Магістерська дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури.

В першому розділі розкриваються теоретичні та організаційно-правові основи діяльності органів Державного казначейства в Україні.

В другому розділі аналізується діюча методика касового виконання Державного бюджету за видатками та виконання державного та місцевого бюджетів за доходами та видатками через казначейську систему та механізм функціонування Державного казначейства в режимі єдиного казначейського рахунку.

В третьому розділі висвітлюються проблеми та перспективи вдосконалення роботи Державного казначейства України.

Основний зміст роботи викладено на 139 сторінках . Робота містить 13 рисунків, 10 таблиць.

РОЗДІЛ 1

Теоретичні та організаційно - правові засади функціонування Державного казначейства України

1.1 Передумови становлення казначейської системи України та її організаційна структура

Наявність інституту казначейства є об'єктивною закономірністю будь-якого державотворення. Для розв'язання стратегічних завдань, виконання своїх функ-цій держава має мати достатньо ресурсів. А тому вона створює відповідні фінан-сові структури, які б забезпечували реалізацію її функцій та завдань на кожному історичному етапі розвитку.

Залежно від обставин історичного розвитку, побудови державного устрою, традицій і культури різних держав ці структури називають по-різному: "казна", "казначейство", "скарбниця" тощо. Але як би не називалися ці структури в різних державах у різний час основне їх призначення - зберігання матеріальних цінностей і фінансових ресурсів держави.

Термін "казначейство" походить від поняття казна, що в перекладі з англійської (the Treasury) означає скарб або цінність. Скарбом, як відомо, є те (речі чи предме-ти), без чого не може обійтися окрема людина чи функціонувати держава. Іншими словами, скарбом можна вважати блага, які в даний час складають найвищі приватні чи суспільні цінності [80,С.183].

До 1996 року контроль за виконанням Державного бюджету в Україні був розпорошений між трьома різними органами: податковою службою, банками і Міністерством фінансів. Жоден із цих органів не мав ні технічної можливості, ні законного права здійснювати повний контроль за просуванням бюджетних коштів від початку, тобто від збору податкових і неподаткових платежів, і до кінця, а саме до безпосереднього використання цих коштів.

Так, в обов’язки податкової служби входив збір і розмежування податків між державним та місцевими бюджетами. На практиці ж податкова ледь справлялася з першою функцією, що призводило до неповного, неякісного виконання дохідної частини державного бюджету; друга, по замовчуванню, перейшла в руки банків. Варто зазначити, що платник податку сплачуючи обов’язкові платежі до бюджету, не цікавиться їх подальшою долею, тобто не контролює їх розподіл та використання. Як відомо, одна частина деяких податків спрямовується до Державного бюджету, друга - до місцевого. Таким чином, банки виконували не властиву їм функцію розподілу доходів між різними рівнями бюджетної системи [46, С.21-22].

Міністерство фінансів, в свою чергу, ледь справлялося з розподілом бюджетних коштів, оскільки проконтролювати їх використання повною мірою було практично неможливо. Не вистачало ні людей, ні часу. По суті ця робота перекладалася на міністерства. Від міністерств вона переходить до банків. Таким чином, і зворотній рух бюджетних коштів знаходився під контролем банків.

На думку спеціалістів, оптимальне управління залишками коштів на рахунках бюджетних організацій наполовину вирішує проблему дефіциту державного бюджету.

Для усунення вищевказаних недоліків Президент України 27 квітня 1995 року видав Указ №335/95 "Про Державне казначейство України"[13]. Головною метою такого кроку було забезпечення ефективного управління коштами Державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів у Державному бюджеті України.

Це було першим кроком у впровадженні казначейської системи в Україні. Державне казначейство України створене на базі відповідно ліквідованих Управління виконання державного бюджету та Головного управління обслуговування державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів.

Отже, виконання державного бюджету в Україні було покладено на органи Державного казначейства. Це єдина централізована система, що включала в себе Головне Управління Державного казначейства Міністерства фінансів (з 2000 р. - Державне казначейство України) і його територіальні органи на місцях, створені з метою підвищення дієвості державної бюджетної політики, ефективного управління доходами і видатками в процесі виконання державного бюджету України, підвищення оперативності у фінансуванні державних програм, посилення контролю за надходженням, цільовим і ощадливим використанням державних коштів.

До незвичного для вуха слова «казначейство» українські громадяни спочатку віднеслися з великою долею скепсису, як до чергового новомодного і швидкоплинного економічного віяння, яких було чимало в перші роки реформ. Проте при більш уважному вивченні питання виявилося, що казначейські системи створені і функціонують у багатьох індустріальних країнах світу, являючись найважливішим інструментом фінансового регулювання [75, С.51-56].

Нове - добре забуте старе. На жаль, часто доводиться зіштовхуватися з думкою, що казначейська система в Україні є зайвою в системі фінансового управління і практика казначейств для нас чужорідна, не має коренів в українській історії. Ця думка глибоко помилкова. Традиції Державного казначейства України зародилися ще за часів Київської Русі.

Праобразом казначейства можна вважати княжу казну Ярослава Мудрого і його спадкоємців, яка слугувала сховищем матеріальних цінностей. Але не тільки. Тут також писали укази, складали грамоти, вели поточне листування.

Казначейство, як спеціальний урядовий фінансовий орган, що відає касовим виконанням державного бюджету, в Росії засновано після 1773 року, коли у складі Міністерства фінансів створили департамент державного казначейства. У його віданні перебували місцеві органи - казенні палати (до речі, відомий український письменник Панас Мирний майже все життя працював службовцем казенної палати у Полтаві). Зібрані казначейською системою доходи записували на єдиний рахунок в Державному банку. Після революції 1917 року й утворення СРСР казначейства були ліквідовані, бо касове виконання державного бюджету виконував