Тема курсової роботи:

Розпорядчі документи

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Основні поняття розпорядчих документів та правильність їх оформлення…………………………………………………………………………….5

1.1 Поняття та функції розпорядчих документів…………………………...…5

1.2 Організовування тексту розпорядчих документів………………………..6

1.3 Мова та стиль розпорядчих документів…………………………………..12

1.4 Правила скорочень у текстах документів………………………………...13

Розділ 2. Розпорядча документація та її характеристика………………………15

2.1 Накази……………………………………………………………………….15

2.2 Постанова…………………………………………………………………..20

2.3 Розпорядження……………………………………………………………..20

2.4 Рішення……………………………………………………………………..22

Розділ 3. Особливості роботи з розпорядчими документами Івано-Франківської обласної ради………………………………………………………..25

Висновок………………………………………………………………………………41

Список використаної літератури………………………………………………….43

Додатки………………………………………………………………………………..45

Вступ

Актуальність теми дослідження. Управлінська діяльність знаходить своє відображення в документах, за допомогою яких здійснюються різноманітні функції: матеріально-технічне забезпечення, ціноутворення, організаційно-розпорядчі та інші.

Документ – це діловий папір, що підтверджує який-небудь факт або право на що-небудь; це те, що офіційно засвідчує особу пред’явника; це письмові свідчення про що-небудь.

З наукової точки зору документ – це засіб закріплення різними способами на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумової діяльності людини.

Сукупність взаємопов’язаних документів, що застосовуються у певній сфері діяльності, становить систему документації.

Нині діють уніфіковані системи. Однією з найпоширеніших є організаційно-розпорядча документація (ОРД), котра застосовується в оформленні управлінських рішень.

Документи широко використовуються у повсякденній діяльності людей. Як носії інформації вони сприяють поліпшенню внутрішньої організації будь-якого підприємства чи установи, служать підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи.

Документи є засобом свідчення, доведення певних фактів і, отже, мають велике правове значення.

Багато документів повинні відповідати таким вимогам, як придатність до тривалого зберігання, максимальна наочність.

Щоб документ мав усі перераховані властивості, він повинен бути правильно складеним як за формою, так і за змістом.

Основу документаційного забезпечення діяльності будь-якого підприємства становлять організаційні, розпорядчі й довідково-інформаційні документи. Саме розпорядчі документи (розпорядження, накази, вказівки, положення ) на тривалі строки закріплюють і регламентують структуру, завдання, функції, обов’язки, права і відповідальність органів управління та спеціалістів підприємства. Ці документи, що створюються на підприємствах, в установах, організаціях, фірмах, разом із нормативно-правовими, розпорядчими, довідково-інформаційними й документами колегіальних органів можна умовно віднести до документації із питань загальної діяльності.

Тема курсової роботи: “Розпорядчі документи.

Об’єктом курсової роботи є ведення документації розпорядчих документів.

Предмет дослідження – організація роботи з розпорядчими документами; дослідження загальних і специфічних правил їх ведення; вивчення загальних принципів роботи з розпорядчою документацією, її видами тощо на основі діяльності діловодної служби Івано-Франківської обласної ради.

Мета роботи – проаналізувати поняття, види та функції а також рух розпорядчих документів в Івано-Франківській обласній раді; розглянути особливості їхнього створення, дослідити окремі аспекти затвердження розпорядчих документів тощо.

Структура роботи. Дана робота складається з трьох розділів, вступу, висновку та списку використаої літератури.

Теоретичною, методологічною та практичною основою роботи послужили періодичні публікації провідних вітчизняних та зарубіжних знавців діловодства, практиків юридичної та діловодної справи.

Розділ 1. Основні поняття розпорядчих документів та правильність їх оформлення

1.1 Поняття та функції розпорядчих документів

Незалежно від характеру й змісту діяльності підприємства, його організаційно-правової форми, структури та інших чинників, органи управління будь-якого рівня уповноважені видавати розпорядчі документи, а на керівника підприємства покладається персональна відповідальність за забезпечення встановленого порядку роботи з документами.

Розпорядча документація створюється і використовується в різних органах управління – Кабінеті міністрів, міністерствах, відомствах, установах, школах, лікарнях, на підприємствах та ін [12, c. 39].

Основна функція розпорядчих документів – регулювати діяльність органу управління задля виконання поставлених перед ним завдань, одержання максимального ефекту від своєї діяльності та діяльності організації загалом. Розпорядчі документи виконують регулятивну функцію, спрямовану від суб'єкта управління (керівного органу) до об'єкта управління (підлеглих), тобто від керівника організації до керівників структурних підрозділів та їх працівників, забезпечуючи безперебійність і безперервність процесу управління, злагоджену роботу всіх органів і ланок управління [5, c.27].

Залежно від способу (процедури) ухвалення рішень з певного питання розпорядчі документи групують у [5, c. 28]:

v документи, ухвалені колегіально (колективним обговоренням та ухваленням рішень групою працівників – колегією, правлінням, комісією, радою, зборами тощо);

v документи, що їх видає, одноосібно ухваливши рішення, керівник.

Зауважимо, що органи управління можуть видавати спільні розпорядчі документи, які врегульовують найважливіші питання і є правовими актами, які мають чинність для їх учасників.

На засадах колегіальності діють: Уряд України, органи місцевого самоврядування, вищі органи влади, державні комісії і комітети, колегії міністерств, вищі органи управління підприємств (збори акціонерів, рада директорів, рада засновників та ін.). Номіналами документів колегіального ухвалення рішень є постанови, рішення. Така технологія фіксування управлінських рішень забезпечує їх якісний розгляд, пошук оптимальних способів вирішення питань, утім, є витратною в часі і коштах.

Повноваженнями видавати одноосібні рішення наділені міністерства (міністр), державні адміністрації (голови адміністрацій), керівники організацій (генеральні директори, директори, голови правління). Вони є розробниками наказів, вказівок, розпоряджень. На противагу колегіальному, одноосібне ухвалення рішення забезпечує оперативність управління, водночас підвищує персональну відповідальність керівника.

Отже, групу розпорядчих документів утворюють постанови, рішення, накази, розпорядження, вказівки.

Органи управління всіх рівнів із найважливіших питань видають постанови, рішення, накази; а з менш важливих – розпорядження, вказівки [8, c. 103].

1.2 Організовування тексту розпорядчих документів

Чіткість організації текстової частини виявляється на всіх рівнях. Показовим у розпорядчих документах є членування тексту, а саме: чітке виокремлення констатуючої (вступної) та розпорядчої (основної) частин. Просторово виокремлені, логічно розмежовані, вони характеризуються певною автономністю від тексту загалом.

Вступ спрямовує думку реципієнта, дає обґрунтування пропонованих дій, вказує на те, що спричинило виникнення повідомлення, одначе основної інформації не розкриває.

Структура вступу [18, c.116]:

v анотація – перелік проблем, викладених в основному тексті;

v прагматичність – опис цільової установки наказу;

v концептуальність – деякі теоретичні і методологічні та інші положення, покладені в основу документа;

v енциклопедичність – опис робіт, що передували цій роботі,