1997; Parenty, 1986).

В інших роботах головну увагу приділяли загальному впливові комерціалізації ЗМІ

на зміст новин, які вони поширюють. На думку Даласа Смайта, оскільки комерційна

орієнтація ЗМІ вимагає від них завоювання аудиторії для рекламодавців, зміст

поширюваної ними інформації має бути чимось більшим, ніж просто "пустопорожньою

балаканиною" для заповнення прогалин між рекламними матеріалами (Smythe, 1981).

Понад те, зміст цієї інформації має бути таким, щоб зацікавити потрібну

рекламодавцеві аудиторію. Загалом рекламодавці зацікавлені в аудиторії двох

типів: масовій аудиторії, що складається з людей, кожен з яких окремо має

відносно невелику купівельну спроможність, проте всі разом вони утворюють

достатньо місткий сектор ринку (на цей тип аудиторії зорієнтовано "популярні"

друковані видання); і групу багатих людей, кількісно, можливо, й невелику, яку

характеризує підвищена купівельна спроможність (на неї зорієнтовано "серйозні"

ЗМІ). Отже, у новинах практично неможливо відбити справді "неприємні" теми, що

можуть "відштовхнути" масову аудиторію або викликати невдоволення у загалом

достатньо консервативно налаштованої багатої публіки.

Наявність таких комерційних обмежень свідчить про те, що ринок може

впроваджувати, можливо, й неусвідомлену, але досить ефективну структурну

цензуру. Ринкові імперативи сприяють обмеженню доступу аудиторії до одних

поглядів і переконань і водночас забезпечують їй привілейований доступ до інших.

У такий спосіб створюють систематичний тиск на політичну та економічну

різноманітність систем ЗМІ. У результаті комерційні засоби масової інформації

характеризуються наявністю структурних перешкод для висвітлення радикальних або

прогресивних поглядів. Захисники існуючого порядку часом висувають аргументи, що

натомість комерційні імперативи гарантують одержання аудиторією того, чого вона

хоче, і у такий спосіб забезпечують "суверенітет споживача" (див. Розділ 1).

Проте спеціальні дослідження показали, що зміст інформації, яку поширюють ЗМІ,

продиктований у першу чергу не вподобаннями аудиторії, а економічними реаліями,

у тому числі олігопольністю індустрії ЗМІ, накопиченою власністю і впливом

реклами (Curran, 1996b).

У деяких працях, автори яких додержуються "критичних" поглядів і схильні до

"структурного" пояснення впливу на зміст новин, економічним обмеженням

приділяють менше значення, а головну увагу зосереджують на інших інституціях

влади. Представники цього напряму стверджують, що засоби масової інформації

відбивають не все розмаїття існуючих поглядів, а лише погляди "головних

розпорядників" представників інституційної влади: політиків, державних посадових

осіб, економічних лідерів та інших осіб, пов'язаних з інституційною владою.

Прихильники цієї концепції не вважають, немовби ЗМІ репрезентують лише одну

точку зору на суспільні питання, навпаки, легко бачити, що дискусії і суперечки

заповнюють всі новини. Радше ця концепція передбачає, що інституційна еліта

визначає загальний зміст питань, окреслює принципи сприйняття реальності,

визначає рамки можливих відхилень у поглядах і у такий спосіб визначає умови

дискусії. Наприклад, дискусії з приводу участі у бойових діях під час війни у

В'єтнамі точилися між "яструбами" (прихильниками агресивних дій) та "голубами"

(противниками таких дій). Хоча щодо втрат і здобутків, спричинених інтервенцією,

точилися бурхливі дискусії, обидва табори поділяли думку, що комунізм - це

завжди "зло", а американське втручання здійснюють виключно з "шляхетних

міркувань". Тому умови більшості політичних дискусій і питання для обговорення

визначали відповідно до переконань елітних груп. ЗМІ виступали в ролі "вторинних

розпорядників", переказуючи погляди представників еліти "популярною" мовою

(Hall, Crіtcher, Jefferson, Clark and Roberts, 1978).

Ще один важливий напрямок теоретичних і практичних досліджень у рамках критичної

традиції розглядає новини як такі, що їх зумовлено ідеологією. На думку

прихильників цього напрямку, ідеологією пройняті всі стандарти і практики

виробництва новин: критерії професіоналізму, інформаційні цінності, саме поняття

"об'єктивності". Концепція ідеології передбачає наявність зв'язку між значенням

(поняттям, яке поєднує смисл з його символічним поданням) та владою. У цих

дослідженнях терміни використовують не лише для подання "бачення світу", а й для

аналізу того, як ЗМІ сприяють процесові встановлення і підтримки владних

зв'язків. Як зауважив Джон Томпсон:

"Ідеологія у широкому розумінні є значенням на службі у влади. Тому вивчення

ідеології вимагає від нас вивчення й того, в який спосіб це значення формують і

передають у різного виду символьних формах... а також вивчення соціальних умов,

за яких ці символьні форми застосовують" (J. Thompson, 1990, 7).

Концепція "новин, зумовлених ідеологією" передбачає, що зміст новин відбиває

комплекс кодів і різних видів практики, категорій та концепцій, що не просто є

нейтральними чи неупередженими за природою, але й містять певні оціночні

судження. Внаслідок цього повідомлення у засобах масової інформації мають власні

пріоритети і культурні ознаки; їх спрямовано на конкретну аудиторію і вони

містять певну внутрішню логіку, яка відображає політичні та економічні умови.

Наявність у новин внутрішньої логіки та їхня ідеологічна зумовленість означають,

що власники засобів масової інформації, журналісти та органи влади не можуть

маніпулювати ними на власний розсуд, радше навпаки, для новин характерні власна

логіка, традиції і способи подання. Прийняття цієї концепції означає визнання

того факту, що новини сприяють зміцненню і відтворенню за умов ліберальної

демократії нерівноправних владних зв'язків, але роблять вони це за допомоги

своїх специфічних прийомів і методів, а не внаслідок втручання з боку власників

ЗМІ або інших груп еліти.

Два головні напрямки досліджень у цій сфері розглядають інформаційні цінності як

ідеологічні коди, а концепцію об'єктивності - як ідеологічну практику.

Наприклад, Хартлі, аналізує в який спосіб критерії інформаційних цінностей, що

зумовлюють добір і побудову змісту новин, впливають на ідеологічні припущення

стосовно того, що вважати важливим, кого можна вважати надійним джерелом

інформації та яким чином функціонує соціальний світ (Hartley, 1982, 81-83).

Важливо зазначити, що критерії добору новин, вартих публікації, формують не на

фундаменті політичних чи особистих переконань журналістів, а на підвалинах

стандартів об'єктивності та професіоналізму, що ними користуються ЗМІ. Хай там

як, але інформаційні цінності є відбиттям певних соціальних зв'язків влади і

нерівності; вони сприяють піднесенню домінантних цінностей та інституцій у ЗМІ і

переоцінці небезпек, що їм загрожують, приділяють надто багато уваги діям та

заявам домінантних лідерів і зазвичай замовчують інформацію, що стосується менш

впливових соціальних груп та точок зору. У такий спосіб інформаційні