Уівера, які були опубліковані наприкінці 40-х років ХХ віка. У класичній теорії інформації увага переважно приділялась тим аспектам інформації, які називаються технічними. Виходячи з даної теорії інформація є кількість, яка вимірюється в «бітах», і яка визначається як імовірність частотності символів. Вказана дефініція виникла із потреб інженерів комунікаційних технологій, які зацікавлені у вимірюванні символів, що зберігаються та передаються, які засновані на системі подвійного обчислювання (включити - виключити, так - ні, 0 - 1). Кількість інформації К.Шеннон визначив формулою, яка може бути застосована при розрахунках технічної комунікації. Разом з тим, математична теорія інформації не охоплює всієї багатоманітності змісту інформації, оскільки вона, насамперед, абстрагується від змістовної (семантичної) сторони повідомлення. З точки зору цієї теорії, «сукупність 100 букв, які вибрали випадково, фраза у 100 слів з газети, п`єси Шекспіра або теорема Ейнштейна має у точності однакову кількість інформації».[].
Революцію в науці та техніки зробили результати вивчення і розробок управлінських аспектів інформації. В середині ХХ століття були узагальнені результати наукових досліджень в галузі теорії класичного управління, теорії автоматичного регулювання, теорії організаційного управління та деяких інших, так чи інакше пов`язаних з інформацією. В результаті такого системного осмислення досягнень науки та техніки з`явилася нова наука кібернетика, батьком якої є видатний американський математик Норберт Вінер (1894-1964) .
Термін “інформація” використовував у своїх наукових працях Н.Вінер для позначення “робочого тіла”, за допомогою якого забезпечується управління. “Інформація – це інформація, а не енергія і матерія “, - визначав Н. Вінер. Виходячи з його визначення інформація виступає як філософська категорія нарівні з матерією і енергією. Зрозуміло, що таке філософське визначення інформації щодо права неприйнятно, так само, наприклад, як і регулювання відносин з приводу енергії взагалі або матерії. Інформація, як об'єкт правовідносин, має бути конкретизована, організована належним чином, “ прив'язана” до ситуації та до конкретного виду відносин, класифікована за видами й тому подібним чином “підготовлена” для здійснення з її приводу дій, врегульованих нормами права.
У практичному розумінні поняття інформації визначено С.І.Ожеговим, []. Інформація – це: а) відомості про оточуючий світ та процеси, які в ньому відбуваються; б) відомості, які повідомляють про положення справ, про стан чого-небудь.
Необхідно зауважити, що до середини 20-х рр. ХХ ст. під інформацією (у перекладі з латинського informatio – ознайомлення, роз'яснення, викладення) дійсно розуміли “відомості та повідомлення”, які передаються усно, письмово або іншим способом. Перші спроби з'ясувати поняття інформації відображені у працях Р.Фішера 1921р.(віроятнісна концепція) та Р.Хартлі 1928р. (логарифмічна міра кількості інформації), яка передувала появі класичній статистичній теорії зв`язку Н.Вінера – К.Шеннона 1948р. (кількість інформації як міра зменшення невизначеності).[].
З середини ХХ ст. інформація визначається як загально наукове поняття, розглядається у широкому розумінні у якості абстракції, яка відноситься до визначеного ряду закономірностей матеріального світу та його відображення у людській свідомості, походило в залежності від галузей наукових досліджень та рівня завдань, які необхідно вирішити. Визначення інформації знайшло своє закріплення в працях видатних вчених, які знаходилися у витоків становлення теорії інформації, як “зв'язок, у процесі якого усувається невизначеність” (К.Шеннон) [], “різномаїття” (У.Р.Єшбі), [], “оригінальність та міра складності”(А.Моль)[], знання” (Ф.Махлуп) [], “загальна методологія науки” (Л.Бриллюєн) [], “позначення змісту, який отримано із зовнішнього світу у процесі нашого пристосування до нього та пристосування до нього наших почуттів” (Н.Вінер) [].
Необхідно зауважити, що К.Шеннон також відмічав, що “ за останні декілька років теорія інформації перетворилася в свого роду банд вагон [] від науки. З’явившись на світ у якості спеціального методу в теорії зв’язку, вона зайняла видатне місце, як у популярній, так і у науковій літературі. Це можна пояснити частково її зв’язком з такими галузями науки і техніки, як: кібернетика, теорія автоматів, теорія обчислювальних машин, а частково новизною її тематики. У зв’язку з цим значення теорії інформації було, можливо, сильно перебільшено та роздуто до меж, які перевищують її реальні можливості … Усвідомлюючи, що теорія інформації є сильним засобом вирішення проблем теорії зв’язку ( в цьому відношенні її значення буде зростати), не можна забувати, що вона не є панацеєю для інженера-зв’язку, а тим більше для представників усіх інших спеціальностей”[].
Одним із найбільш вдалих, на наш погляд, видається визначення інформації, яке запропонував Л. Моль: інформація — це «кількість непередбачуваного у повідомленні». По суті, інформація — це новизна, яка може бути усвідомлена. У зв`язку з цим адресат, який може зрозуміти й адекват-но використати значення новизни є необхідним атрибутом інформації, і без нього інформація не існує. Отримуючи інформацію або обмінюючись нею адресат в першу чергу оцінює її значення та цінність: чи є вона суттєвою, точною, цікавою, компетентною, корисною? Разом з тим, для теорії інформації, яка покладена в основу багатьох вимірів інформаційного вибуху, ці параметри не є суттєвими.
Теодор Розак у 1986 році дав таке визначення інформації: «словом інформація стали відзначати все, що може бути закодовано для передачі по каналам зв`язку від джерела до отримувача, незалежно від його семантичного змісту» [].
Т. Розак підкреслює необхідність якісного аналізу інформації, розуміючи під цим те, що ми робимо щоденно, проводячи розрізнення між такими явищами, як дані, знання, досвід, мудрість. Він вважає, що сьогоднішній «культ інформації» слугує для розмивання якісних відмінностей, які є сутністю повсякденного життя. Т. Розак підкреслює, що інформація має присмак безпечної нейтральності і заперечує проти тези, що більша кількість інформації призводить до фундаментальних трансформацій суспільства.
А. Етціоні вважав інформацію