Орфоепічні норми українського ділового мовлення
Реферат
Орфоепічні норми українського ділового мовлення
Орфоепія — це розділ науки про мову, що вивчає систему норм літературної вимови.
Предметом вивчення орфоепії є:
•
звукові особливості мовлення (усне мовлення розглядається не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам);
•
правильна вимова звуків мовлення (голосних і приголосних);
•
правильна вимова звукосполучень;
•
правильна вимова окремих слів і їх форм.
Сучасні норми української орфоепії склалися історично на основі вимови, властивої середньонаддніпрянським говорам.
Практичне значення орфоепії винятково важливе, оскільки дотримання орфоепічних норм, як й інших літературних норм, удосконалює мову як засіб спілкування, полегшує обмін думками. Унормована вимова є однією з ознак культури мовлення.
Вивчення правильної вимови спрямовується на подолання помилок, серед яких насамперед виділяються фонематичні та фонологічні.
Фонематичні помилки — це порушення правильної вимови звуків, заміна однієї фонеми іншою, наприклад: вимова [с] замість [з] везти — вести. Такі помилки спотворюють зміст слова.
Фонетичні помилки — це суто вимовні недогляди, що виявляються у вимові різних варіантів звуків: вимова [ш*] замість [с] у словах усюди, сяду.
Вимова голосних звуків. Усі голосні звуки під наголосом вимовляються чітко й виразно: постанова, плай, жити. В інших позиціях вимова голосних має такі особливості:
1.
Голосні [а], [і], [у] — в усіх позиціях вимовляються виразно: [в'ір'а], [знати], [куди].
2.
Звук [о] вимовляється виразно й здебільшого не змінюється; лише перед складом з постійно наголошеним [у] вимовляється з наближенням до [у]: [гоулубка].
3. Звуки [є], [и] в ненаголошеній позиції вимовляються нечітко: [є] — з наближенням до [и], [и] — з наближенням до [є]: [меита], [жиста]. Пам'ятайте: українській літературній мові невластива вимова [а] на місці ненаголошеного [о]: [мажоритарна]. Грубо порушує вимовну норму той, хто говорить: [диере'ктар], [харавиїі].
Вимова приголосних звуків.
1. Дзвінкі приголосні в кінці слова й перед глухими в середині слова вимовляються дзвінко: [народ], [хліб], [три'дцат'р.
П р и м і т к а. З усіх дзвінких приголосних тільки глотковий звук [г] вимовляється як [х]: [ле'хко], [во'хкий], [д'о'хт'у] (орфографічно: легко, вогкий, дьогтю).
2.
Оглушуються прийменник і префікс з- перед глухими приголосними: [стобо'йу], [списса'ти].
3.
Префікси роз-, без- можуть вимовлятися дзвінко й глухо (залежно від темпу вимови): [розпи'ска] І [роспи'ска], [розказа'ти] і [рос-каза'ти].
4.
Губні, шиплячі (крім подовжених) та задньоязикові в кінці словата складу вимовляються твердо: [знов], [ве'лич], [сім], [л'убо'йу],[обчи'сле"н':а].
Лише перед [і] ці приголосні вимовляються як напівм'які: [б'іл'], [щ'і 'с'т'], [к'іно ]. Подовжені шиплячі вимовляються як напівм'які: [зб'і'ж':а], [р'і'ч':у].
5. Африкати [дз], [дж] вимовляються як неподільні звуки: [дзп]вінок;прису[джп]увати, відря[джп]епня, нагородження.
Звукосполучення [д] і [з], [д] і [ж] вимовляються як два окремі звуки: ві[дз]ивати, пі[дз]вітпий, пере[дз]'їздівський, пі[дж]ену.
6.
Передньоязикові [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [п] перед м'якими приголосними та перед [і] вимовляються м'яко: [майбутн'е], [нат'ак], [с'іл'].
7.
