Пошукова робота на тему:
Теоретичні концепції та аналітичні дискусії
Короткий опис умов функціонування і характеристик новинних ЗМІ, поданий у Розділі 1, сам по собі є лише першим кроком до розуміння та оцінки політичної ролі засобів масової інформації за умов ліберальної демократії. В західній науковій літературі з проблем політичної комунікації точаться дебати і обстоюються різні підходи і погляди з таких питань, як: рівень залежності або незалежності засобів масової інформації від політичної та економічної влади; чинники, що впливають на формування політично адекватних новин; реальний вплив та функції засобів масової інформації у рамках політичної системи, а також проблема балансу між ринковими та регулятивними механізмами при формуванні системи політичної комунікації. Перед тим, як розпочати детальний розгляд цих питань, давайте зупинимося на загальних теоретичних конструкціях або парадигмах, що є засадовими для всіх дискусій.
З найбільш загальної точки зору погляди учасників дебатів можна віднести до двох протилежних концепцій, що умовно називаються ліберальний плюралізм та критичний підхід. У цьому розділі ми їх розглянемо і проаналізуємо з урахуванням деяких спільних поглядів і сфери перекриття між ними, що з'явилися останнім часом, а також коротко зупинимося на деяких інших теоретичних моделях при дослідженні ЗМІ.
Ліберальний плюралізм
Концепція ліберального плюралізму репрезентує домінуючі погляди на спосіб функціонування ЗМІ у західних ліберально-демократичних країнах. При цьому вважають, що у таких країнах влада у той чи той спосіб розподілена між різними конкуруючими політичними групами ("елітами"), причому жодна з них не має переваги у суспільстві чи на політичній арені. Сама природа цієї конкурентної боротьби між групами, що провадиться за допомоги таких механізмів, як ринок, демократичні вибори та законодавство, сприяє утриманню під контролем потенціалу зловживання владою. Результатом є плюралізм центрів влади та узгодженість між різними інтересами, що підтримується набором загальноприйнятих цінностей або консенсусом у питаннях соціальних норм і влади. З точки зору концепції ліберального плюралізму політична влада піддається спостереженню і, отже, має зміст. ЗМІ розглядають, з одного боку, як форум, де відбувається боротьба між різними групами інтересів, а з іншого - як один з інституційних центрів влади, що має право на власні інтереси.
У рамках ліберального плюралізму зв'язок між засобами масової інформації, політичними партіями та іншими джерелами влади і впливу розглядають як "непостійний і залежний від обставин", причому всі його ланки тісно взаємодіють одна з одною і перебувають у стані близькому до рівноважного. З цієї точки зору вибори розглядають як змагання між партіями і засобами масової інформації за "визначення порядку денного" публічних політичних дебатів - з метою приваблення інтересу громадськості (Hackett and Hіssey, 1996, 39-40). Кожна із сторін у цьому змаганні має власні ресурси і арсенал засобів. Зброєю ЗМІ є олігопольний доступ до масової аудиторії; довіра до них з боку аудиторії, спроможність висвітлювати або, навпаки, замовчувати питання, що їх порушують політики; а також ліберальна філософія свободи преси. Ресурси політичних партій включають: фінансові засоби для купівлі ефірного часу та спроможність органів влади здійснювати тиск на ЗМІ в економічній та законодавчій сферах. З точки зору концепції ліберального плюралізму - це "чесна бійка".
Деякі вчені, які дотримуються ліберальних позицій, вважають, що засоби масової інформації мають виконувати певні суспільні функції. Ці погляди походять від більш загальної ліберальної теорії "функціоналізму". У загальних словах функціоналізм намагається пояснити існування інституцій та практику їх застосування з точки зору здійснення ними певних, необхідних для окремих індивідів та суспільства функцій. З цієї точки зору засоби масової інформації розглядають, наприклад, як такі, що сприяють соціалізації індивідів та упорядкуванню суспільства. Згідно з теорією функціоналізму, ЗМІ мають здатність до "самоспрямування" і "самокоригування" (McQuaіl, 1994, 78) і самі по собі не відіграють ніякої спеціальної ідеологічної ролі. Таке тлумачення "задовольняє плюралістичним і волюнтаристичним концепціям фундаментального механізму суспільного життя і має певний консервативний ухил тією мірою, якою ЗМІ розглядають як засоби підтримання суспільства, а не джерело важливих змін" (McQuaіl, 1994, 78).
Теорія функціоналізму засадово містить хибне коло кругової аргументації, оскільки вона виходить з припущення, що будь-яка інституція або має служити певним позитивним цілям у суспільстві, або взагалі не має права на існування. Проте концепцію функцій ЗМІ продовжують використовувати, оскільки вона дає можливість розкрити зв'язок між засобами масової інформації та суспільством. Її використання підкреслює необхідність розрізняти відкриті та приховані функції ЗМІ, які сприяють відтворенню соціального порядку (як передбачає теорія функціоналізму), і концепцію функцій як нормативне припущення (згідно з якою функції ЗМІ повинні існувати).
Концепція ліберального плюралізму передбачає для засобів масової інформації три ключових ролі: "сторожовий пес" суспільства, представник споживача і джерело інформації. Прихильники концепції ліберального плюралізму розглядають ці три ролі і як нормативний ідеал, і як головну складову реального стану речей. Спираючись на працю Кюрена (Curran, 1996b), ми розглянемо ці три постулати ліберально-плюралістичної теорії з критичних позицій.
По-перше, як громадський "сторожовий пес" уряду засоби масової інформації мають здійснювати нагляд за діяльністю органів державної влади з метою убезпечити громадян від зловживань державною владою або регулятивними функціями. В сучасних західних суспільствах ця роль передбачає критичний підхід до законодавчої, парламентської та політичної діяльності органів влади та опозиційних партій. Ця функція узгоджується з історичною або творчою роллю ЗМІ як засобу захисту свободи слова від авторитарних органів державної влади і підкріплює погляди, що для успішного виконання своїх функцій ЗМІ