Рекламні серіали – серія пов'язаних між собою відеороликів. Ролики можуть бути пов'язані як просто ідеєю, так і сюжетною лінією чи певними образами.

Ремейк – ролик, у якому на відому (популярну) мелодію покладено вірші про товар, послугу, фірму.

Ремікс – ролик, який аранжується під телерекламний матеріал, зберігаючи оригінал.

Спот – цей термін використовують для позначення комерційного телематеріалу, в якому використовується фрагмент художнього твору, найчастіше епізод з фільму. У західній телевізійній практиці спот застосовують як загальну назву всіх телерекламних матеріалів.

Телезаставка – відео-, фото- чи мальована заставка, яка подає зображення логотипу фірми-рекламодавця, певний символ (зображення), Інтер- нет-сайта чи іншої атрибутики в статиці. Телезаставка в деяких випадках супроводжується музикою чи текстом і зазвичай демонструється перед початком чи після закінчення програми.

Телеоголошення – лаконічна усна інформація (від 10-ти до 30-ти секунд) про фірму, товар, послугу. Ведучі лаконічно виголошують суть звернення, подаються реквізити, слоган тощо. Телеоголошення практикується на невеликих регіональних телеканалах із невеликим технічним і творчим потенціалом.

Телеповідомлення – інформація про фірму, товар, послугу, яка має відеоряд і звуковий супровід.

Телесюжет – рекламно-драматичний твір, що має пролог, зав'язку, розвиток подій, кульмінацію та епілог [12].

Співвідношення між обсягами цих жанрів і форм різне, проте кожен з них має свою унікальну структуру, мету та способи виконання. Загалом основою телевізійної реклами є сценарій – конкретний опис екранної дії, змістовний план рекламного твору. Розрізняють літературний та режисерський сценарії рекламного твору, кожний з яких доповнює один одного.

Так, літературний сценарій передбачає втілення рекламної ідеї в сюжеті. Нагадаємо, що ідея – це наскрізна думка твору. Сюжет – послідовність подій, за допомогою яких розкриваються характери героїв, ставлення до них автора та ін., тобто зміст твору. Головними елементами сюжету є зав'язка, розвиток дії, кульмінація та розв'язка. Створюючи рекламний ролик, необхідно пам'ятати про головну вимогу телевізійної реклами: глядач має сприймати текст, розуміючи про що йдеться, навіть тоді, коли не дивиться на екран. Тобто не текст має писатися під сюжет, а навпаки – сюжет повинен органічно доповнювати текст.

Режисерський сценарій являє собою детальний план постановки рекламного твору, в якому він поділяється на мізансцени, кадри, в кожному з них указано обсяг епізоду (хронометраж), план, ракурс, образно-екранне, музичне та ін. вирішення твору. Умовно-схематично це подається так: зліва характеризується відеоряд, тобто опис того, що відбуватиметься на екрані, з використанням телевізійної термінології: крупний план, середній план, мікшуваннята ін.; справа зазначається те, що промовлятиме ведучий чи персонажі (текст, слоган) та звукові ефекти (пісня, шум чи інше) [5, 7].

Телевізійну рекламу поділяють на: пряму рекламу, спонсорство, про- дакт плайсмент.

Пряма реклама на ТБ – розміщення рекламного відеоролика в спеціальному рекламному блоці. Це найпростіший та найпоширеніший вид телереклами, її ефективність можна досить чітко спрогнозувати. Проте саме блочну рекламу найчастіше ігнорують глядачі: під час її демонстрування вони перемикають канали чи відволікаються на інші справи.

Спонсорство. Спонсор – це особа, що підтримує матеріально певну діяльність без отримання від неї прибутку з метою популяризації свого імені (назви), торгової марки. Спонсорська реклама – реклама, інтегрована в передачу у формі рекламних заставок, розміщення логотипа, рекламних щитів у студії, оголошення ведучим програми назви чи імені спонсора та ін. Переваги такої реклами: телеглядачеві складно уникнути її впливу через відсутність повідомлення, що сповіщає про початок реклами; можна створити особливу атмосферу навколо бренда; можна обрати передачу з високим індексом відповідності цільової аудиторії, спонсорська участь усуває можливість розміщення поруч з брендами конкурентів. До того ж така реклама не дозволяє глядачам перемикати канали, як у випадку з рекламними блоками, і оскільки така реклама органічно інтегрована в передачу, телеглядач не відчуває негативних емоцій. Ступінь довіри до спонсорської реклами значно вищий, ніж до блочної, завдяки довірі до передачі. Недоліками цього виду телереклами є те, що: спонсорство може втратити свій ефект, якщо в програмі беруть участь багато кампаній; повідомлення бренда необхідно узгоджувати зі сценарієм; дозувати присутність бренда в кадрі, щоб картинка була природною.

Спонсорство не може бути спонтанним і ефективним одночасно. Щоб обрати об'єкт, необхідно відповісти на декілька питань: які завдання організація хоче вирішити за допомогою спонсорства; чи відповідає об'єкт місії та стратегічним цілям компанії; чи відповідає дата та місце події поставленим завданням; чи відповідають можливості, надані організаторами заходу, витратам; чи захищені права спонсора; чи професійні та досвідчені організатори заходу; чи зможе спонсор контролювати проект.

Продакт плейсмент (produkt placement) – органічне впровадження реклами в тканину фільму чи інших передач. Як і спонсорство, цей вид реклами є дієвим через несподіваність впливу. Проте фільм з рекламою з якихось причин, наприклад, може не вийти на екран, він може бути нижчим по рейтингу, ніж прогнозувалося, та ін., що створює певний ризик стосовно вкладання коштів у таку рекламу. До того ж, Produkt placement є різновидом прихованої реклами, а вона заборонена законодавством України.

Надзвичайно важливе значення для досягнення ефективності телереклами має врахування способів її розміщення. Розрізняють зокрема фіксоване розміщення та розміщення за рейтингами. Фіксоване розміщення характеризується тим, що рекламодавець купує в телевізійного каналу рекламний час, самостійно вирішуючи, коли і в якій програмі демонструватиметься його реклама. Функція телебачення зводиться до продажу часу та гарантування, що