Реферат з журналістики
Джерела екологічної інформації, мотивації в тексті
Що таке інформація, знає кожен журналіст. Це й сировина для роботи журналіста, і результат його роботи. Інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються в суспільстві, державі й навколишньому природному середовищі.
Що стосується екологічної журналістики, то тут доводиться мати справу з інформацією особливого роду – екологічною інформацією. Поняття "екологічна інформація" міцно ввійшло в нашу мову, у лексикон працівників засобів масової інформації та різних організацій, що працюють у галузі екології. При цьому, мабуть, говорячи про екологічну інформацію, різні люди мають на увазі зовсім різні речі, і багато проблем і навіть конфлікти виникають саме через різне тлумачення цього поняття.
Згідно з Конвенцією "Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля", екологічна інформація означає будь-яку інформацію в письмовій, аудіовізуальній, електронній чи будь-якій іншій матеріальній формі про:
a) стан складових навколишнього середовища, таких як повітря й атмосфера, вода, ґрунт, земля, ландшафт і природні об"єкти, біологічні різноманіття та його компоненти, включаючи генетично змінені організми, та взаємодію між цими складовими;
b) фактори, такі як речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні заходи, угоди в галузі навколишнього середовища, політику, законодавство, плани і програми, що впливають або можуть впливати на складові навколишнього середовища, зазначені вище в підпункті a) і аналіз затрат і результатів та інший економічний аналіз та припущення, використані в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища;
c) стан здоров"я та безпеки людей, умови життя людей, стан об"єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових навколишнього середовища або через ці складові, фактори, діяльність або заходи, зазначені вище в підпункті b).
Екологічною інформацією можна назвати й урядову доповідь про стан навколишнього середовища, і замітку в газеті, і виступ експерта на науковій конференції, чи навіть розповідь сусідки про будівництво гаражів на місці парку. Окрім того, до екологічної інформації відносяться і різного роду результати вимірів, і наукові праці, і навчальні посібники. Формами представлення екологічної інформації можуть бути – книги, статті, радіо- і телерепортажі, компакт-диски, відео, бази даних, сайти в Інтернет тощо. Стаття в газеті, протокол визначення якості води в річці, фільм просвітницького характеру, офіційна доповідь про стан здоров"я населення – усе це приклади екологічної інформації. Читача цікавлять насамперед відомості про те, наскільки те місце, у якому саме ця людина живе і працює, придатне, комфортне і безпечне.
Доступ до інформації є одним із важливих чинників роботи журналіста. Проте отримавши наукову інформацію, варто замислитися, хто може бути її споживачем, у кого взяти коментар із приводу її практичного використання тощо. Кожен журналіст має власні джерела інформації. Їх необхідно постійно розширювати. Складемо певний перелік усіх наявних інформаційних ресурсів, обираючи з них найкращі для конкретного матеріалу. Урахування різних позицій та об"єктивне висвітлення проблем неможливі без залучення різноманітних, протилежних за оцінкою інформації джерел. Ними є, насамперед, редакційні та позаредакційні.
Редакційні:
· Власні розслідування та ідеї журналіста.
· Інформація, завдання та пропозиції редактора та колег видання.
Позаредакційні:
· Листи, дзвінки читачів та відвідувачів редакції.
· Інформація урядових та державних структур:
· звіти, доповіді, закони, документи та постанови, промови політиків, заяви урядовців, прес-релізи та інші повідомлення офіційних прес-служб.
· Статистичні звіти.
· Партійна інформація.
· Новини та бюлетені інформаційних агенцій.
· Повідомлення та періодичні видання міжнародних організацій.
· Матеріали журналістів інших ЗМІ.
· Організації охорони здоров"я.
· Організації захисту прав споживачів.
· Об"єднання за інтересами.
· Науковці вузів, дослідних інститутів тощо.
· Депутати та матеріали їх передвиборчої кампанії.
· Працівники сільського та інших галузей господарства.
· Туристичні організації.
· Поліція, працівники контролю дорожнього руху.
· Військові, громадська оборона та Служба безпеки України.
· Судові установи.
· Підприємства різних напрямів діяльності, атомні та інші станції.
· Неурядові організації.
· Фонди та організації, котрі займаються розподілом грошей на проекти або благодійницькою діяльністю.
· Церква.
· Дитячі установи та навчальні заклади.
· Наукова література та преса, довідники й спеціальні видання для журналістів з наукових проблем.
· Різноманітні заходи для журналістів:
· прес-конференції, брифінги, поїздки, зустрічі та "круглі столи", робота та засідання клубів спілок журналістів чи інших професійних об"єднань, семінари підвищення кваліфікації тощо.
· Інтернет та електронна пошта.
· Заходи для громадськості:
· науково-популярні доповіді, виступи, конференції та їх матеріали,
· свята та народні традиції тощо.
· Події – від катастроф і акцій протесту до організації виставок, ярмарок, концертів тощо.
· Населення (наприклад, думка пересічної людини "з вулиці").
· Особисті знайомства, сім"я тощо.
На думку відомого канадського журналіста українського походження Віктора Маларека, "стосунки між журналістом та його джерелом можна розглядати, як емоційний та складний танок, вишуканий і напружений". Під час особистої зустрічі Віктор Маларек подарував авторові видання з власним досвідом. У контексті нашої теми особливо корисні такі приклади і рекомендації.
"Починаючи роботу з потенційним джерелом, треба залишатись якомога більш розпливчастим. Перед тим, як вскочити в річку, перевіряють температуру води. Так можна дуже легко відвернути від себе потенційне інформативне джерело, заявивши одразу: "Як мені стало відомо, населення, що проживає в маленькому містечку у північній частині провінції Онтаріо, п"є радіаційно забруднену воду, про що ви знали протягом багатьох років. Чому така бездіяльність?" Такий підхід може перерізати всі нитки, що ведуть до справи й ускладнить ваше розслідування, якщо взагалі його не припинить. Підхід має бути