по об'єкту рішення (орієнтовані на цілі чи засоби, основні структурні або ситуаційні );

надійності вихідної інформації (на основі надійної інформації, ризикові і ненадійні);

термінам дії наслідків (довго-, середньо-, короткострокові);

у зв'язку із ієрархією планування (стратегічні, тактичні, оперативні);

за частотою повторюваності (випадкові, повторювані, рутинні);

по виробничому охопленню (для усієї фірми, вузькоспеціалізовані);

за числом рішень у процесі їхнього прийняття (статичні, динамічні, одно- і багатоступінчасті);

особи, які приймають рішення (одноособові, групові, з боку менеджерів, з боку виконавців);

обліку зміни даних (тверді, гнучкі);

незалежності (автономні, що доповнюють один одного);

складності (прості і складні).

Стосовно ж до процесу управління всі рішення можна класифікувати як []:

загальні;

організаційні;

запрограмовані;

незапрограмовані;

раціональні;

нераціональні;

ймовірнісні;

рішення в умовах невизначеності;

інтуїтивні;

на основі компромісу;

альтернативні.

З усієї класифікації спробуємо розглянути лише деякі рішення. Управлінське рішення встановлює перехід від того, що є, до того, що повинне бути пророблене за певний період. У процесі підготовки рішення виявляються проблеми, уточнюються цілі, ведеться варіантне пророблення рішень, вибір кращого варіанта і завершується його затвердження. Управлінські рішення можуть бути []: одноособові, колегіальні, колективні, стратегічні (перспективні), тактичні (найближчі), оперативні.

Організаційні рішення приймаються на всіх рівнях управління і є однієї з функцій роботи менеджера, вони спрямовані на досягнення поставленої мети чи задачі. Вони можуть бути запрограмованими і незапрограмованими.

Запрограмоване рішення – це результат реалізації визначеної послідовності етапів чи дій і приймається на основі обмеженої кількості альтернатив [].

Ціль управління полягає в тому, щоб знайти і зафіксувати той мінімум інформації про об'єкт управління, що забезпечить можливість чіткого й однозначного матеріального відтворення управлінського рішення, причому з усіх можливих рішень завжди бажано відшукати найкраще, тобто оптимальне. При рішенні широкого кола задач оптимізації прийнятих рішень неоціненну послугу робить дослідження операцій.

Під операцією на даний час розуміють сукупність дій, заходів, спрямованих на досягнення деякої мети, тобто сукупність цілеспрямованих дій. Це визначення операції, як видно, надзвичайно широке й охоплює значну частину діяльності людей. З позицій цього визначення процес управління, як сукупність дій, спрямованих на одержання про об'єкт управління мінімуму інформації, що забезпечує можливість матеріального відтворення управлінських рішень, може розглядатися як операція. Такий підхід дозволяє застосувати до задач управління основні положення науки «дослідження операцій», основною задачею якої є пошук шляхів досягнення мети. За останнє десятиліття застосування методів дослідження операцій неодноразово підтверджувало великі можливості цих методів і їхню високу ефективність при рішенні багатьох практичних задач людської діяльності, у тому числі і задач управління в економіці і виробництві.

Іноді вважають, що предметом дослідження операцій є повсякденні задачі управління діяльністю тієї чи іншої організації. Іншими словами, вважають, що мова йде про управлінські задачі, що виникають у ході реалізації деяких щодня повторюваних "операцій". Методи дослідження операцій дійсно знаходять застосування при рішенні деяких задач такого типу. До їхнього числа відносяться, зокрема, задачі, зв'язані з календарним плануванням виробництва і управління запасами, з експлуатацією і ремонтом устаткування, а також задачі комплектування штатів на підприємствах комунально-побутового обслуговування.

Щоб той чи інший підхід до рішення якої-небудь задачі можна було кваліфікувати як операційний, він повинен містити, зокрема, такі елементи:

1.Орієнтація на ухвалення рішення. Основні результати аналізу повинні мати безпосереднє і цілком визначене відношення до вибору способу дій.

2. Оцінка на основі критеріїв ефективності. Порівняння різних можливих варіантів дій повинне ґрунтуватися на кількісних оцінках, що дозволяють однозначно визначити корисність очікуваного результату для розглянутої задачі.

3.Довіра до математичної моделі. Процедури поводження з параметрами об'єкта оптимізації повинні бути визначені настільки точно, щоб будь-який фахівець в області системного аналізу зміг їх трактувати зовсім однозначно. Іншими словами, спираючи на ті самі дані, різні фахівці-аналітики повинні одержувати однакові результати.

4. Необхідність використання комп'ютерів. Це умова аж ніяк не є лише бажаною. Її, скоріше, варто вважати за необхідну, що обумовлюється або складністю використовуваних математичних моделей і великих обсягів даних, що підлягають обробці, або громіздкістю обчислювальних процедур при рішенні задач.

Основним у дослідженні операцій є системний підхід, сутність якого зводиться до того, що діяльність будь-якої частини системи робить деякий вплив на діяльність всіх інших її частин. З цього принципу випливає, що для оцінки будь-якого рішення необхідно визначити всі істотні взаємозв'язки й установити його вплив з урахуванням цих взаємозв'язків на поводження всієї системи, а не тільки її частини.

Як правило, хід операції з погляду досягнення мети можна характеризувати невеликим числом чи навіть однією фазовою координатою. Однак іноді зручніше користатися і більш докладним описом.

При підготовці до рішення задачі повинні бути виконані наступні основні вимоги:

- чітко сформульована мета дослідження;

- дано докладний, повний словесний опис комплексу вимог, пропонованих до об'єкта;

- надана по можливості повна і досить достовірна інформація, потреба в якій може розширюватися в процесі дослідження;

- при розробці дослідником моделі операції повинен бути забезпечений тісний взаємозв'язок з фахівцем-замовником;

- при одержанні рішення воно оцінюється фахівцем з метою коректування моделі в разі потреби.

Процес управління, розглянутий як сукупність дій, спрямованих на одержання про об'єкт мінімуму інформації, що забезпечує можливість чіткого й однозначного матеріального відтворення управлінського рішення відповідно до поставленої мети в рамках технічного завдання, може бути визначений як операція. Такий підхід дозволяє застосувати до задач проектування основні положення дослідження операцій і визначити основні компоненти автоматизованого проектування управлінського рішення.

Для того щоб прийняти управлінське рішення, кожен менеджер повинен добре розбиратися не тільки у