за принципом подібності і служить одним із засобів посилення образності й виразності мови. Отже, метафора є слово, вжите в переносному значенні і служить засобом образної художньої характеристики. Наприклад: Прудкий скакун думки наздоганя (Павличко). Помережав вечір кучерявий льодяними гротами вікно (Драй-Хмара).
Метонімія (від гр. /лєгсоуьціа - перейменування) - вид тропа, в основі якого лежить принцип суміжності. Суть метонімії полягає в перейменуванні за безпосередньою близькістю. Наприклад: Університет святкує своє сторіччя. А п'єса собі йшла.
Синекдоха (від гр. сууу - префікс на означення певної дії і єЗохгі - переймання, приймання; розуміння, витлумачення) - це вид тропа, суть якого полягає в заміні назви цілого назвою його частини. Це, по суті, різновид метонімії, бо теж грунтується на понятті суміжності. Наприклад: Він скрізь руку має, а ми що? (Карпенко-Карий).
Омонімп. Синоніми. Антоніми. Пароніми
У діловому мовленні часто доводиться використовувати омоніми, синоніми, антоніми та пароніми.
Омоніми - це слова, що однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів (між значеннями полісемантичного слова існують зв'язки, вони об'єднані спільним поняттям, а значення омонімів не пов'язані між собою). Омоніми з'являються внаслідок:
-
звукових змін у процесі розвитку мови;
-
випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєння зіншої мови;
- випадкового збігу звучання форм різних слів. Наприклад: гривня - грошова одиниця, і гривня - жіноча прикраса; сон це - сонце, шию (я шию) - шию (повернув шию).
Синоніми - це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням, наприклад: домовленість, змова, угода; дорогий, цінний, недешевий, коштовний, безцінний, дорогоцінний, на вагу золота; (про почуття до людини) милий, любий, рідний; урожайний- родючий, плідний, дорідний, (на якому гарно родить - про ґрунт) - плідний, плодючий, плодовитий, дорідний. Наведені синоніми об'єднані в синонімічний ряд.
Сукупність синонімів мови називається синонімією.
Учені розрізняють синоніми:
-
лексичні - це синоніми, що належать до однієї частини мови і мають відмінності у значенні {усувати, ліквідувати);
-
контекстуальні - такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Вони властиві художнім текстам.
Синоніми пожвавлюють і урізноманітнюють текст, сприяють уникненню повторів. Синоніми використовуються для вираження емоційної насиченості.
Антоніми - це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення. Хоча в антонімічні відношення можуть вступати слова і словосполучення різних частин мови. І якщо синоніми об'єднуються в ряди, то антоніми об'єднуються в пари, наприклад: праця - безділля, холод - спека; щедра - скупа; сміятися - плакати.
Антонімічні відношення ніби пронизують мову. Вони використовуються тоді, коли потрібно найкращим способом дати вичерпну характеристику явищам дійсності на основі зіставлень і порівняння.
Пароніми - це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою. Наприклад: білуха, білуга; паливо, пальне; покажчик, показник; ожеледь, ожеледиця; громадський, громадянський; підозрілий, підозріливий; виконавський (дисципліна, майстерність), виконавчий (орган, лист); приводити, призводити (до чогось небажаного). Ці слова відрізняються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями.
Пароніми - це співзвучні слова: свійський, світський; додолу, додому.
Лексика української мови
Лексика української мови формувалася упродовж тривалого історичного розвитку.
Становлення української лексики проходило, на думку вчених, у такій послідовності: індоєвропейський лексичний фонд -> праслов'янський лексичний фонд ~> давньоруський лексичний фонд -> власне український лексичний фонд.
З погляду походження розрізняють:
а) споконвічну українську лексику;
б) лексичні запозичення з інших мов;
в) запозичення зі слов'янських мов;
г) запозичення з неслов'янських мов.
Власне українська лексика складає найбільший шар словникового запасу української мови. Ці слова виражають специфіку української мови (те, чим українська мова на лексичному рівні відрізняється від інших слов'янських мов): багаття, бандура, баритися, батьківщина, вареники, вибалок, держава, деруни, заздалегідь, карбованець, козачок, лелека, малеча, напувати, самітність, щодня.
Власне українські слова можна розпізнати за фонетичними і граматичними ознаками:
-
[о], [е], що стоять у відкритих складах, чергуються з [і], якщо потрапляють у закритий склад: розкошувати - розкішний, село - сільський;
-
звук [е] змінюється на [о] після шиплячих та [й] перед колишнім твердим приголосним: женити - жонатий, шести - шостий;
-
вживання особливих іменникових суфіксів: -ин(а): година, хвилина; -ин(и): відвідини, заручини; -анин(а): біганина, стрілянина;
-щин(а), -ччин(а): козаччина, Київщина; -ник, -ниц(я): візник, заступниця; -івник, -ець, -овець (-івсць): комірник, візник, службовець, промовець -ій: плаксій; -шн-: дітлашня; -анн-: зростання; -аль: скрипаль; -езн-: старезний та ін.;
-
слова з префіксами: су-: сузір'я, суміш; перед-: передвісник; між-, межи-: міжгір'я, межиріччя; прі-: прізвище, прізисько, прірва та ін.;
-
слова, утворені за допомогою часток: аби-, де-, бозна-, хтозна-,будь-, -небудь, -сь, ні-: абищо, декого, бозна-хто, хтозна-чий, будь-де,коли-небудь, хтось, ніколи, ніхто, ніяк;
-
прийменники: біля, від, серед, посеред, між, поміж, під тощо;
-
сполучники: але, бо, немов, проте, та, чи, щоб, якщо та ін. До лексичних запозичень з інших мов належать:
-
запозичення зі слов'янських мов:
-
запозичення з неслов'янських мов.
Слова, запозичені з інших слов'янських мов
Українська мова запозичувала не лише східнослов'янську лексику, а й іншомовні слова (їх біля 15 відсотків).
Запозичення проникали від старослов'янізмів і з інших слов'янських мов:
-
з білоруської (бадьорий, дьоготь, жлукто, шула);
-
російської {безробіття, декабрист, завод, кадет, книголюб, народоволець, паровоз, передовиця)',
-
з польської (байка, барвінок, дратва, гусар, каштан, клянчити, петрушка, повидло, полковник, рекрут).
До запозичень з неслов'янських мов належать:
1) грецизми (засвоювалися ще з часів спільнослов'янської єдності). Вони запозичувалися безпосередньо через старослов'янську та європейські мови.
Серед грецизмів релігійні слова: ангел, єпископ, ікона, крилас, лампада, монастир, монах; наукові терміни: граматика, історія, філософія; політико-економічна термінологія: демократ, електрика, каустик, пролетаріат; терміни різних видів мистецтва: ідея, драма, епос, комедія, ода, поема тощо.
2) латинізми: декстроза, детектор, експонат, колегіум, конспект, нація;
3)
тюркізми: аршин, отаман, басурман, барабан, бешмен, буран, байрам, в'юк, кабала, кавун, казна, караул, кизил, мусульманин, орда