місяців життя, вона складає базу навчання. Накопичення відбувається несвідомо.
Зовсім непомітно (Т) підлягає наступному експрес-аналізу на відповідність з нормами накопичувача (Б), де закладений результат виховання в батьківському домі, школі, суспільстві. (Б) — батьки.
Накопичувані (Д) і (Б) супроводжують нас все життя. Закладена в них інформація належить до розряду "постійного зберігання". Ми можемо свідомо майже виключити ці накопичувачі. Але це буде вимагати від нас вольових зусиль і затрат енергії. Якщо ж цієї енергії у нас вже немає (від втоми, стресу, хвороби), то реакцію самостійно формують накопичувачі (Д)і(Б).
І от інформація (Т), позбавлена від емоційної і нормативної частин, починає свій довгий шлях до накопичувача (3) — знання, який характеризує зрілість нашої свідомості, нашого Я.
Добра порада полягає в наступному: не поспішайте з рішеннями, коли вражені ваші почуття або порушені дорогі вам норми. Із справою, яка потребує вирішення, необхідно переночувати. Тут потрібно, щоб накопичувач знайшов необхідні час та енергію для опрацювання всієї одержаної інформації. Накопичувач (Д) має енергію. Більше того, при сильному збудженні він залишає на собі всю енергію та витрачає її. У нього особливий вмикач, який існує з першого подиху. Він керує нашими підсвідомими реакціями, які пов'язані із зберіганням життя, стражданнями, задоволенням. Накопичувач (Б) також одержує достатньо енергії, в той час як накопичувач (3) знаходиться на відносно голодному пайку. Навіть вольове зусилля, щоб його ввімкнути, інколи буває надмірним.
Варто замислитися й над тим, що співрозмовники, колеги, діти — всі мають однакову структуру сприйняття. Але по-різному будують розмову з тим, хто стомився, хто знаходиться в стресовому стані; і з тим, хто добре відпочив і знаходиться в стані душевної рівноваги.
(Д) завжди намагається реагувати, мстити. Вразливе (Д) не забуває того, хто його образив, і чинить помсту йому довго, інколи все життя, і з великим задоволенням роблячи це потайки.
Той, хто із задоволенням виховує інших, водить їх за руку, керує, постійно до чогось прискіпується, кому ніяк не можна догодити — в того явно переважає (Б).
Поживне середовище накопичувача (3) - знання: результати наукових досліджень, досліди, показники, розрахунки. Тут діють закони логіки, розум. Якщо цей накопичувач порожній, "неосвічений", він не в змозі функціонувати. Він не працює також при сильному збудженні та перевтомі.
Тут можна зробити такі висновки:
Кожна людина сприймає і реагує на інформацію, яка надходить по трьох каналах: (Д), (Б) і (3).
Емоційний канал (Д) - найбільш швидкодіючий.
Реакція по каналу (3) потребує вольового зусилля та відповідних фізичних напружень.
Паралельні напрямки взаємного обміну інформацією (акція і реакція) - горизонтальні, наприклад, між (Б) і (Б), або діагональні, наприклад, між (Д) і (Б), - майже завжди свідчать про гармонійність контактів.
Перехресні напрямки обміну інформацією ведуть до напруги.
Відповідна реакція залежить від вихідного сигналу. Замасковані висловлювання, справжній зміст яких не може вловити співрозмовник, ведуть до безпредметного спілкування, яке може перерости в конфлікт.
Комунікація, стосовно до практики менеджменту, визначається як "обмін думками або інформацією" для забезпечення взаєморозуміння або, по-іншому, як "передача інформації від однієї людини до іншої незалежно від того, чи спонукає вона до встановлення довір'я чи ні".
Коли ми говоримо про комунікацію в управлінських системах, ми маємо на увазі її учасників - людей.
Отже, комунікація - це взаємні поставки емоційно інтерпретованих елементів та ціннісних уявлень.
Існує таке правило: в усіх випадках уникайте замірятися на ціннісні орієнтири інших.
Можна вступати в контакт тільки з тим, що накопичено в (3) іншого, тобто тільки з тим, що він знає. Тому необхідно говорити мовою співрозмовника, оскільки інтелектуальний контакт зав'язується на тому рівні, на якому знаходиться співрозмовник.
Хто хоче успішно спілкуватися, повинен отримати якомога більше інформації про свого співрозмовника:
В якому він настрої?
Які в нього проблеми?
Як у даній ситуації сказати йому те, що поліпшило б його настрій, або в крайньому випадку не зачепило б його самолюбства і почуття власної гідності?
Як полегшити йому виконання того, що я хочу, щоб він зробив?
1.2. Питання теорії комунікації
Комунікація має кілька значень. По-перше, це шляхи сполучення (наприклад, повітряні або водні комунікації); по-друге, це форма зв'язку (радіо, телеграф); по-третє, це процес передачі інформації за допомогою технічних засобів — засобів масової інформації (радіо, телебачення, преса, кінематограф); по-четверте, комунікація виступає як акт спілкування, зв'язок між двома або більше індивідами, повідомлення інформації однією особою іншій.
Отже, комунікація — це не спілкування в усьому комплексі і багатогранності, а лише акт спілкування. Очевидно, що цей «акт» також має соціальну природу і соціальний статус. Визначення терміну «комунікація» починається від характеристики численних інформаційних систем передачі людської мови, сигналів і зображень. Згідно з цим термін «комунікація» означає «міру участі» в процесі споживання, обміну та використання інформації. Але разом з тим знаходитися у стані комунікації — це не просто передавати й одержувати інформацію. В процесі комунікації утворюється комунікативне співтовариство. Воно характеризується відноси-нами єдності, взаємозв'язку, взаєморозуміння.
Є й інші грані комунікації. Це:
координація з приводу прийому та передачі інформації;
узгодженість цінностей: оцінок і процесів розуміння;
організація процесу зв'язку між індивідами.
Таким чином, комунікація як акт спілкування має свої особливості.
В більш вузькому, соціально-психологічному розумінні, комунікація - це процес передачі інформації від відправника до одержувача. Комунікація має певні складові частини. Найпростіше уявлення про структуру комунікації дає така схема:
Наступна характеристика процесу комунікації — цільова. Характер спілкування (передача інформації, обмін діяльністю, вміннями, навичками) визначає особливості акту спілкування — комунікації. Тоді схема комунікації матиме такий вигляд.
В структурі комунікації потрібно розрізняти мету від спонукаючого