманітних даних, наділена практичною цінністю тільки за умови перебування у складі інформаційної системи.

1.2 Інформаційна система: визначення і структура

Інформаційна система ( Information system) – це автоматизована система, комп'ютерна мережа, система зв'язку, сукупність організаційних і технічних засобів для збереження та обробки з метою забезпечення інформаційних потреб користувачів [32].

Інформаційні системи здавна знаходять (у тому чи іншому вигляді) досить широке застосування в життєдіяльності людства. Це пов'язано з тим, що для існування цивілізації необхідний обмін інформацією, у вигляді, скажімо, передачі знань, як між окремими членами і колективами суспільства, так і між різними поколіннями.

Найдавнішими і найпоширенішими ІС слід вважати . І, справді у бібліотеках здавна збирають (або їх аналоги), зберігають їх, дотримуючись певних правил, створюють різного призначення для полегшення доступу до книжкового фонду. Видаються спеціальні журнали та , що інформують про нові надходження, ведеться облік видачі.

Найстаріші (у моральному і у фізичному розумінні) ІС повністю базувалися на ручній праці. Пізніше їм на зміну прийшли різні механічні пристрої для обробки даних (наприклад, для сортування, копіювання, асоціативного пошуку, тощо). Наступним кроком стало впровадження автоматизованих інформаційних систем (АІС), тобто систем, де для забезпечення інформаційних потреб користувачів використовується зі своїми носіями інформації. У наш час - епоху - розробляється і впроваджується велика кількість найрізноманітніших АІСів з дуже широким спектром використання – починаючи від реєстрації та обліку професійних захворювань в Україні до обслуговування фінансово-кредитної сфери [26].

1.3 Інформаційна система: моделювання і принципи побудови

Моделювання – це процес побудови моделі. У теорії та практиці створення інформаційних систем виділяють три підходи: локальний, глобальний та системний [23].

Суть локального підходу полягає у тому, що інформаційні системи створюють послідовним нарощуванням задач, які розв’язуються на ЕОМ. Цей метод передбачає необмежений розвиток інформаційних систем, а тому кожну із них неможливо пізнати в цілому. Окрім того, проект не розглядається на предмет його повноти, а отже втрачається можливість науково обґрунтувати свій вибір і оцінити напрями розвитку інформаційної системи, комплекс її технічних засобів, а також побудувати її модель. До позитивних сторін цього підходу можна віднести: відносно швидку віддачу, наочність задач, можливість розробки невеликими «замкненими» групами, простоту керування створенням систем. Недоліки вбачаємо у неможливості забезпечення раціональної організації комплексів задач, дублюванні, постійній перебудові програм та організації задач, що веде до дискредитації самої ідеї створення інформаційної системи. 

При глобальному підході насамперед розробляють проект так би мовити повної, завершеної системи, а потім відбувається її впровадження. Як правило, цей підхід призводить до морального старіння проекту ще до його впровадження, оскільки час його розробки може перевищувати період оновлення технічних, програмних та інших засобів, використаних у ньому. 

Системний підхід до створення інформаційної системи – це комплексне вивчення економічного об’єкта як одного цілого з представленням частин його як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними. При системному підході економічний об’єкт розглядається як сукупність взаємопов`язаних елементів однієї складної динамічної системи, що перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх факторів, пов’язаних процесами перетворення вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси.

Кельдер Т.Л., доцент кафедри економічної кібернетики Запорізького національного університету, вважає, що системний підхід ґрунтується на принципах [14]:

1) кінцевої мети – абсолютний пріоритет кінцевої (глобальної) мети;

2) єдності –розгляд системи як цілого, так i сукупності  частин (елементів);

3) зв’язності – розгляд будь якої частини разом з її зв'язками з оточенням;

4) модульної   побудови – корисно виділяти модулi в системi та розглядати її як сукупність модулів;

5) ієрархiї - корисно вводити iєрархiю частин (елементiв) i (чи) їх ранжування;

6) функцiональностi – спiльний розгляд структури i функцiй з прiоритетом функцiй над структурою;

7) розвитку – врахування змiн системи, її здатність до розвитку, розширення, замiни частин, нагромадження iнформацiї;

8) децентралiзацiї - поєднання рiшень, якi приймаються, та керування централiзацiєю i децентралiзацiєю;

9) невизначеності – врахування невизначеностей та випадковостей у системi.

Характерними ознаками системного (комплексного) пiдходу вважаються: одночасне охоплення проектуванням великої кiлькостi задач; максимальна типiзацiя та стандартизацiя рiшень;  багатоаспектне уявлення про структуру iнформацiйної системи як про систему,