Вивчення інформаційних потреб виступає інструментом для визначення форм та механізмів надання інформаційних послуг з врахуванням вимог до їх якості, виправлення можливих недоліків, що виникають в процесі надання інформаційної послуги чи продукту, є індикатором для визначення їх якості, виявлення реальних та потенційних споживачів ІПП. Тобто вивчення інформаційних потреб слід вважати основою розробки маркетингової стратегії і тактики інформаційних підприємств, сегментації ринку ІПП, вивчення споживацької поведінки та попиту, пошуку цільового ринку [27, ст.46].

Потреби в ІПП можуть розглядатись в різних напрямках, зокрема:

- рофесійний розріз, коли групи користувачів виділяються згідно з належністю до тієї чи іншої професії. Згідно з цим напрямком вивчення виділяють такі категорії споживачів ІПП: дослідники, розробники, проектувальники, керівники НДІ та проектно-конструкторських організацій, керівники підприємств та організацій, спеціалісти, студенти та ін.;

- продуктовий розріз, коли ознакою виділення груп користувачів стає визначений вид ІПП, який вони використовують в процесі своєї діяльності;

- користувальний розріз, коли виділяють групи споживачів з різною інтенсивністю користування ІПП. Згідно з цим, потреби в інформаційному ресурсі можуть бути постійними, періодичними, разовими. В якості ознаки групи, як правило виступає рівень реалізації ІПП [32, ст.12].

Можна визначити сутність інформаційної потреби як необхідність отримання інформації, що зменшує міру невизначеності по відношенню до об’єкта діяльності. Для вивчення потреб в ІПП доцільно спиратись на усвідомлену інформаційну потребу.

Міру усвідомленості інформаційної потреби можна визначити як рівень розуміння індивідом (або суб’єктом підприємницької діяльності) доцільності використання конкретної інформації для вирішення поставленого завдання. Усвідомлення інформаційної потреби характеризується мірою її деталізації, змістом, особливостями прояву та направленості, засобів задовільнення, а також у відповідності інформаційного запросу фактичній потребі в інформації.

Потреби в інформації відображують особливості професійної діяльності користувача та прийняття професійних рішень. Структура усвідомленої інформаційної потреби адекватна структурі професійної діяльності користувача ІПП, а також структурі організації інформаційного ресурсу, який забезпечує виконання професійних завдань. Інформаційна потреба виникає в результаті неспівпадання структури цілей професійної діяльності споживача інформаційного продукту та структури наявного інформаційного ресурсу [12, ст.67].

Визначення потреб в інформації, на наш погляд, має базуватись на вивченні процесу діяльності користувачів ІПП. Це дозволить виділити етапи даного процесу, на яких може виникнути неспівпадання структури цілей діяльності та структури інформаційного ресурсу.

Окрім виникнення в специфіку діяльності користувача ІПП, можливі такі методи вивчення інформаційних потреб, як систематизація та аналіз заявок на інформаційні продукти та послуги, анкетування та проведення інтерв’ю, підтримування постійного зворотного зв’язку інформаційного підприємства із споживачами.

1.3 Зміст, основні характеристики процесу управління

Ефективність діяльності в будь-якій сфері залежить від системи уп-равління. У загальному вигляді управління — це організація і координація дій щодо використання ресурсів і енергії, а також організація таких взаємовідносин між членами команди в трудовому процесі, які сприяють досягненню мети.

Продуктивність, якість і результативність діяльності залежить у значній мірі від прогресивності, оперативності та якості процесів управління на всіх рівнях — державному, регіональному, галузевому, міжгалузевому, корпоративному [7, ст.32].

За останні десятиріччя удосконалення технології адміністративного і корпоративного управління, а також повне забезпечення їх інформацією стало найважливішою проблемою. Сьогодні інформаційні працівники й аналітики приділяють значну увагу вивченню вітчизняного і закордонного досвіду управління.

Проте, як свідчить ретельний аналіз управлінської теорії і практики, не все з цього досвіду можна використовувати в наших умовах через об'єктивні і суб'єктивні причини. Так, наприклад, корпоративну культуру західних фірм не можна зіставляти з нашим корпоративним менталітетом нових бізнесменів, яким властива психологія привласнення і швидкого зба-гачення, замість забезпечення інноваційного розвитку суспільно-еко-номічного життя.

Життя швидко змінюється, змінюються і підходи до управління, особ-ливо у сфері бізнесу. Сучасні умови змінюють звичайне уявлення про те, кому вирішувати, що робити спеціалістам, як діяти, які вибирати цілі, як до-сягти успіху. Ці швидкі зміни торкаються кожного, незалежно від того, на яких ієрархічних східцях управління він знаходиться. Управління стає обов'язковою складовою будь-якого трудового процесу. До управління вже не можна ставитися як до допоміжної функції, оскільки воно стає ор-ганічною ланкою в ланцюгу діяльності будь-якої організації, основним еле-ментом будь-якого виду діяльності. Це складний технологічний процес діяльності будь-якого трудового коллективу. Відомо, що ефек-тивність управління залежить, у першу чергу, від кадрів, організаційно-уп-равлінської структури, стиля керівництва і наявності лідера-керівника [9, ст.51].

Термін "керування", який часто виступає синонімом управління, має містити поняття "передбачення", що має велике значення в системі уп-равління, особливо для перших осіб, від яких вимагається вміння передба-чати події, без чого важко приймати рішення. Прийняття рішення — це не тільки процес аналітичного обгрунтування, але і процес застосування еле-мента волі керівника, який при цьому використовує свої власні уявлення щодо ситуації чи проблеми. Знайти вірне співвідношення між науковим, логічним і вольовим елементами — вкрай важливе питання.

Під визначенням суті управління розуміють процес виконання зап-ланованого в межах визначеної сфери діяльності за допомогою доступних ресурсів. Деякі керівники процес управлінням розуміють як право і мож-ливість підкорювати своїй владі людей, а не виробляти колегіальні рішення разом з людьми. При такому стилі керівництва домінує страх і залякування і він не є інтелектуальним управлінням. У разі такого підходу інтелект підлеглих у системі управління використовувати дуже важко. Хоча інколи в екстремальних ситуаціях керівнику необхідно сконцентрувати всі важелі управління в своїх руках. То є надзвичайні умови, які раптом виникають у зовнішньому середовищі [34, ст.47].

Цілі управління досягаються в результаті здійснення декількох функцій. В управлінні можна виділити як загальні, так