кислота, оцет, олія, гірчиця, перець тощо. Якщо вона візьме не більше ложки якоїсь із цих речовин, це буде достатня і допустима норма концентрації. Якщо ж покладе до страви все, що має, хоча б і у визначеній нами допустимій кількості – по ложці, наслідки можуть бути зовсім інші. Завдяки такому поєднанню і страва не смакуватиме, і здоров"ю зашкодить. Так і хімічні речовини, які потрапляють у довкілля в гранично допустимих концентраціях, окремо є небезпечними, але їх сукупність іноді має небажані наслідки.
Інша ситуація. Журналіст прочитав у звіті, що вміст забруднюючої речовини у воді на узбережжі пляжу, котрий знаходиться за течією нижче хімічного підприємства, становить п"ять гранично допустимих концентрацій (ГДК). Як на цьому факті побудувати подальшу роботу?
Безумовно, будь-яке перевищення ГДК у стандартах стану навколишнього середовища дає привід вимагати відповідних заходів. Проте незрозуміло, наскільки прислухатимуться до такої інформації органи влади або керівництво підприємства. З позиції інформації наведена "цифра в собі" надто змістовно бідною.
Одне з важливих питань, яке необхідно з"ясувати насамперед: наскільки дана концентрація небезпечна для здоров"я населення. Саме значення, виражене в ГДК, про це нічого не говорить. Токсичні речовини мають різний механізм дії. ГДК визначається, ураховуючи різні лімітуючі чинники. Немає і не може бути єдиної шкали для всіх речовин, котра співвідносила б концентрацію, виражену в ГДК, і небезпеку для здоров"я. Наприклад: "5 ГДК – небезпечно, 20 ГДК – надзвичайно небезпечно, 100 ГДК – смертельно". Для того, щоб визначити, наскільки небезпечний для здоров"я вміст конкретної речовини, потрібне звернення до довідників із токсикології, іноді – до експертів. Дуже важливо "прив"язати" забруднення до конкретного підприємства. Перший крок до цього – порівняти концентрацію у воді вище й нижче підприємства. Крім того, корисно зібрати інформацію про виробничий цикл підприємства.
Використовуючи ці відомості, можна:
? визначити, чи певна речовина дійсно потрапляє в довкілля з конкретного підприємства,
? зрозуміти, результатом впливу якого технологічного процесу є та чи інша виявлена хімічна сполука.
Розглянемо також альтернативні міркування, адже за забруднення можуть відповідати інші джерела. Залежно від конкретної ситуації знадобиться й комплексний аналіз впливу підприємства на довкілля. Такий підхід потребує додаткової праці, але саме він зробить позицію журналіста переконливішою, надасть їй гнучкість і свободу дій, базовану на розумінні ситуації. Наведений вище приклад вказує ще на одну проблему роботи з науковою інформацією, якій варто приділити більше уваги.
Проаналізуйте запропоновані публікації в газеті "Дзеркало тижня". За наведеним прикладом розгляньте будь-яке з інших видань та підготуйте доповідь.
Парапсихолог Ю. Батулін: Потрібен закон, який забороняє пропаганду біоінформаційного насильства (6-12 січня 2001 р.).
Журналістка, яка брала інтерв"ю, недостатньо опрацювала матеріал. Вирази на кшталт "необхідність формування наукової парадигми" є типовими для наукових видань, а не газети. Вони не зрозумілі пересічному читачеві, бо у своєму повсякденному житті він не часто користується такими словосполученням. Проблеми, що порушено в цій публікації (небезпечні поховання радіоактивних відходів, руйнування озонового шару Землі внаслідок численних запусків космічних ракет), обов"язково привернули б до себе увагу, але поєднання надто наукового викладу із суцільним текстом без підзаголовків відштовхує читацьку аудиторію.
Енергія з міського звалища (20-26 січня 2001 р.). Проблема утилізації побутових відходів нині вельми актуальна. Нею зацікавилась би не одна людина. Але в публікації вживаються словосполучення "анаеробна переробка", "анаеробне зброджування осаду в метантенках каналізаційних очисних споруд". Ці терміни не пояснено. Вони роблять цікаву публікацію незрозумілою в деяких місцях. Читачі здогадаються, що це якийсь вид переробки, але не зрозуміють самого процесу. Можливо, він і не такий уже й безпечний для довкілля. Але про це не йдеться.
Ліс поле береже (20-26 січня 2001 р.). Хоча матеріал написаний лісником, а не журналістом, почитати його все ж цікаво. Подано різні аспекти проблеми: необґрунтоване збільшення посівних площ; скорочення площ лісів, а через це – збільшення забруднення атмосферного повітря підприємствами і автотранспортом. Також наведено шляхи подолання такої ситуації. Але публікація має певні недоліки. Усім відомо, що український примірник газети "Дзеркало тижня" практично відповідає російському, тобто матеріали перекладає комп"ютер. Через це в матеріалах іноді зустрічаються слова, які не дуже відповідають змісту. Звичайно, якби літредактори уважно вичитували матеріали, то висловів "великорозмірні оброблювані поля" не було б. Його легко б замінили на "оброблюються поля великих розмірів".
Хімічна небезпека та "страусина" політика (27 січня – 2 лютого 2001 р.). Велике нагромадження термінів: алопеція дітей, або так звана чернівецька хвороба; токсикодермія; перинатальна смерть новонароджених тощо. І якщо з чернівецькою хворобою та токсикодермією хоч щось зрозуміло, то термін "перинатальна смерть" і не зрозумілий, і не пояснений у тексті. Невдало вжито й окреме слово: "Діоксиновий скандал збурив населення всієї Східної Європи". Можливо доречніше було б використати слово "сколихнув", "привернув увагу".
Чий інтерес на дні Яворівського кар"єру (3-9 лютого 2001 р.). У тексті: "зверху утвориться зона завглибшки (краще – глибиною) майже 15 метрів. Домоглися оголошення цієї території орнітологічним заказником". Журналісту варто було б пояснити цей термін, оскільки не всі читачі знають, що заказник це теж форма охорони природи, хоча й з дещо іншим статусом ніж у заповідника. "Львівські вчені переконані: відкачку і перекачку вод (варіант: відкачування і перекачування) можна і потрібно негайно припинити. Звичайно, без технічної документації виконувати масштабні екозахисні роботи не можна. Проте їх можна оперативно й недорого виконати своїми силами." Окрім невдало вжитих термінів у невеликому тексту, бачимо надмірне вживання слова "можна".
Глобальне потепління прогресує
