Соціальні ролі — це люди, які мають певний соціальний статус, певний вік, певний рівень розвитку, певну психологію, певний спихофізіологічний стан у момент породження висловлювання або його сприймання. Мовець враховує всі ці параметри соціальних ролей, перебуваючи в той же час сам соціальною роллю. І від його параметрів залежить його ж мовлення.

Під упливом мотиву й соціальної ситуації формуються цілі дій, або завдання (мета дана у конкретних умовах називається завдан-ням).

У комунікативній ситуації формуються комунікативні цілі (кому-ні-кативні завдання), які мають бути досягнутими мовцем для задо-во-лення потреби.

Ціль — це прогнозований, уявний результат дії, який має бути до-сяг-нуто і який зберігається в пам’яті до тих пір, поки реальний ре-зультат дії не збіжиться з уявним, тобто поки мети не буде досяг-ну-то. Кожна мета має свій предметний зміст. Предметним змістом комунікативної мети завжди є певна фізична, емоційно-вольова або розумова реакція співбесідника.

У системі означених факторів відбувається процес породження ви--слов-лювання. Таким чином, своїми мовними діями мовець ніби від-повідає на запитання: що, де, коли, з ким, для чого, під упливом чо-го. Аналізуючи мовлення людини, важливо збагнути смисл сказа-ного чи написаного, тобто з’ясувати причину, стимул, мотив мов-лення. Смисл мовлення (комунікативний смисл) — це відношення комунікативної мети до мотиву діяльності.

Серед професійних комунікаторів є й професійні співбесідники. Про-фесійними співбесідниками можуть бути читачі, глядачі, слуха-чі, які виступають у ролі аналітиків та інтерпретаторів мовлення.

Для розуміння того, на якій основі формується читацький профе-сіо-налізм, необхідно розібратися в механізмах сприймання й розу-мін-ня висловлювання.

Першим i найбiльш аксiоматичним положенням теорiї сприйман---ня й розумiння висловлювань є закон Гумбольдта-Потебнi про об'-єк-тивнiсть суб'єктивiзму читацького розумiння твору. "Здається, нi-би думка ---в мовi переходить повнiстю або частково до того, хто слу-хає, хоч вiд цього не зменшується розумової власностi мовця, як по---лум'я свiчки не зменшується вiд того, що вона очевидно дiлиться ним iз сотнею iнших,— писав О.О.Потебня, цитуючи В.Гумболь---дта.— Але як в дiйсностi полум'я свiчки не подрiб-нюється, тому що в кожнiй iз палаючих свiчок загораються свої гази, так i мо---ва тiльки збуджує розумову дiяльнiсть того, хто розумiє, який, розу-мiючи, думає своєю власною думкою. "Люди,— говорить Гум---больдт,— розумiють один одного не таким чином, що справдi пе---редають один одному знаки предметiв... i не через те, що взаєм---но змушують себе створювати одне й те ж поняття, а через те, що зачiпають один в одному ту ж ланку ланцюга чуттєвих уявлень i понять, торкаються до тiєї ж клавiшi свого духовного iнструмен---та, через що в кожному виникають вiдповiднi, але не тi ж понят---тя". I далi: "Розумiння iншого вiдбудеться вiд розумiння самого себе".

У цьому визначеннi процесу розумiння криється об'єктивний факт суб'єктивiзму людського розумiння, оскiльки кожен думає своєю власною думкою. Таким чином, процес розумiння не є пасив---ним вiдтворенням почутого, "це акт конструювання бiльшою мiрою, нiж рецепцiї". Було б неправильним думати про того, кому повiдомлення адресованi, як про пасивно сприймаючий суб'єкт. Мовний вплив стає можливим лише при певнiй творчiй дiяльностi адресата.

Суб'єктивiзм розумiння має пiд собою й психофiзiологiчну основу, оскiльки сприймання як психофiзiологiчний процес зале---жить насамперед вiд особливостей сенсорної системи, тобто сис---теми, яка сприймає.

Таким чином, усвiдом---лення основних правил, принципiв читаць-кого сприймання й ро---зумiння дозволяє керувати процесом читаць-кого ро---зумiння. Цi завдання випливають iз основних положень про роль журналiстських матерiалiв у суспiльствi. "У нашому випадку (пiд час читання, слухання),— пише М.Д.Феллер,— кiнцевий результат процесу, або його продукт,— це змiни в свiдомостi читача; доцiльна дiяльнiсть адресата — сприймання повiдомлення, що ви---магає доцiльної волi, яка виражається в увазi, котра тим бiльше необхiдна, коли повiдомлення меншою мiрою захоплює своїм змiстом i способом сприймання..."

Є.I.Пронiн, професор факультету журналістики Московського університету, пiдходить до важливостi процесу розумiння з iншого боку. "Є необхiднiсть пiдкреслити, що iдея журналiстсь---кого твору — iдея робоча. Вона безпосередньо зiставляється з майбутньою практичною дiяльнiстю читача, прагне бути (точнiше, стати) про-грамою цiєї дiяльностi. В тому й полягає ефективнiсть журна-лiст-ського впливу на аудиторiю, що робочi iдеї жур---налiстських текстiв стають переконливими планами поведiнки i дiловими програмами людей, колективiв, органiзацiй i iнсти---тутiв".

Безкiнечна рiзноманiтнiсть масових реакцiй на журналiстську публiкацiю з допустимим спрощенням може бути зведена до трьох ---типiв.

По-перше, реакцiї виконання — тобто дiї iнститутiв, зак---ладiв, установ, груп i окремих осiб, якi безпосередньо беруть участь у подiях.

По-друге, реакцiї втягнення — тобто дiї необмеженої кiль---костi людей, якi не є безпосереднiми учасниками подiй, але су---дять про них iз точки зору своїх iнтересiв i свого розумiння iнтересiв, культурних традицiй i моральних основ суспiльства. Кожна окремо взята реакцiя другого типу не має суттєвого зна---чення. Але вона здатна викликати резонанс у суспiльнiй думцi. Тому в потенцiї iнтегрована енергiя реакцiй втягування величез---на.

По-третє, реакцiї соцiальної гарантiї — тобто дiї керiвних iнстан-цiй, iнститутiв, органiзованих соцiальних груп або упов---новажених осiб. Реакцiї третього типу не обов'язково стають дiями. Часто буває достатньо i їх потенцiйної сили.

Виходячи з цих журналiстських функцiй, якi мають виконувати твори, автор й має пiдпорядковувати всю типологiчну структуру твору цим функцiям, стежачи за адекватною реакцiєю адресата на цi функцiї.

Сприймання твору є керований автором процес продукування твору адресатом. Цей процес включає сенсорнi процеси (вiдчут---тя), перцепцiю (пiзнавання), рецепцiю (розумiння). Сенсорнi процеси — це фiзiологiчнi процеси отримання iнформацiї з нав---колишнього середовища, якi залежать вiд стану органiзму й сен---сорної системи. У контекстi масової комунiкацiї цi процеси ма---ють важливе значення, оскiльки