що її поширюють ЗМІ? (Shoemaker and Reese, 1996, 134). У цьому параграфі ми розглянемо внутрішню структуру ЗМІ, структуру ринку, політичну структуру та структуру власності. Наприклад, професіоналізація слугує організаційним інтересам як чинник, що змінює спрямування інституційних процесів, які включають журналістську роботу як одну із складових. Підвищення концентрації власності у секторі засобів масової інформації впливає на організаційну структуру багатьох ЗМІ. Воно веде до скорочення відділів новин у редакціях, надмірного захоплення комерційними і бізнесовими матеріалами та нехтування місцевими новинами. Загалом вплив організаційних особливостей пояснює ті впливи, які неможливо пояснити з точки зору впливу особливостей способу роботи ЗМІ, і які часом суперечать як інформаційним цінностям, так і головним стандартам, що визначають спосіб роботи певної інформаційної організації.
Аналіз цього рівня впливу сконцентровано не на тих особливостях, що визначають прийоми щоденної роботи, а на ієрархічній структурі та системі ухвалення рішень в певній інформаційній організації; різних (часом суперечливих) функціях її працівників, відкритих і прихованих виявах політики, що характерні для цього різновиду трудової діяльності. Такий аналіз може враховувати і певні особливості професійної практики. Наприклад, якщо журналістам доводиться працювати за умов дедалі зростаючого перевантаження або нестачі ресурсів (що реально спостерігаємо у багатьох країнах), це призводить до того, що новини більше відбивають інформацію, одержану від служб зв'язку, інформаційних синдикатів та інституційних джерел, ніж опрацьовану власне журналістами на місцях.
Особливе місце при аналізі цього рівня впливу посідають дослідження наслідків концентрації власності. Уважний аналіз дій власників великих інформаційних імперій на зразок Руперта Мердока у Великобританії чи Конрада Блека в Канаді однозначно виявив їх прагнення час від часу впливати на зміст новин, що поширюються через приналежні їм засоби масової інформації, спонукаючи останні до відбиття консервативніших поглядів. Аналіз практики роботи ЗМІ, які є власністю конгломератів, свідчить, що такі засоби масової інформації ніколи не критикують дії своїх партнерів по конгломерату. Понад те, політику власників конгломератів спрямовано на взаємну підтримку і рекламу продуктів компаній, що утворюють інформаційну імперію (Shoemaker ans Reese, 1996, 145). Дослідники виявили, що навіть якщо ЗМІ безпосередньо не пов'язані з іншими компаніями, вони є невід'ємною складовою місцевої економіки і так чи так сприяють пропаганді бізнесових цінностей (Molotoch, 1976; Underwood, 1993). Крім того, їх комерційна орієнтація і залежність від рекламних надходжень, як уже зазначалося, також впливають на зміст новин. Намагаючись охопити якомога ширшу аудиторію і у такий спосіб зацікавити потенційних рекламодавців, ЗМІ розвивають таку організаційну структуру, яка обмежує зміст новин. Ці та інші економічні обмеження були об'єктом уваги більшості згадуваних вище політико-економічних досліджень.
Зовнішній рівень впливу
Інформаційні організації при формуванні новин відбивають у них не лише особливості свого функціонування та структурні імперативи. Їм доводиться діяти за умов соціального простору, пронизаного зв'язками, ситуаціями і значеннями. У Розділі 1 ми уже розглядали деякі особливості роботи ЗМІ за умов ліберально-демократичного суспільства. У цьому параграфі ми зупинимося на них більш докладно.
Одними з найочевидніших джерел впливу, що лежать за межами інформаційних організацій, є політичні партії та органи державної влади. Мало того, що їх та їхніх представників ЗМІ широко використовують як джерело інформації, ці політичні структури весь час намагаються вплинути на спосіб подання новин. Справді, оскільки політики мають чимало відкритих для них прямих каналів політичної комунікації, політичні партії та органи державної влади витрачають значні кошти на комунікацію своїх повідомлень, використовуючи усілякі засоби: як "куплені" (політична реклама та статті на замовлення), так і "даровані" (інформаційні повідомлення та редакційні статті). Всі масові політичні партії та органи державної влади беруть активну участь у кампаніях, спрямованих на "підштовхування" засобів масової інформації у потрібному напрямку, до цієї роботи широко залучають спеціалістів з питань політичної комунікації і громадської думки. Вони керують всім процесом від формування "інформаційних повідомлень" до виступів кандидатів на телебаченні.
Органи державної влади та політичні партії виправдовують таку практику з різних причин. Одні, можливо, сприймають інформаційне оточення таким, яким воно є, і розуміють, що вони мусять працювати у рамках наведених вище інформаційних цінностей, якщо бажають успішно довести своє повідомлення чи якусь інформацію до відома широкої громадськості. Дехто чинить так, бо вважає ЗМІ налаштованими надто негативно щодо уряду взагалі або щодо їхньої політичної партії зокрема. Інші вважають, що засоби масової інформації є надто близькими до певних корпоративних структур і, оскільки вони є комерційними підприємствами, то набагато більше зацікавлені у сенсаційних новинах і скандалах, ніж в інформації з політичних питань. Хай там як, але очевидно, що всі органи державної влади розглядають деякі форми відносин з ЗМІ і впливу на них як необхідні для того, щоб здійснювати вплив на зміст новин - політичні реалії, які визначають їхню роль "головного розпорядника", розглянуто у попередніх підрозділах.
Джерелом зовнішнього впливу на ЗМІ часто є, як показано у попередніх підрозділах, рекламодавці. Оскільки надходження від реклами є головним джерелом прибутку для комерційних засобів масової інформації, вони здатні впливати на зміст новин якщо не безпосередньо, то за допомоги своєрідної ринкової цензури, купуючи рекламні послуги у тих чи тих інформаційних організацій.
Серед інших різновидів зовнішнього впливу можна вирізнити вплив законодавчого та нормативного середовища, в якому доводиться працювати ЗМІ, вплив нових технологій, вплив неурядових груп і організацій: від корпоративних фірм з службами зв'язків із громадськістю до некомерційних об'єднань громадян. Всі ці форми впливу є перспективними об'єктами для дослідження.
Ідеологічний рівень
Розглянувши всі попередні різновиди