Новинні ЗМІ весь час працюють за умов комерційного оточення, що характеризується високою концентрацією власності в руках транснаціональних конгломератів. Ці глобальні інформаційні корпорації володіють засобами масової інформації у різних країнах світу і сприяють переміщенню своєї продукції через всі національні кордони (Hartley, 1982, 46). На новинні ЗМІ впливають також показники витрат на виробництво і збут своєї продукції, використовувані технології та схема одержання прибутків, яка зорієнтована більше на рекламодавців, ніж на споживачів. Як ці особливості впливають на зміст і дійовість політичних новин ми розглянемо у наступних розділах. Очевидно лише, що вони формують умови роботи і оточення, які, в свою чергу, можуть вплинути і впливають на спосіб подання політичних новин.

Джерела диверсифікації

Хоча у різних ліберально-демократичних країнах є багато спільного у тих політичних і економічних тенденціях, що формують індустрію ЗМІ, залишається й чимало відмінностей, пов'язаних з географічними, етнічними, культурними, історичними та політичними особливостями окремих країн. Внутрішні національні та зовнішні умови по-різному як з географічної, так і з політичної точок зору впливають на зміст повідомлень, що поширюються у різних країнах через засоби масової інформації. Етнічні та мовні особливості кожної країни формують різні політичну історію та політичну традицію і сприяють утворенню специфічного інформаційного середовища.

Турбота про збереження своєї самобутності у сфері культури впливає на інформаційне середовище як з точки зору поточної політики, так і в плані політичної перспективи. Наприклад, у процесі створення єдиної Європи виникає проблема захисту від культурної експансії ззовні, в першу чергу з боку США, хоча водночас держави Європи докладають максимум зусиль для підтримки культурної єдності в межах своїх країн (McQuaіl, 1994, 114). Дискусії на цю тему тривають у Канаді стосовно США. У кожному разі, коли йдеться про культурну самобутність, у центрі дискусій завжди опиняються ЗМІ.

На думку Кюрена, ЗМІ зазнають тиску як згори (з боку держави та економічного оточення), так і знизу (з боку громадськості). Він наводить кілька способів, які дають громадським силам за умов ліберальної демократії можливість впливати на ЗМІ (Curran, 1996a, 142-147). Наприклад, протистояння культурних і політичних сил етнічних меншин може вплинути на процес визначення цілей, політики та організації ЗМІ. "Зацікавлені групи" та організації, пов'язані з окремими соціальними питаннями (охорона довкілля, зменшення податкового тягаря), можуть лобіювати або якимось іншим чином впливати на зміст інформації, поширюваної через ЗМІ. Наприклад, у Німеччині це привело до створення системи представницьких соціальних і політичних груп, що здійснюють стратегічний вплив на телебачення і радіомовлення за так званою "ліберально-корпоративною" моделлю (Curran, 1996a, 143).

Ще одним джерелом внутрішньої різноманітності є фрагментація засобів масової інформації і створення вузько спеціалізованих інформаційних продуктів, зорієнтованих на "обмежені групи" (Blumler and Gurevіch, 1996, 125). Ці групи можна визначати за демографічними ознаками (домогосподарки, підлітки, національні меншини) або за уподобаннями (прихильники певних напрямків у музиці, спортивні уболівальники або любителі куховарити). Наприклад, процес "мультиплікації" телебачення (створення спеціалізованих телевізійних каналів) набув особливого розвитку в США; тому тут ЗМІ доводиться боротися за увагу дедалі вужчих груп споживачів. Втім, на думку Бламлера та Гуревича, рівень фрагментації аудиторії не варто переоцінювати, оскільки переважна більшість людей, як і раніше, віддають перевагу тим самим головним інформаційним продуктам.

Практика опрацювання новин

Зрозуміло, що на функціонування інформаційних інституцій впливає їх політичне і економічне оточення. Крім того, їм доводиться діяти у рамках певних організаційних вимог щодо висвітлення політичних новин, що також впливає на зміст поширюваної інформації . Ми розглядатимемо цей вплив детально трохи далі, у Розділі 3. Тут ми лише коротко зауважимо, що є кілька головних способів опрацювання новин, до яких належать: одержання матеріалів від інших інформаційних агенцій (інформаційних бюро, служб інформаційних мереж тощо), утримання власного штату репортерів, кожен з яких спеціалізується в якійсь конкретній сфері (у такий спосіб забезпечують безперервний потік матеріалів з певної тематики - кримінальна хроніка, бізнесові новини), а також привілейований доступ до джерел інформації у владних та інших офіційних структурах.

Поділ праці поміж різними групами працівників ЗМІ також впливає на спосіб збирання новин. Репортери, редактори та видавці можуть відігравати різні ролі в інформаційних організаціях, мати різний рівень самостійності і посідати різне становище в ієрархії таких організацій. Репортери часом є членами профспілки, натомість редактори зазвичай ними не є. У багатьох випадках редактори визначають, який саме матеріал їм потрібен і розподіляють тематику між репортерами. Функції видавців полягають у визначенні аудиторії, на яку буде зорієнтовано той чи інший інформаційний продукт. На поділ праці та ієрархію у рамках певної інформаційної структури впливають також зовнішні чинники, як, наприклад, структура власності та джерела надходжень. Вплив цих чинників ми розглянемо у подальших розділах. Але спочатку давайте коротко проаналізуємо поняття "зміст новин".

Зміст: політично важлива інформація у ЗМІ

Робити узагальнення стосовно змісту політично важливих новин, що поширюються через ЗМІ, слід дуже обережно. Існують різні види новинних ЗМІ - різні з технологічної точки зору (телебачення, радіо, журнали, газети, електронні служби в Інтернет), різні за жанром (інформаційний бюлетень і розділ новин у газеті, колонка експерта з громадської думки та репортаж з місця події тощо) та аудиторією спрямування. Серйозні або "якісні" видання, що орієнтуються переважно на еліту (політиків, професіоналів, бізнесменів), схильні до серйозного інтелектуального стилю подання новин; "популярні" видання, орієнтовані на "пересічну" публіку, схильні до сенсаційності й популізму - як за способом подання, так і за змістом