ОРФОЕПІЯ І КУЛЬТУРА УСНОГО МОВЛЕННЯ
Реферат
Лексичний аспект ділового мовлення
План.
1. Лексикологія як наука. Лексичне значення слова.
2. Омоніми, синоніми, антоніми, Пароніми.
3. Лексика української мови
1. Кожна мова, і українська зокрема, складається зі слів. Усі слова української мови становлять її лексику (від гр. Іехісоз - той, що відноситься до слова). Зазначимо, що терміном «лексика» називають: а) певні шари слів (нейтральна, книжна); б) групи слів (сільськогосподарська, професійна); в) словниковий склад окремих творів чи письменників (лексика «Енеїди» І.П.Котляревського, лексика Т.Г.Шевченка).
Наука, об'єктом вивчення якої є словниковий склад мови, називається лексикологією.
З лексикологією тісно пов'язані інші розділи мовознавства, що вивчають слово. Це такі науки, як семасіологія (вивчає значення, внутрішній зміст мовних одиниць), етимологія (наука, що вивчає походження слів), фразеологія (наука, що досліджує лексико-семантичну сполучуваність слів, стійкі мовні звороти), лексикографія (наука, що вивчає наукові основи створення словників різного типу).
Однією з найважливіших одиниць мови є слово (у лексикології слово наазивають лексемою).
Усі інші одиниці тією чи іншою мірою пов'язані з ним. Мовні звуки, морфеми (корінь, основа, префікс, суфікс) можуть існувати і виявляти себе лише у слові. Зі слів складаються словосполучення і речення. За допомогою них ми можемо формулювати свої думки обмінюватися інформацією з іншими.
Слово (лексема) - основна мовна одиниця, яка служить для найменування предметів, явищ, дій, ознак, тощо. Усі слова за значенням поділяються на дві групи:
Слово має пряме й переносне значення, первинне і вторинні значення.
Пряме значення є суттю реального, лексичного значення. Це значення найчастіше і є первинним.
Переносне значення виникає на основі перенесення одних явищ, найменувань, ознак, дій на інші. Так утворюється багатозначність слів. Переносні, тобто вторинні значення слова обов'язково пов'язані з первинними, але мовці їх ніколи не змішують. Використовуючи слово в переносному значенні, кожен мовець намагається надати своєму мовленню образності.
Багатозначність (від гр. роїи - багато і зета - знак), або полісемія - це властивість слова вживатися у різних значеннях. Українська мова налічує багато слів полісемічних, тобто багатозначних. «Словник української мови в 11-ти т.» (1970-1980) подає правопис і тлумачення значень 134 058 слів. Серед них такі слова, як: земля має 6 значень; насідати - 10 значень; сіяти - 8; добрий - 9; розбирати — 11 значень.
Багатозначність можна проілюструвати на прикладі слова земля.
1.
Третя по порядку від Сонця велика планета, яка обертаєтьсянавколо своєї осі і навколо Сонця. / сонечко серед неба Опинилось -стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало (Шевченко).
2.
Верхній шар земної кори. Дерева посхилялись під вагою плодів,і плоди падали на землю і лежали на ній (Довженко).
3.
Речовина темно-бурого кольору, що входить до складу земноїкори. Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там булай полова з остюками, і земля з куколем та горошком (Мирний).
4.
Суша (на відміну від водяного простору). Вгору піднісшись нахвилі високій, Глянув він пильно, і от - недалеко вже землю побачив(Гомер).
5.
Ґрунт, який обробляється і використовується для вирощування рослин. Оце піду, нападу на свого Омелька - нехай продає воли,землю й хату, бо далі не видержу (Нечуй-Левицький).
6.
Країна, край, держава. Еней в чужих землях блукає, Дружину впоміч набирає (Котляревський).
Самостійні (повнозначні) слова | Службові (неповнозначні) слова
Іменник (земля, надія, сонце, курча)
Прикметник (блакитний, сонячний)
Займенник (я, мій, себе, ніхто, всякий
Числівник (п’ять, сто, вісімдесятий)
Прислівник (весело, далеко, увечері)
Дієслово (орати, украплювати, спати)
Їх ознаки:
- самостійні слова обов’язково щось називають;
- можуть позначити конкретні предмети і абстрактні поняття, виражати емоції, волю, стосунки між людьми, передавати ознаки і властивості, процеси, дії і стан, оформляти можливість, бажання, волевиявлення тощо;
- мають лексичне значення (тобто називають предмети, ознаки, явища);
- Повнозначні слова виконують номінативну функцію. |
Прийменник (в, на, біля, з-за, посеред
Сполучник (і, й, та, а, але, що, який
Частка (б, би, авжеж, чи, хіба, мов, хай, тільки, ось, ні, ані, не, ото, аж).
Їх ознаки
- службові слова виражають різні граматичні відношення між самостійними словами у словосполученнях і реченнях;
- службові слова лексичних значень не мають, бо вони не позначають назв якихось понять або уявлень;
- службові слова не виконують номінативні функції.
Однозначні слова
Є в українській мові слова, які є однозначними, серед них: а) спеціальні наукові терміни: займенник, закінчення, додаток, бронхіт, астма, шестірня, бузок, береза. Але і серед термінів є багатозначні слова, наприклад: корінь (корінь слова - термін у мовознавстві, корінь рослини - у ботаніці, корінь квадратний - у математиці). Але, зазначимо, що в певній науці слово корінь має лише одне значення;
6) власні назви: Київ, Миколаїв, Одеса, Південний Буг (річка), Італія, Україна, Карпати.
Часто у багатозначних словах одне з його значень є прямим, а інші -переносними (непрямими). Наприклад, слово звір має такі значення:
Звір 1. Дика, звичайно хижа, тварина. Ведмідь - страшний, великий звір.
2. Перен. Про дуже люту, жорстоку людину. - А вони (німці) тоді зайшли та півсела й спалили. Та дівчат до себе погнали. - От звірі! (Довженко).
Переносне значення слова є джерелом полісемії. Але переносне значення слова потрібно відрізняти від його переносного вживання слова.
Переносне значення - це одне із значень полісемантичного слова. Воно співвідносне з головним і з'явилося внаслідок перенесення найменування, яке покладене в його основу. Це значення зафіксоване в словниках.
Переносне вживання за своїм змістом індивідуальне, використовується лише в певному контексті і лише як засіб художньої характеристики. Переносне вживання слова функціонує в мові у вигляді метафори, метонімії, синекдохи.
Метафора (від гр. /лєгафора - перенесення) - вид тропа, що побудований
