Узагальнені наслідки дослідження обраних відповідними авторами ознак класифікації документів відображено у додатку А. Із зазначеної табл. видно, що загалом у всіх проаналізованих роботах використано 45 критеріїв класифікації документів, кількість яких у конкретних працях коливається від 5 у роботі А. П. Коваль (графа 9 у додатку А) до 17 у роботі Ю. І. Палехи (графа 12 додатку А) [39, c. 103].

З огляду на інтенсивність використання можна стверджувати, що більшість авторів до найбільш суттєвих ознак класифікації документів відносять походження, найменування, місце складання, строки зберігання документів та деякі інші.

Однак, як засвідчує здійснений порівняльний аналіз досліджуваної проблеми, незважаючи на чвертьсторічний період, протягом якого видані зазначені праці, їх об’єднують значні стійкі розбіжності наведених у них класифікацій документів. Детальний розгляд поданих у досліджених роботах класифікацій документів показує, що у них використано непорівнянні як за номіналом, так і за ієрархічним рівнем критерії, їх назви не упорядковані, вибір сукупності не є системним і не відображає ступеня сутнісної значущості мети і практичного значення класифікації управлінських документів. Підтвердженням цього є, до прикладу, наведені у табл. 1 чотири ідентичні за змістом, але різні за назвами критерії класифікації документів, що містять інформацію з обмеженим доступом (див. рядки 4, 6, 22, 34 у додатку А), два тотожні за змістом, але різні за формулюванням їх назв критерії, пов’язані з функціональним характером документів (див. рядки 2, 21 у додатку А), два однакових за змістом, але з різними назвами критерії, що характеризують етапи появи документів у часі (див. рядки 29, 30 у додатку А), та деякі інші.

Іншою, не менш важливою, проблемою є розходження категорій документів, що виділяються різними авторами за одними і тими ж самими критеріями, або навпаки, віднесення однакових категорій документів до різних ознак класифікації [33, c. 23].

Тобто відбувається фактична підміна змісту понять. Саме через це спроба побудувати виклад аналізу цього дослідження за логічною змістовною відповідністю між критеріями і категоріями виділених документів з урахуванням ступеня істотної значущості застосовуваних авторами критеріїв не увінчалась успіхом. Навпаки, підміна змісту понять змусила вибудовувати поданий нижче аналіз класифікацій за ланцюговою алогічністю, викликаною непередбачуваністю віднесення авторами певних категорій документів до різних ознак їх класифікації.

Виклад аналізу опрацьованих класифікацій документів логічно розпочати з виділення документів за видами, так як саме вид документа, будучи одним з основних критеріїв їх поділу, несе істотну інформацію про документ: його цільове призначення, формуляр, характер викладу і юридичне значення відображеної у документі інформації.

Автори Т. М. Бондирєва [8, c. 175] і А. Н. Віденко [17, c. 124] за видами документів виділяють типові, трафаретні, індивідуальні і примірні документи, тоді як такі категорії документів виділяють, але за ступенем уніфікації — М. І. Басаков, за способом виготовлення — А. С. Головач, за формою — Л. В. Балабанова [2, c. 78] і О. В. Сардак, М. В. Кірсанова, М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова, Ю. І. Палеха. За структурними ознаками документів виділяє категорії регламентованих (стандартних) і нерегламентованих (нестандартних) документів А. П. Коваль [23, c.158].

Залежно від функціонального характеру документів Л. В. Балабанова і О [1, c. 56]. В. Сардак, М. І. Басаков, М. В. Кірсанова, А. Н. Кузнєцова категорії організаційно-розпорядчих документів, документів з особового складу, документів з фінансово-розрахункових питань та інші, виділені за таким характером, групи документів класифікують за видом діяльності. А. С. Головач, М. І. Молдованок і Г. М. Сидорова, Ю. І. Палеха, А.Б.Фельзер і М. О. Міссерман такі ж категорії документів визначають за іншим критерієм — за змістом документів. Ці ж самі категорії документів Т. М. Бондирєва і А. Н. Діденко виділяють і за родом діяльності, і за змістом, М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова та Ю. І. Палеха — і за змістом, і за спеціалізацією. В основному на такі ж категорії, але за призначенням класифікують документи А. П. Коваль, М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова, Ю. І. Палеха.

Однак за цим же критерієм (за призначенням) розглядають документи як засоби фіксації інформації і як засоби передачі інформації А. Н. Кузнєцова та А. Б. Фельзер і М. О. Міссерман, тоді як Т. М. Бондирєва і А. С. Головач за призначенням класифікують документи на оригінали, копії (відпуски, витяги, дублікати) і чернетки. Такі ж категорії, проте за низкою інших критеріїв виділяють: М. І. Басаков — за стадіями підготовки, за стадіями створення (утворення) — Л. В. Балабанова і О. В. Сардак, М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова, Ю. І. Палеха, за стадіями виготовлення — А. Н. Діденко, за видом оформлення — М. В. Кірсанова, за ступенем справжності — А. Н. Кузнєцова та А. Б. Фельзер і М. О. Міссерман.

Відсутня єдність і у класифікації документів за складністю. За цією ознакою М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова класифікують документи на односкладові і складні. Прості і складні документи за цим же критерієм виділяють А. Н. Діденко і Ю. І. Палеха, за ступенем складності — М. І. Басаков,