Рівень теоретичної розробки проблеми. Сьогодні дослідники наголошують на тому, що впровадження законів, нормативно-правових актів повинно базуватися на врахуванні специфіки певної галузі та специфіки підприємств, установ чи організацій, в яких здійснюється робота з документами. Проте роль та функції державного класифікатора не були предметом детального розгляду науковців хоча й досліджувались фрагментарно у працях Н.Борецької, М.Конин, У.Садової, Б.Сташківа та інших. Саме цим обумовлено увага дослідників щодо вивчення феномену класифікації управлінської документації займаються Т. М. Бондирєва, А. Н. Віденко, М. І. Басаков, А. С. Головач Л. В. Балабанові, О. В. Сардак, М. В. Кірсанова, М. І. Молдованок, Г. М. Сидорова, Ю. І. Палеха А. П. Коваль, Л. В. Балабанові, О. В. Сардак, М. І. Басаков, М. В. Кірсанова, А. Н. Кузнєцова, А.Б.Фельзер, М. О. Міссерман, О. Загорецька, О. Олійник та багато інших.

Цим обумовлено вибір дипломної роботи «Державний класифікатор управлінської документації в структурі нормативно-методичної бази діловодства».

На основі поставленої мети передбачається розв’язання наступних завдань:

? з’ясувати завдання та перспективи державної політики в галузі діловодства;

? проаналізувати основні принципи класифікації управлінської документації;

? описати структуру Державного класифікатора управлінської діяльності;

? охарактеризувати основні напрями діяльності Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта»;

? виявити основні принципи уніфікації управлінських документів в Івано-Франківськой дирекції УДППЗ «Укрпошта»;

? запропонувати шляхи вдосконалення систематизації управлінської документації Івано-Франківськой дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Об’єкт дослідження – Державний класифікатор управлінської документації як базовий нормативно-методичний документ.

Предметом дослідження є використання Державного класифікатора управлінської документації на прикладі Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошта».

Для вирішення конкретних питань були використані наукові розвідки в галузі: документознавства, діловодства, економіки, архівознавства, правознавства, Інтернет технологій.

Специфіка даного дослідження полягає у застосуванні різнорівневих методів дослідження:

? системного підходу;

? хронологічний;

? історико-порівняльного ана-лі-зу;

? по-нят-тєвого аналізу;

? аналізу і синтезу;

? дедукції;

? статистико-аналітичний.

Практичне значення роботи полягає у тому, що в ній комплексно охарактеризовано Державний класифікатор управлінської діяльності як об’єкт норма-тивного забезпечення. Окрес-ле-но основні перспективні напрями державного регулю-вання сфери діло-вод-ст-ва, проведення наукових досліджень, підго-товки мето-дич-них розробок, спря-мовані на підвищення ефективності організації ведення управлінської документації на підприємстві.

Структура дипломної роботи. Диплом складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (60 позицій), а також додатками.

Розділ 1 Законодавча та нормативно-правова база як регулятор у сфері управлінської документації

1.1 Політика держави в галузі діловодства та інформації

В Україні процес діловодства на підприємствах, в установах та організаціях різних форм власності організовується за допомогою положень Конституції України, законів України, нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та інших методичних документів. Водночас, поряд з існуванням великої кількості законодавчих актів, які регулюють і забезпечують досконалість діловодного процесу, не існує загальноприйнятих правил стосовно їхньої класифікації. Тому наведемо найбільш розповсюджені підходи з даної проблематики.

Автори Іванова Т. В. та Піддубна Л.П. [35, с. 9] пропонують таку класифікацію нормативно-методичної бази діловодства:

1) законодавчі акти України у сфері інформації, документації та документування;

2) укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Уряду України, які регламентують питання документаційного забезпечення управління в Україні;

3) правові акти органів виконавчої влади (міністерств, відомств, комітетів) як загально галузевого, так і відомчого характеру;

4) правові акти нормативного та інструктивного характеру;

5) методичні документи з діловодства закладів, організацій, підприємств;

6) державні стандарти на документацію;

7) уніфіковані системи документів;

8) класифікатори техніко-економічної та соціальної інформації.

Ґрунтовний аналіз проблеми виділення та класифікації нормативно-методичної бази діловодства зроблений І. Антонечко, яка умовно поділила її на чотири групи. Першу групу становлять закони, які регламентують загальні засади політики держави в галузі інформації взагалі та діловодства зокрема (закони України «Про інформацію», «Про державну таємницю», «Про Національний архівний фонд та архівні установи», «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис» тощо).

Другу групу становлять правові акти з діловодства, що мають міжвідомчий характер. Це насамперед «Примірна інструкція з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1997 р. №1153, «Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 348 та «Інструкція про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893. До цієї групи також відносяться державні стандарти, що закріплюють класифікаційну схему управлінської документації та термінологію діловодства й архівної справи, визначають основні вимоги до систем документації, до оформлення документів (ДСТУ 2732:2004 «Діловодство і архівна справа. Терміни і визначення понять»; ДК 010-98 «Державний класифікатор управлінської документації»; ДСТУ 3843-99 «Державна уніфікована система документації. Основні положення»; ДСТУ 3844-99 «Державна уніфікована система документації. Формуляр-зразок. Вимоги до побудови»; ДСТУ 4163-2003 «Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів»).

Третю групу складають різноманітні типові та примірні інструкції з діловодства конкретних органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, розроблені на основі «Примірної інструкції з діловодства» та «Інструкції з діловодства за зверненнями громадян». Окрему групу становлять нормативні акти, що регламентують спеціальне діловодство. Наприклад, у сфері юридичної діяльності Міністерство юстиції України затвердило «Правила ведення нотаріального діловодства», «Інструкцію з діловодства в районних,