і діловодства. «Відповідно до Закону «Про національний архівний фонд та архівні установи», діловодство разом з архівною справою складають єдину сферу практичної діяльності. Однак у цьому акті означені лише загальні напрями керування організацією діловодства в країні. Необхідною є конкретизація у спеціальному законі завдань щодо організації діловодства спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, інших центральних органів виконавчої влади, державних архівних установ, а також служби діловодства як його суб'єкта» Концепція проекту Закону України «Про діловодство». Закон України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі - Закон України «Про звернення громадян») регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення. Ґрунтовний аналіз Закону України «Про звернення громадян» свідчить про його певні недоліки:
1. Закон застосовується не тільки до відносин між громадянами і органами управління, а й до відносин громадських організацій і приватних підприємств, тобто до відносин між недержавними суб'єктами права.
2. Закон регулює різні за своєю суттю правові явища - «пропозиції», «заяви» та «скарги». Тобто в той час, коли заява є звичайним інструментом безконфліктної реалізації права громадянина перед державою, скарга є інструментом захисту права і, таким чином, функціонально знаходиться на одному рівні із судовим позовом. Ці структурні відмінності між різними врегульованими в Законі формами ініціатив, з якими громадяни звертаються до органів управління, не враховуються цим Законом у повному обсязі. З огляду на зазначене, виникають сумніви щодо доцільності врегулювання в одному законі процедури подання пропозицій, заяв та скарг.
3. Певні суспільні відносини не регулюються цим Законом. Наприклад, він не стосується випадків, у яких органи управління і посадові особи за власною ініціативою приймають індивідуальні акти, які відповідним чином обтяжують громадянина. Крім того, практика застосування Закону України «Про звернення громадян» виявила низку недоліків у цій сфері та викликала необхідність удосконалення механізму реалізації права громадян на звернення до органів влади, їх посадових осіб. Результат наведеного аналізу можна викласти за допомогою такої тези: чинний Закон України «Про звернення громадян» є не тільки недостатнім, а у зв'язку з його недостатньою юридичною дією - також і неспроможним унормувати процедурне право, яке б відповідало європейським стандартам.
Питання мови діловодства також потребує однозначного унормування в спеціальному законодавчому акті з діловодства, хоча на сьогодні це питання вирішується в межах Закону Української PCP «Про мови в Українській PCP» від 28.10.1989 № 8312-ХІ (далі - Закон «Про мови в Українській PCP»), а в регіонах - відповідно до постанов місцевих органів державної влади. Зокрема, у статті 11 Закону йдеться про те, що в Українській PCP мовою роботи, діловодства і документації, а також взаємовідносин державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій є українська мова. У випадках, передбачених у частині другій статті 3 цього Закону, мовою роботи, діловодства і документації поряд з українською мовою може бути і національна мова більшості населення тієї чи іншої місцевості, а у випадках, передбачених у частині третій цієї ж статті, - мова, прийнятна для населення даної місцевості. Оскільки цей Закон був прийнятий ще у 1989 році за часів існування Української Радянської Соціалістичної Республіки, на сьогоднішній день розроблено проект Закону «Про державну мову України», який спрямований на забезпечення та функціонування української мови як державної мови України на всій території України, а також на забезпечення права громадян України на користування українською мовою як державною мовою України. Відповідно до цього Закону українська мова як державна мова України підлягає обов'язковому використанню:
? у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, організацій та підприємств усіх форм власності, включаючи ведення в них діловодства;
? у конституційному, цивільному, кримінальному, адміністративному і господарському судочинстві і діловодстві, за винятком арбітражного вирішення спорів, які виникають у сфері міжнародних відносин, у судочинстві місцевих судів та в інших судах загальної юрисдикції України;
? у нотаріальному діловодстві;
? для оформлення бланків документів, які засвідчують особу громадянина України, за винятком випадків передбачених законодавством України, бланків свідоцтв про державну реєстрацію актів громадянського стану, документів про освіту, які видаються навчальними закладами, що мають державну акредитацію, інших документів, оформлення яких у відповідності до законодавства України здійснюється державною мовою України, під час оформлення адрес відправників і отримувачів телеграм і поштових відправлень, а також бланків поштових переказів, що пересилаються на території України; в інших сферах, визначених законодавством України.
В Україні також прийнято низку законодавчих актів, які безпосередньо не стосуються організації діловодства, однак значною мірою впливають на його технологію. Передусім слід назвати Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (далі - Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг»)[49] та Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-ІУ (далі - Закон України «Про електронний цифровий підпис»), що набули чинності з 1 січня 2004 року [48].
У цих законах зафіксовано певні норми і вимоги до