УДК 070:004.7.001.33

О. М. КОЛІСНИК

ТИПОЛОГІЯ ІНТЕРНЕТ-ЗМІ ЯК ЖУРНАЛІСТИКОЗНАВЧА ПРОБЛЕМА

Здійснено детальний огляд наявних теоретико-методо- логічних підходів у сфері вивчення проблеми типологізації Інтернет-ЗМІ, вироблених вітчизняними і російськими вчени- ми-журналістикознавцями.

Ключові слова: Інтернет, Інтернет-видання, Інтернет- ЗМІ, типологія, журналістикознавство, медіадослідник.

Осуществлен детальный обзор имеющихся теоретико- методологических подходов в сфере изучения проблемы типоло- гизации Интернет-СМИ, выработанных отечественными и российскими учеными-журналистиковедами.

Ключевые слова: Интернет, Интернет-издание, Интернет-СМИ, типология, журналистиковедение, медиаисследова- тель.

It is done the detailed viewing of the available theoretical- methodological approaches in the sphere of the investigation of the problem of the typology of internet media of communication, which are elaborated by native and Russian scientists of journalism.

Key words: internet, the internet edition, internet media of communication, the typology, the science about journalism, the media researcher.

Кінець XX ст. ознаменований виникненням унікального та перспективного засобу масової інформації – світової комп'ютерної мережі Інтернет, що поєднує функції і властивості всіх традиційних мас-медіа. Нині Інтерне- ту де-факто належить вагоме місце серед інших ЗМІ як основному медіуму поширення глобальної інформації. Нова медіаплатформа все частіше опиняється у фокусі дослідницької уваги: зростає кількість наукових студій, присвячених розгляду мережевих структур. Характерно, що підхід до вивчення нового різновиду ЗМІ у функціональному аспекті на початку розвитку Інтернету нині змінюється типологічною характеристикою цих медіа- ресурсів. Наукове звернення до проблеми типології Інтернет-ЗМІ актуалізоване відсутністю загальновизнаних сучасних методик типологічного аналізу онлайнового медіасектора, що спричиняє труднощі як у теоретичному, так і практичному дослідженні медійного Інтернет-простору. Звідси мета статті – систематизувати наявні підходи до типологічного вивчення Інтернет-ЗМІ.

Питання типологізації Інтернет-видань наразі розглянуте в поодиноких розвідках фахівців зі сфери журналістикознавства, котрі, характеризуючи нову медіаплатформу як важливий елемент системи ЗМІ, формують одноосібні наукові концепції стосовно погляду на виділення типологічних факторів, що визначають специфіку мережевих видань.

Науковим підґрунтям для публікації слугувала журналістикознавча спадщина українських (О. О. Коцарев, І. М. Артамонова) та російських (О. І. Акопов, М. М. Лукіна, А. Б. Носік, І. Давидов, О. А. Грабельников, М. М. Колеснікова, Ю. В. Костигова, Ф. Т. Грозданов, О. А. Калмиков, Л. О. Коханова) дослідників з питань розвитку Інтернет-журналістики як нового феномену сучасної медіаіндустрії. Найґрунтовніші напрацювання щодо аналізу функціонування мережевих видань має російська дослідницька школа. Медіатипологічні розвідки здійснені в сусідній Росії як на вітчизняному матеріалі [2, 5, 6, 10, 12], так і на прикладі окремих зарубіжних країн [8, 9]. Зокрема, рішучий крок у напрямі цілісного, концептуального розгляду онлайнових медіа саме в теоретичному сенсі одним із перших зробив авторитетний учений-журналістикознавець О. І. Акопов. Дослідник науково сформулював питання про комп'ютерний мережевий простір як новий засіб масової інформації. На основі аналізу мережі Fidonet теоретик генерує проблему комплексного вивчення періодичних видань електронних мереж як мультимедійного ЗМІ, розглядає їх у типологічному аспекті, що є новаторським в Інтернет-журналістикознавстві. Науковець класифікує мережеві часописи на два види: а) електронні версії друкованих видань, які всі солідні газети й журнали розміщують в Інтернеті; б) власне електронні видання. Теоретично осмислюючи різницю між термінологічними особливостями вищенаведених понять, учений зазначає: «Електронні версії, однак, не слід вважати електронними ЗМІ. Це тільки форма передачі друкованого видання. Інша справа – оригінальні електронні видання, що первісно створені і функціонують у мережах» [1, с. 34-35]. Виділяючи типи «мережевої газети» та «мережевого журналу», О. І. Акопов під час їх аналізу апелює до таких типологічних ознак як видавець, завдання видання, аудиторія, жанрова рубрикація та ін., використовувані раніше для розгляду друкованих засобів масової інформації.

До розробки питання функціонування нового різновиду мас-медіа, типології мережевих видань звертається О. А. Грабельников [4]. Жур- налістикознавець поділяє ЗМІ Інтернету на три види: суто мережеві, паперово-мережеві та мережево-паперові.

М. М. Колеснікова, розглядаючи типологію мережевих ЗМІ в рамках американського сегмента Інтернету, виділяє дві групи (мережеві представництва традиційних медійних структур і власне мережеві структури) та їх види (мережеві журнали, газети, інформаційні агентства, інформаційно- пошукові системи, портали, списки розсилки тощо) [9].

Новаторським став підхід О. О. Нікітенка [13] щодо розгляду інтерак- тивності (однієї з конститутивних ознак Інтернет-медій, що виявляється в багатосторонньому інформаційному обміні з користувачем) як визначного типологічного критерію нових ЗМІ. Медіадослідник за ознакою наявності інтерактивних сервісів вибудував таку градаційну характеристику мережевих ЗМІ: ресурси, позбавлені інтерактивності; ресурси, які помірно використовують інтерактивність; ресурси, які активно використовують інтерак- тивність.

Аналітик І. Давидов у статті «Масс-медиа Рунета. Основные тенденции развития и анализ текущей ситуации» [6] пропонує власну типологічну класифікацію медійних ресурсів, представлених у російському секторі мережі Інтернет. Зокрема, він поділяє їх на власне мережеві видання (ті, котрі функціонують лише у всесвітній павутині) і мережеві версії традиційних ЗМІ. Далі дослідник подає розгорнуту типологію Інтернет-ЗМІ за декількома ознаками:

тип контенту (новинні, коментарійні та змішані; авторського, редакційного та змішаного контенту);

за тематикою (монотематичні, політематичні);

за належністю (державні; такі, що належать медійним групам; ті, які перебувають у власності політичних та бізнесових груп; незалежні);

за географією (загальнонаціональні, регіональні).

Варто віддати належне російській дослідниці М. М. Лукіній, котра розробила фундаментальну і незаперечну типологічну концепцію поділу Інтернет-ЗМІ за ознакою зіставлення з їх офлайн-«батьками». Вчена диференціює мережеві засоби масової інформації на три великі групи: 1) еквівалентні копії традиційних ЗМІ чи їх електронні версії; 2) модифіковані