УДК 070. 41

Бикова О. М.

РЕПОРТАЖ ЯК МЕТОД РОЗСЛІДУВАННЯ

У статті розглядаються особливості репортажного методу збору інформації при проведенні журналістського розслідування. Наголошується, що інформація, отримана за допомогою цього методу, характеризується детальністю, правдивістю, яскравістю.

Ключові слова: журналістське розслідування, метод, репортаж, спостереження, "метод маски", метод "журналіст змінює професію".

Журналістське розслідування є одним із найскладніших і найризикованіших сучасних жанрів. Матеріали цього жанру сьогодні актуальні не лише для журналістів, а і для суспільства. Адже, саме розслідування є прикладом реалізації місії журналістики - боротися з соціальними вадами чи хворобами, викривати факти зловживань влади чи бізнесу і таким чином захищати суспільство від корумпованих урядовців та загрозливих негативних тенденцій.

Ще декілька років тому, коли мова йшла про інвестигативну журналістику в Україні, то доволі важко було навести приклади успішних розслідувань та назвати більше десятка прізвищ тих журналістів, які працюють у цьому жанрі. Розслідування часто зводилось до пошуків компромату, "зливів", замовних матеріалів.

Сьогодні можемо говорити про відродження цього жанру - все частіше на сторінках і регіональної, і всеукраїнської преси з'являються ґрунтовні розслідування на суспільно значущі теми. Дедалі більшої ваги і популярності набувають журналістські розслідування, які з'являються в електронних ЗМІ.

Що ж таке сучасне розслідування? Єдиного та загальноприйнятого визначення журналістського розслідування не існує. Французькі дослідники, наприклад, дають таке визначення: "Розслідування - найскладніший журналістський жанр, який "грає" на всіх регістрах сприйняття: й аналітичному, й емоційному. Він об'єднує в собі елементи інтерв'ю, портрета, репортажу, хроніки, аналізу, синтезу. Завдання розслідування "захопити читача унікальною ситуацією і потім пояснити її сенс" [3, 45].

Французький практик і теоретик журналістики Жан Мурікан тлумачить його таким чином: "Розслідування - це полювання на факти, які дозволяють читачеві зрозуміти те, що він має зрозуміти" [7, 8].

Одне з найкращих, найчастіше цитованих визначень журналістського розслідування належить американському журналісту Роберту Гріну: "Це журналістський матеріал, побудований, як правило, на власній роботі та ініціативі, на важливу тему, яку окремі особи та організації воліли б залишити у таємниці. Три головних елементи: журналіст проводить розслідування, якого ще ніхто не проводив; тема матеріалу досить важлива для читача чи глядача; інші намагаються приховати порушені у розслідуванні факти від громадськості" [12, 5].

Розслідувальна журналістика висуває жорсткі вимоги до автора - він має бути вірним в обстоюванні суспільних інтересів, сміливим, досліджуючи небезпечну тему і що найголовніше - бути наполегливим у пошуку джерел та інформації. Адже критичний читач запитає: а чи можна цьому журналісту та джерелу інформації вірити? Чи можливо журналіста і джерело інформації перевірити? Досягнути достовірності і надійності матеріалу можна поєднанням інформації з "перших рук" (тобто інформації, отриманої автором свідком події безпосередньо з місця, де ця подія відбувалася) з якісними вторинними джерелами. Таким чином, одним із основних методів збору інформації при проведенні розслідування стає репортажний метод.

Метою нашої статті є дослідження особливостей репортажного методу збору інформації при проведення журналістського розслідування. Об'єкт дослідження - матеріли періодичної преси, які підлягають під визначення жанру журналістське розслідування.

Оскільки системний підхід до вивчення репортажу як методу збору інформації при проведенні розслідування відсутній, українські журналісти змушені дізнаватись про специфіку методу з публікацій зарубіжних авторів (Г.Вальраф, М.Кім, Й.Бех-Карлсон) і поодиноких розвідок вітчизняних журналістикознавців (М.Василенко, В.Здоровега). У цьому й полягає актуальність обраної нами теми.

Термін "репортаж" в журналістиці вживається на позначення поширеного інформаційного жанру, який яскраво і оперативно дає читачеві (глядачеві, слухачеві) найповніше уявлення про подію та методу подачі інформаційних матеріалів для періодичних видань, радіо і телебачення.

Репортажний метод збору інформації під час проведення розслідування - розповідь журналіста- очевидця про гострі проблеми суспільного життя за методом спостереження.

Журналіст, готуючи розслідування методом репортажу, перебуває на місці події і працює з тим, що бачить і переживає. Отже, спостереження стає вирішальним і найефективнішим методом.

324

Вітчизняні вчені-філософи подають таке визначення спостереження: "Спостереження - це певна система фіксування та реєстрації властивостей і зв'язків досліджуваного об'єкта в природних умовах" [13, 268]. Дефініція надзвичайно ускладнена і малозрозуміла.

На нашу думку, більш зрозуміло метод спостереження можна визначити як: "Особисте пізнання людиною дійсності шляхом чуттєвого її сприйняття" [11, 86].

Цей метод дослідження у журналістиці буває прямим і непрямим, короткочасним і тривалим, відкритим і прихованим, включеним і невключеним [11, 86].

Інвестигейтор, який збирає фактаж методом репортажу, використовує, як правило, два типи спостереження:

погляд спостерігача, який не бере участі у події (невключене спостереження). Наприклад, проводячи розслідування про якість питної води, котру продають на вулицях Львова, агент "Інформатора" Руслан Оруджев з'ясовував, де автоцистерни набирають воду, і побачив таке: "За довгою бетонною огорожею стояли дві сині автоцистерни. Власне, на колесах була одна, інша - демонтована з водовоза. На подвір'ї не видно ні душі - лише два величезні вівчури. За сотню метрів від свиноферми поблискує хрестами кладовище. Видовище, щиро кажучи, моторошне і, щонайменше, інтригуючи. Невже саме тут набирають "чисту питну воду"?.Ближче до опівночі у браму в'їхав легковий автомобіль. Його власник, з огляду на реакцію двох сторожів, котрі виросли немов із-під землі, - тут за начальника. Чолов'яга узявся роздавати вказівки. До нас донеслася лише його пересторога: "І щоби ніякої горілки!". Сторожі зникли так само хутко, як з'явилися. "Головний" теж поїхав своєю дорогою. Лише о четвертій