диспут характеризується різними формами обговорення: публічний захист тез, обговорення та захист соціальних проектів, захист дисертацій тощо.
На відміну від дискусії диспут не тільки прояснює основу, але й затверджує позиції тих, хто сперечається.
Дебати призначені для обміну думками в публічній формі (на зборах, засіданнях, конференціях). їх мета - це з'ясування відносин учасників об-говорення до загальних тез виступу.
Торги, переговори
Торги — це укладання юридичної угоди з будь-якою особою, яка запро-понувала найвигідніші умови. Юридично оформлені торги відомі ще за часів Римської імперії, де вони поділялися на три категорії:
торги на працю;
торги на працю з матеріалом;
торги на поставку матеріалів.
Результат торгів — угода, специфічна домовленість. Торги іноді породжують пристрасті й стають манерою поведінки і навіть правилами гри.
Будь-які торги - це специфічна форма вирішення та врегулювання конфлікту. Сам факт торгів означає, що сторони шукають компромісу, і ошук йде в напрямку знаходження найбільш вигідного рішення. Оптимальність компромісу — виключна прерогатива торгів. Учасники торгів лояльно співпрацюють лише до певної пори, доки в них немає іншого виходу. Якщо ж вони відчують можливість уникнути співробітництва, вони відразу ж перетворяться в конкурентів і намагатимуться вирвати один в одного максимально можливі поступки.
Питання в тому, чого більше в торгах: боротьби чи поступок — теж не просте. Внутрішня природа торгів - «ти - мені, я - тобі», отож поступки є необхідною рисою цієї форми співробітництва.
Головне, щоб поступки були взаємними та обґрунтованими.
Головним законом торгів можна назвати такий: міра поступки повинна бути врівноважена мірою придбання.
Технологія ведення торгів
Вступаючи в торги, необхідно скласти для себе перелік того, чим, і в якій черговості можна поступитися.
Поряд з цим, повинен бути складений список того, що бажано придбати.
Список поступок повинен бути доповнений можливими умовами й необхідними діями.
На кожному етапі торгів потрібно чітко розуміти, що кожна поступка повинна мати свою гарантію.
Придбання повинно бути співвідносним з очікуванням.
Після кожної поступки та придбання варто робити аналіз, щоб знати, що домінує на даному етапі.
В торгах неприпустимий обман.
Торги - це, насамперед, спілкування, передача почуттів, встановлен-ня та підтримання контактів, переконання когось у чомусь.
Багатосторонні переговори
Головна їх характеристика та, що учасниками виступають не два суб'єкти, а декілька.
Найпростіший шлях до багатосторонніх переговорів — це той, коли два суб'єкти, недомовившись між собою, звертаються до третього, пов'язуючи з ним можливість справедливого розгляду спірного становища.
Друга ситуація можлива тоді, якщо спірне становище зачіпає інтереси різних суб'єктів. Тоді переговори за своєю природою стають багатосторонніми. Є й інші види.
"Третейський суд". Це якраз той різновид, коли дві сторони ніяк не можуть між собою домовитися і звертаються до третьої. Прикладом може бути наявність постійно діючого апеляційного органу (міжнародний суд, Організація об'єднаних націй та ін.).
"Поділ здобичі". Цей тип переговорів - договір співучасників. У міжнародній практиці є багато подібних домовленостей: це поділ сфер впливу, поділ колоній тощо. Яка б логіка не рухала учасниками поділу, але принцип паю, який залежить від величини внеску (в інших випадках — від сили, авторитету, впливу) в переговорах цього типу є домінуючим.
"Сеанс одночасної гри". Такі переговори є багатосторонніми за своєю природою. В них предмет, ставки, претензії взаємопов'язані. Двосторонні переговори нагадують дві з'єднані пробірки: скільки ініціативи витратив один партнер, стільки прибуло в іншого, скільки виграв один, стільки програв інший. Багатосторонні переговори даного плану — більш складна система. Тут якщо один програв, то це не значить, що виграв інший. У них перевага над явним опонентом може привести до того, що в підсумку найбільше одержить невидимий опонент.
Метою багатосторонніх переговорів за принципом "Сеанс одночасної гри" є баланс сили. Тому їх тактика - найбільш складна. Це постійні ма-неври, постійний рух партнерів відносно один одного, спільна дискусія. Багатосторонні переговори — це складна форма взаємодії. Але саме вони є надійним інструментом вирішення складних конфліктних ситуацій.
1.7. Форми комунікації
У підприємницькій діяльності використовуються різні засоби, види і форми комунікації. Завдання полягає у тому, щоб насамперед вміло використати різні види комунікації, серед яких можна назвати такі:
а) передача інформації, утримання, інформування (читання лекції в аудиторії, виступ по радіо тощо);
б) експресивна — виразна, що характеризується експресією — силою прояву почуттів, переживань (наприклад, зустріч після довгої розлуки);
в) переконуюча — прагнення вплинути на інших, висловлення захоплення, прохання, що особливо важливо для політичних діячів, юристів, торгових працівників;
г) соціально-ритуальна — використання норм і звичаїв соціально-культурної поведінки (процедура знайомств, звичаї гостинності);
д) паралінгвістична комунікація — спілкування за допомогою міміки, виразу очей і губ, а також пози рухів (передача різних відтінків повідомлення, його прихованого змісту).
Можливості несловесних повідомлень, які становлять істотну частину людського спілкування, не слід применшувати. Справа в тому, що дуже часто одними словами не можна передати наші емоції, душевний стан, занепокоєння та ін., якщо не скористатись мімікою, певними рухами, виразом обличчя, тональністю голосу.
Різноманітні види і способи комунікації можна розбити на три групи: усну, письмову й візуальну. На думку психологів, у багатьох ситуаціях найбільш ефективним є безпосередній усний контакт, за допомогою якого можна передавати усі деталі, уточнити неясні питання і цим виключити неправильне розуміння завдання тощо. Якщо людина може задавати запитання, то, на думку американських дослідників, ймовірність того, що вона правильно зрозуміла повідомлення, збільшується на 20%, а якщо вона може висловлювати зауваження, то її розуміння підвищується ще на 15% (США: организационные формы и методы управления промышленными корпорациями. - М.: Наука, 1972. - 131 с).
Наприклад, коли потрібно передати важливе повідомлення, яке не