Таким чином, запровадження єдиного казначейського рахунку дає змогу зосередити державні кошти в руках однієї юридичної особи і забезпечити:

- досконалу базу даних за бюджетними показниками;

- щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять до державного та місцевих бюджетів;

- розподіл загальнодержавних податків, зборів та обов’язкових платежів міждержавним і місцевими бюджетами;

- перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів відповідно до нормативів і результатів взаєморозрахунків;

- дотримання принципу цільового спрямування бюджетних коштів через здійснення попереднього контролю;

- надання інформації органам законодавчої влади про здійснені на єдиному казначейському рахунку операції;

- оптимальні можливості для прийняття представниками законодавчої та виконавчої влади оперативних рішень щодо використання залишків коштів на єдиному казначейському рахунку;

- повну незалежність держави від банківської системи у справі контролю та обліку доходів і платежів.

Тобто запровадження ЄКР дає можливість повною мірою реалізувати принцип єдності бюджетної системи, задекларований у бюджетному кодексі України.

Відкриття кореспондентського рахунку на центральному рівні - це не просто технічне злиття 28 рахунків в об’єднаний казначейський єдиний рахунок із субрахунками для кожної області та з доступом до СЕП НБУ через розрахункові палати Нацбанку на обласному і центральному рівнях, а якісно новий крок у розвитку Державного казначейства України.

За наявності справді фізично єдиного казначейського рахунку контроль за рухом бюджетних коштів органи Державного казначейства можуть здійснювати безперервно в режимі реального часу щодня. Основні вимоги до щоденного управління коштами передбачають не просто визначення залишків бюджетних коштів на ЄКР, а й зіставлення виявлених тенденцій з прогнозами динаміки грошових ресурсів і відстеження причин суттєвих відхилень для проведення своєчасного корегування у планах позичання грошових коштів [13 ].

Доцільно зазначити, що функціонування системи органів Державного казначейства України за умови створення ЄКР на центральному рівні повинно враховувати наведені нижче принципові моменти:

- операції з грошовими коштами всієї системи органів Державного казначейства здійснюються тільки на центральному рівні через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України;

- інформацію про здійснення платежу доводиться до відповідного обласного управління Державного казначейства через платіжну систему Національного банку України, від якого, своєю чергою, через внутрішню платіжну систему - до відділення Державного казначейства, де територіально перебуває відповідний клієнт;

- отримання на центральному рівні в режимі реального часу фінансової звітності, у тому числі балансу виконання бюджету [57, С.34-41].

Централізована модель розрахунків передбачає необхідність розробки нових взаємостосунків між рівнями органів Державного казначейства, що повинно бути наслідком змін законодавчо - нормативних актів із загальних питань створення та існування Державного казначейства.

Із запровадженням цієї схеми проходження платежів змінюються напрями потоків інформації. За чинним Положенням, центральний апарат відповідає за своєчасне та адресне доведення коштів та інформації до підпорядкованих органів Державного казначейства на підставі рішень головних розпорядників бюджетних коштів. За перспективною схемою, головним завданням центрального апарату буде оперативне управління потоками бюджетних коштів шляхом:

- встановлення дозволу на їх використання;

- встановлення правил на здійснення платежів у разі невиконання дохідної частини бюджету [54.c.36].

Інформація про рух бюджетних коштів та їх використання «нагромаджується» на нижчих рівнях (районному, обласному), про що Державне казначейство має відомості через внутрішню платіжну систему. На підставі отриманої інформації, аналізу виконання бюджету та прогнозу надходжень Державне казначейство ухвалює рішення про встановлення лімітів на обласному рівні та переадресування частини коштів на підкріплення іншим областям.

До позитивних моментів цього упровадження слід віднести можливість:

- доступу для центрального апарату Державного казначейства ресурсів, які зараз обліковуються на 28 кореспондентських рахунках обласних управлінь Держказначейства;

- перерозподілу ресурсів, з урахуванням фактичної потреби в них на відповідній території в межах єдиного казначейського рахунку;

- уникнення зустрічних грошових потоків між доходами державного бюджету, які акумулюються на відповідній території, та витратами розпорядників бюджетних коштів;

- спрямування на видатки загального фонду держбюджету усіх наявних (і бюджетних, і не бюджетних ) ресурсів, які обліковуються в системі обліку Державного казначейства (у тому числі коштів суб’єктів господарювання, фондів, які обслуговуються Держказначейством);

- оперативного здійснення видатків розпорядниками бюджетних коштів на підставі обліку їх зобов’язань в органах казначейства.

У результаті застосування новітніх технологій у впровадженні єдиного казначейського рахунку створено передумови для переходу від екстенсивного розвитку Державного казначейства до інтенсивного. Цей чинник дасть можливість у майбутньому значно скоротити витрати на утримання органів Державного казначейства України [52, С.258].

Характер організації банківської справи для роботи з готівкою органів управління значною мірою впливає на здатність казначейства ефективно виконувати свої обов’язки щодо практичного виконання державного бюджету, управління касовими видатками та загального нагляду за фінансовими операціями органів управління. Більшість країн з ринковою економікою зробили вибір на користь концентрації коштів органів управління на єдиному банківському рахунку в Центральному банку країни, що називається єдиним казначейським рахунком (ЄКР).

Концентрація готівки органів управління на ЄКР посилює контроль органів Державного казначейства за рухом цих коштів, яке має змогу планувати оптимальну величину використання ресурсів через їх розподіл за строками операцій займу та зведення до мінімуму невикористаних залишків готівки. Якщо ресурси розподілені по численних банківських рахунках у різних установах банків, то на деяких таких рахунках накопичуватимуться невикористані залишки готівки, тоді як на інших рахунках їх не вистачатиме, що призведе до нових позик Державного казначейства. Затримки з переказуванням коштів через банківський сектор вигідні банкам і невигідні органам управління, тому зарахування коштів на банківські рахунки бюджетних одиниць задовго до того, коли вони насправді будуть потрібні, дає вигоду банку за рахунок органів управління [70, С.56-65].

Отже, найважливішою передумовою ефективного контролю за коштами є їх концентрація на