переважають, як правило, ті, що мають кримінальний відтінок, редактори газет воліють не ризикувати своїми штатними працівниками, а посилають добирати факти новачків. Часто-густо — і ряд випадків автор наукової розвідки може засвідчити особисто — на небезпечні завдання посилають практикантів — студентів Інституту журналістики.
Як приміром, було в редакції однієї з газет, що претендує на повноцінне видання та інтерпретацію фактів нашої дійсності. Студента-початківця спершу послали розслідувати скаргу колекціонера, у якого поцупили дорогі марки, а коли викладач переконливо порадив не йти на завдання, що пов'язане з ризиком, того самого студента послали з'ясовувати долю неблагополучної дівчини-підлітка — дочки багатих батьків. Дівчина приохотилася до наркотичного зілля і замахнулася на життя власної дев'яностолітньої бабулі.
На цьому прикладі можна переконатися, що дешевше послати на потенційний сенсаційний матеріал новачка-дилетанта, не забезпечивши йому відповідного прикриття аби не ризикувати членом власного редакційного колективу.
Підбиваючи підсумки, слід зазначити, що термін "новації" є власне новиною для України, де всі перераховані новації дістали своє втілення з врахуванням умов національної економіки і рівня масової свідомості.
Ми не можемо говорити ні про які моральні критерії, коли йдеться про підготовку сенсаційних матеріалів. На редакційних летючках газети "Киевские ведомости" у період боротьби за пост міського голови, перше запитання дослівно звучало так: "Есть ли компромат на Омельченко?".
...Досить характерний і яскравий приклад незааганжованості та об'єктивності міської газети в пошуках сенсації у номер!