Щодо класифікації документів за походженням переважно думки авторів майже повністю збігаються. М. І. Басаков, М. В. Кірсанова, А. П. Коваль, А. Н. Кузнєцова виділяють за цією ознакою службові та особисті документи, А. Б. Фельзер і М. О. Міссерман — офіційні та особисті документи, Л. В. Балабанова і О. В. Сардак — офіційні (службові) і особисті (іменні) документи, Т. М. Бондирєва, А. С. Головач і А. Н. Діденко — службові та офіційно-особисті (іменні) документи. М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова до виділених ними, як і іншими авторами, категорій документів за походженням додають внутрішні документи та зовнішні документи, а за надходженням виділяють офіційні документи та особисті документи. Ю. І. Палеха також офіційні документи та особисті документи виділяє за надходженням, а внутрішні документи і зовнішні документи — за походженням. У той же час на внутрішні документи та зовнішні документи більшість авторів класифікують документи за таким критерієм як місце складання (виникнення) документа.

Якщо М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова та Ю. І. Палеха виділяють первинні документи і вторинні документи за джерелами виникнення, то М. І. Басаков ці категорії документів виводить із характеру змісту документів.

Спостерігається відносна одностайність авторів у класифікації документів за номінальним складом, хоча і тут в одному випадку цей критерій подається як назва документа, а у ряді інших — як найменування документа. Немає розбіжностей у класифікації документів за напрямом руху. За строками (термінами) виконання переважає поділ документів на термінові документи і нетермінові документи. Поряд з цим, М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова та Ю. І. Палеха за цією ознакою виділяють звичайні (безстрокові) документи, термінові документи і дуже термінові документи.

Досить суперечливими є класифікації документів як за ознаками, що пов’язані з документуванням інформації, так і за виділеними відповідно до застосованих ознак категоріями документів. Для виділення категорій документів за їх матеріальною основою та факторами, пов’язаними з фіксацією, матеріалізацією інформації у придатні для її відтворення та сприйняття людиною форми, А. Б. Фельзер і М. О. Міссерман класифікують документи за носієм інформації, Л. В. Балабанова і О. В. Сардак — за матеріалом фіксації інформації і за засобами фіксації інформації. На відміну від М. В. Кірсанової, яка за засобами фіксації інформації виділяє письмові документи, Л. В. Балабанова і О. В. Сардак серед інших категорій документів за цією ознакою зазначають рукописно-друковані документи. Майже ідентичні категорії документів за способом фіксації інформації виділяють Т. М. Бондирєва, А. С. Головач, А. Н. Діденко, М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова, Ю. І. Палеха. Цікаво, що незважаючи на принципово різні завдання класифікації і відповідні їм критерії (узагальнено — за матеріальним носієм інформації, за засобами фіксації інформації і за способами фіксації інформації), певні спільні категорії документів виділяються майже у кожній з них. До прикладу, серед названих тут авторів письмові документи не визначаються лише у класифікаціях Л. В. Балабанової і О. В. Сардак та А. Б. Фельзера і М. О. Міссермана [27, C. 10].

Дещо перегукуються із зазначеними вище інші категорії класифікації документів. Так, за способом виготовлення А. С. Головач виділяє типові документи, трафаретні документи та індивідуальні документи. На рукописні документи, машинописні документи та типографські документи класифікує документи за технікою створення А. Н. Кузнєцова . М. І. Молдованов і Г. М. Сидорова та Ю. І. Палеха за технікою відтворення виділяють рукописні документи та документи, створені механічним способом. За засобами обробки класифікують документи на машиноорієнтовані документи, машинозчитувані документи та машинні документи А. Б. Фельзер і М. О. Міссерман.

З позиції класифікації документів за строками зберігання авторів можна поділити на дві групи. Перша, і менш чисельна, група, яку представляють М. І. Басаков, А. Н. Кузнєцова та А. Б. Фельзер і М. О. Міссерман, за цією ознакою класифікують документи на дві категорії — документи постійного зберігання і документи тимчасового зберігання. Друга, більш чисельна, група, до якої ми відносимо Л. В. Балабанову і О. В. Сардак, Т. М. Бондирєву, А. Н. Діденка, М. І. Молдованова і Г. М. Сидорову, Ю. І. Палеху, класифікують документи за строками (термінами) зберігання на три категорії — документи постійного зберігання, документи тривалого зберігання та документи тимчасового зберігання.

Важливою класифікаційною ознакою управлінських документів є ступінь їх впливу на коло осіб, яких вони стосуються. Зазначена обставина залежить від статусу документів, який проявляється через їх особливу властивість, котру прийнято називати юридичною силою і яка визначає місце документів в ієрархічній документаційній системі. Названа властивість управлінських документів по-різному розуміється і реалізується у здійснених авторами класифікаціях документів. Ті автори, котрі класифікують документи за юридичною силою, виділяють по дві категорії документів, які, однак, не завжди збігаються. Так, за цією ознакою А. Н. Діденко виділяє справжні (істинні) чинні і нечинні документи та фальшиві (підроблені) документи, Т. М. Бондирєва та А. С. Головач — справжні (дійсні і недійсні) документи та підроблені документи, Ю. І. Палеха — дійсні (істинні) документи і документи, що мають або втратили юридичну силу. На відміну від попередніх авторів М. І. Басаков поряд з класифікацією документів за юридичною силою