дальність комп'ютерів у мережі;

топологія мережі;

принцип керування роботою мережі;

методи комутації й ін.

Під топологією розуміють спосіб з'єднання комп'ютерів у мережу лініями передачі даних. Топологія комп'ютерної мережі багато в чому визначає такі її найважливіші характеристики, як надійність, продуктивність, вартість, захищеність [29].

Виділяють три основних топології комп'ютерних мереж [32]:

топологія "зірка";

топологія "загальна шина";

топологія "кільце".

Топологія "зірка". У цьому випадку кожен комп'ютер через мережний адаптер підключається кабелем до центрального вузла. Центральним вузлом служить пасивний з'єднувач чи активний повторювач.

Позитивною якістю такої топології є висока швидкість обміну інформацією, а недоліком - низька надійність, тому що вихід з ладу центрального вузла призводить до зупинки всієї мережі.

Топологія "загальна шина". Припускає використання одного кабелю, до якого підключаються всі комп'ютери через мережні адаптери. Інформація передається і приймається окремими комп'ютерами по черзі.

Позитивною якістю такої топології є більш висока надійність, а недоліком - слабка захищеність інформації, тому що повідомлення, які, надсилаються одним комп`ютером до іншого, можуть бути прийняті на будь-якому комп'ютері мережі.

Топологія "кільце". Дані передаються від одного комп'ютера до іншого за естафетою: якщо деякий комп'ютер одержує дані, призначені не йому, то він передає їх далі по кільцю, адресат належні йому дані нікуди не передає.

Позитивною якістю такої топології є більш висока надійність системи при обриві кабелю, тому що до кожного комп'ютера є два шляхи доступу. До недоліків варто віднести велику довжину кабелю, невисоку швидкість обміну інформацією і слабку захищеність інформації.

Топологія реальної ЛОМ (локальної обчислювальної мережі) може в точності повторювати одну з приведених вище чи включати їхню комбінацію [31].

РОЗДІЛ 2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ІД

У статті 42 Господарського Кодексу України [5] наведено визначення підприємництва - це «самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку». При цьому, зазначено, що «господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність)».

Зрозуміло, що здійснення господарської діяльності є неможливим без певного інформаційного забезпечення. Поняття інформаційної діяльності включає у себе збір/створення, опрацювання, зберігання та передачу інформації [31]. Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямована на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави [10].

При здійсненні інформаційної діяльності (такій, наприклад, розробці власної бази даних) підприємство керується такими нормативно-правовими актами, як Законами України “Про інформацію” (1992), “Про науково-технічну інформацію” (1993), “Про авторське право і суміжні права” (1993), “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах” (1994) тощо.

2.1 Законодавче регулювання інформаційної діяльності

Для України широкомасштабний вступ до глобальної інформаційної цивілізації співпав з проголошенням 24 серпня 1991 року державної незалежності. Після визначення державного суверенітету, поряд з іншими галузями законодавства в Україні створюється національна публічно-правова інституція: законодавство та підзаконні нормативні акти в сфері політики щодо державного регулювання суспільних інформаційних відносин, в тому числі таких, що пов'язані з інформатизацією, комп'ютеризацією і автоматизацією.

Закон України «Про інформацію», прийнятий 02 жовтня 1992 року, визначає, що законодавство України про інформацію складають Конституція України, Закони України “Про інформацію”, “Про науково-технічну інформацію”, “Про авторське право і суміжні права”, “Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, законодавчі акти про окремі галузі, види, форми і засоби інформації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною, та принципи і норми міжнародного права [10]. Цим законом закріплене право громадян України на інформацію. Він закладає правові основи інформаційної діяльності, визначає основні поняття та терміни, встановлює галузі, види, доступ та джерела інформації, права та обов’язки учасників інформаційний відносин, охорону інформації та інформаційного суверенітету України, зміст міжнародної інформаційної діяльності.

Законом визначається, що «всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій» [10].

Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України».

Закон України «Про науково-технічну інформацію» [11], прийнятий 25 червня 1993 року, визначає основи державної політики в галузі науково-технічної інформації, об’єктів і суб’єктів відносин у сфері науково-технічної інформації, права власності на неї, відносини виробників і споживачів науково-технічної інформації, а також умови надання інформаційної продукції і послуг.

Закон України «Про авторське право і суміжні права» [7], прийнятий 23 грудня 1993 року, охороняє особисті немайнові і майнові права авторів, пов’язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва – авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення – суміжні права. Правова охорона баз даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних.

Оскільки тема даної дипломної роботи стосується концепції побудови інформаційної системи підприємства, правове регулювання безпеки інформації у такій системі потребує детальнішого розгляду.

2.2 Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах»

В основному, на законодавчому рівні, в Україні регулюється безпека та захист саме секретної інформації – державного та міждержавного значення. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» [9] було прийнято 05 липня 1994 року. У тій редакції він називався «Про захист інформації в автоматизованих системах». 31