Однак, виробити єдину об'єктивну класифікацію інформації, так само як і її універсальне поняття, яке б відображало всі багатоманітні сторони даного феномену, так і не змогли. Мабуть, був правий відомий спеціаліст у галузі кібернетики К.Штейнбух, який стверджував у свій час, що ми не зможемо дати вичерпного і достатнього визначення таким поняттям, як “матерія”, “енергія”, “інформація” [].

1.2 Особливості управлінської сфери

Процес – це сукупність послідовних дій для досягнення певного результату []. Предметом управлінського процесу є інформація, яку виконавці та керівники використовують у своїй діяльності, а засобами здійснення процесу – документи та технічні засоби приймання, передачі, реєстрації, зберігання інформації.

Різноманітність концепцій управління обумовлює існування багатьох визначень процесу управління (менеджменту) []. Однак для створення ефективного управлінського процесу конкретної організації та формування його технології менеджмент доцільно розглядати як процес, оскільки діяльність по досягненню мети – це не разові дії, а серія неперервних взаємозв'язаних дій, які, в свою чергу, також є процесами і виступають як функції менеджменту. Відповідно до одного з трактувань [], менеджмент – це процес планування, організації, приведення до дії та контролю на підприємстві з тим, щоб досягти координації людських та матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення завдань. Отже, менеджмент можна розглядати як сукупність взаємозв'язаних управлінських функцій []. Під процесом управління розуміється упорядкована сукупність тривко взаємопов’язаних елементів, що забезпечують функціонування і розвиток організації як єдиного цілого []. Процес управління визначається також як форма розподілу і кооперації управлінської діяльності, в рамках якої здійснюється процес управління по відповідних функціях, направлених на рішення поставлених задач і досягнення наміченої мети. З цих позицій структура управління представляється в вигляді системи оптимального розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, порядку і форм взаємодії між її складовими органами, що входять в управління і працюючими в них людьми.

Згідно з іншою точкою зору [], процес управління розглядають як функціонування прийнятої організаційної структури, яка відображає хід виконання функцій управління і характеризує його динаміку.
Близьким до згаданого є визначення процесу управління як діяльності об'єднаних в певну структуру суб'єктів управління, направленої на досягнення поставленої мети управління шляхом реалізації певних функцій і використання відповідних методів та принципів управління [].

Як наукове поняття «процес управління» виступає у єдності трьох сторін: змісту, структури, технології менеджменту [].

Зміст менеджменту як процесу розкривається в його функціях, що є видами діяльності, за допомогою яких суб'єкт управління впливає на керований об'єкт []. У змістовному аналізі процесу управління прийнято розрізняти функції, підфункції, роботи, завдання [].

Організаційна сторона процесу управління відображає порядок взаємодії керуючих ланок системи та взаємодії між керуючими та керованими ланками, тобто просторову взаємодію суб'єкта і об'єкта управління []. Аналізуючи організаційну структуру процесу управління, розрізняють організаційну структуру системи управління, її рівні, ланки та зв'язки між рівнями і ланками. Процедурна сторона процесу управління – це взаємозв'язок та чергування в часі його стадій та етапів [].

Процес управління – це діяльність об'єднаних у визначену систему суб'єктів управління, спрямована на досягнення цілей фірми шляхом реалізації певних функцій з використанням методів управління [].

Як правило, процеси управління фірмою дуже різноманітні, багатогранні і мають складну структуру (складаються з великого числа стадій і фаз). У загальному значенні процес управління складається з загальних функцій управління, що поєднуються в цикли управління (рис.1.1):

Рис. 1.1 Цикл управління

Рішення – це центральний момент усього процесу управління []. Можна сказати, що суттю професії менеджера є прийняття рішень.

У широкому значенні це поняття включає і підготовку рішення (планування), у вузькому значенні це вибір альтернативи. У рамках перспективного планування приймаються основні рішення (що робити?), потім у процесі поточного планування, організації, мотивації, координації, регулювання, змін планів – рішення у вузькому значенні (як робити?), хоча така межа є дещо умовною []. Вєснін В.Р. зазначає, що умовно всі види інформації, що використовуються при ухваленні рішення, можна підрозділити на []:

вхідну і вихідну;

оброблювану і необроблювану;

текстову і графічну;

постійну і перемінну;

нормативну, аналітичну, статистичну;

первинну і вторинну;

директивну, розподільну, звітну.

Цінність одержуваної інформації залежить від точності завдання, тому що правильно поставлена задача визначає необхідність конкретної інформації для ухвалення рішення [].

Прийняття рішень притаманне будь-якому виду діяльності, і від нього може залежати результативність роботи однієї людини, групи людей чи усього народу певної держави. З економічної й управлінської точок зору ухвалення рішення варто розглядати як фактор підвищення ефективності виробництва. Ефективність виробництва, природно, у кожному конкретному випадку залежить від якості прийнятого менеджером рішення [].

Усі прийняті у будь-якій сфері діяльності рішення можна умовно класифікувати і підрозділити на рішення []: по стратегії підприємства; прибутку; продажам; питанням, що надають вплив на утворення прибутку.

Ухвалення рішення, як правило, сполучено з вибором напрямку дії, і якщо рішення приймається легко, без спеціального пророблення альтернатив, то гарне рішення прийняти важко. Вірне рішення накладає на менеджера велике соціальне навантаження і залежить від психологічної підготовленості менеджера, його досвіду, особистісних якостей.

Ухваленню рішення передують декілька етапів []:

виникнення проблем, по яких необхідно прийняти рішення;

вибір критеріїв, по яких буде прийняте рішення;

розробка і формулювання альтернатив;

вибір оптимальної альтернативи з безлічі можливих;

затвердження (прийняття) рішення;

організація робіт з реалізації рішення - зворотний зв'язок

На практиці проблема прийняття рішення – тобто здійснення процесу управління – є специфічна тиском термінів,