Звук [ґ] слід вимовляти у словах: ґатунок, ґвалт, ґречний, ґрунт,ґанок, ґрунтовний, ґрати (рос. решетка), ґрасувати (розчищати)
Вимова звукосполучень
1. Сполучення -шся і -ться у дієслівних формах вимовляються як[с':а], [ц':а]: [зв'іту'йес':а], [у'чиец':а], [лиесту'йец':а] (орфографічно:
. звІтуєшся, учиться, листується).
2. Сполучення -жся, -чся у дієсловах наказового способу вимовляються як [з'с'а], [ц'с'а]: не [ур'і'з'с'а], не [моро'ц'с'а] (орфографічно:не вріжся, не морочся).
3. Групи приголосних, що з'являються у словах внаслідок словотворення, спрощуються: проїзд + н(ий) [пройізии'п]. Таку вимову . приголосних закріпляє український правопис: злісний, тижневий, ¦ якісно. Проте написання окремих слів, зокрема числівників шістнадцять, шістсот, шістдесят, не відповідає вимові: [ш'існа'дц-ат'], ]ш'іс:о'т], [ш'іздеис'а'т]. Така ж невідповідність спостерігаєть-¦*>' ся і в багатьох словах, утворених від іншомовних твірних основ: :' президентський [преизиєде'нс'кий], агентський [аге'нс'кий].
Примітка. Ніколи не спрощуються звукосполучення [здр], [спр], [стр]: [здр]игатися, зу[стр]іч, [спр]ава.
Вимова слів іншомовного походження. Іншомовні слова в українській мові фонетично й граматично адаптуються, проте деякі з них характеризуються такими орфоепічними особливостями:
1. Голосні [і] та [и] слід завжди вимовляти відповідно до їх написання. Після приголосних [д], [т], [з], [с], [ц], [р], [ж], [ч], [ш] постійновимовляється [и], а не [і]: тираж, режим, шифр.
Початковий [І] вимовляється чітко, а наближена до [и] вимова [і] є орфоепічною помилкою.
2.
В іншомовних словах ненаголоілений [о] ніколи не переходитьв [у]: документ, корупція, доручення (навіть перед складом з постійнонаголошеним [у]).
3.
Ненаголошені [є], [и] після приголосних вимовляються з наближенням до [и], [є]: [теинде'н'ц'Ійа].
Запитання і завдання для самоконтролю
1.
Який розділ мовознавчої науки називається орфоепією? Назвіть основні правила вимови голосних та приголосних звуків,. Які вимовні особливості мають слова іншомовного походження?
Контрольні роботи
Варіант 1
1.
Розкрийте поняття літературної мови та літературної норми. Наведіть приклади літературних норм.
2.
До якого стилю належить поданий нижче текст? Чому?
Особа — це людина, з одного боку, як істота біологічна, як індивід з його природними благами (життя, фізичне і психічне здоров'я, воля, честь та гідність), а з другого — як найвища соціальна цінність, як носій суспільних відносин, як виробник матеріальних цінностей, як громадянин у відносинах з державою.
Під правами та свободами громадян слід розуміти ті, які закріплені в Конституції України (економічні, політичні, соціальні, культурні, релігійні та особисті), а також ті, які передбачені в інших законах України (право на приватну власність та ЇЇ недоторканність, на підприємницьку діяльність, на страйки, на екологічно безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище, на свободу думки, свободу переконання, свободу совісті, свободу листування і вибір місця проживання) (Науково-практичиий коментар Кримінального кодексу України).
3. Напишіть автобіографію. Назвіть основні реквізити автобіографії.
4. Поясніть значення поданих слів: акциз, валюта, кон'юнктура, маркетинг.
Варіант 2
1.
Дайте визначення офіційно-ділового стилю та назвіть його головні ознаки.
2.
Оформіть документ, у якому йдеться про те, що Поліщук Павло Опаиасович отримав у магазині "Канцтовари" приладдя на суму150