1.2 Види бібліографічних описів.Загальні правила наведення.

Бібліографічний опис може бути складений на окремо виданий документ (книгу, брошуру, географічну карту тощо), на частину видання (розділ із книги, статтю з журналу тощо), а також на групу документів
Першим елементом бібліографічного опису може виступати ім’я автора, назва організації або установи, а також назва видання. Таким чином можна створити в алфавітному каталозі авторський комплекс, тобто зібрати в одному місці каталога твори цього автора, що полегшує розшук праць певної особи, їх пропаганду.

Розглянемо, які види бібліографічних описів (БО) документів залежно від об'єкта бібліографічного опису бувають.

Розрізняють:

монографічне;

зведене;

аналітичне.

Монографічний опис містить відомості, що характеризують однотомне видання в цілому, а також окремі томи багатотомного або серіального видання. Монографічний опис складається з однієї частини.

Зведений опис містить відомості, що характеризують сукупність томів (випусків). Зведений опис складається з 2 або більше частин. Спочатку даються відомості про видання в цілому, а потім - відомості про складові його окремих томів або випусках.

Аналітичний опис складається, як правило, з 2 частин. Перша частина містить відомості, що характеризують складову частину книги або статті з журналу, а друга частина - відомості про видання в якому опублікована стаття. Для того щоб скласти БО, насамперед треба вирішити - з якого елемента повинен починатися запис. Вибір першого елемента запису означає вибір головної пошукової ознаки.

Уніфікація вибору першого елемента опису забезпечує:

-сумісність різних видів і форм інформації;

-сприяє єдності пошуку в будь-якій інформаційній системі.

Вибір першого елемента запису відбувається, як правило:

-у результаті аналізу видання;

-визначення виду цього першого елемента запису;

-наявності, складу, розташування цих вихідних даних.

Існує два підходи до створення БО:

-під заголовком;

-під заглавієм.

Запис під заголовком означає, що як перший елемент запису обраний ім'я індивідуального або колективного автора. Запис під заглавієм - вибір як перший елемент заголовок документа.

Тепер розглянемо безпосередньо БО книги й перелічимо області й елементи БО.Елементами БО є мінімальні структурні одиниці, які поєднуються по характерних ознаках і групуються в області опису.Розглянемо значення кожного елемента й установимо яка їхня інформативність сприяють характеристиці документа.й якою мірою той або елемент або область опису.

Область заголовка опису включає прізвище й ініціали автора або укладача, іноді псевдонім. Для офіційних видань - найменування організації.

Прізвище автора або найменування установи являють собою:

-основний елемент БО;

-відмітна ознака, що визначає місце опису в ряді інших.

За допомогою заголовка опису досягається об'єднання описів всіх творів одного автора.Тому заголовок опису для творів одного автора або видання тієї самої установи варто вказувати завжди в однаковій, правильній й найбільш відомій читачеві формі, незалежно від того, як автор або установа надані в документі.

У заголовку може бути наведене ім'я тільки одного автора. При цьому спочатку вказується прізвище, а потім ініціали або повне ім'я та по батькові.

При описі документів 2 або 3 авторів у заголовку вказується прізвище й ініціали тільки першого автораПрізвища й ініціали інших приводяться у відомостях про відповідальність за косою рискою. Тут же повторюється прізвище першого автора.

Область заголовка й відомостей про відповідальність включає:

-основний заголовок;

-паралельний заголовок;

-відомості, що ставляться до заголовка, що доповнюють і розкривають основний заголовок;

-відомості про авторство або відомості про відповідальність(про індивідуальних авторів, а також організаціях, що брали участь у створенні твору) про колективного автора.

Як ми бачимо, область заголовка являє собою складну структуру, що складається з декількох обов'язкових елементів, тому відзначимо, яким чином відбувається розмежування цих елементів, тобто які розділові знаки використовуються в області заголовка:

-знак = перед паралельним заголовком;

-/ перед відомостями про відповідальність.

Основним джерелом, з якого черпаються відомості для області заголовка, є титульний аркуш й зворотна сторона титульного аркуша.

Заголовок або найменування документа - це дуже важливий елемент опису, що дає попереднє подання про:

-зміст документа;

-тематиці;

-служить разом з тією ознакою, що визначає місце опису серед інших описів того самого автора.Як правило, крім основного й паралельного заголовка в книзі є інші відомості про заголовок:

-уточнюючі;

-що вказують на характер і зміст документа;

-що називають причину або привід, за яким був створений документ;

-що вказують на форму документа.

Після вказівки основного заголовка й відомостей, що пояснюють його, приводяться відомості про авторство або про відповідальність.Ці відомості дають додаткові дані про зміст або художнє оформлення документа, наприклад:

-про автора тексту;

-про редактора; ілюстратора;

-про автора переробки.

Ці відомості вказуються у формулюванні, що наведене на титульному аркуші або в іншому місці документа.У тому випадку, коли відомостей про відповідальність багато, вони переносяться в тім порядку, у якому вони зазначені на титульному аркуші.Дані про відповідальність, запозичені не з документа, до області заголовка не входять. Якщо буде потреба вони вказуються в області примітки.

Область видання. Ця область містить:

-відомості про повторність видання;

-відомості про авторство, що відноситься до видання.

Дані про те, скільки разів перевидавалася книга, у відомій мірі характеризують її наукову й практичну цінність, авторитетність видання.

В описі повторність видання приводиться у формулюванні, вжитої у виданні, зі стандартними скороченнями. Нумерація завжди вказується арабськими цифрами(8-е стереотип. вид.; 4-е випр. і доп. вид.) на початку області видання.Крім вказівки повторності видання в документах