Миротворчість – це широкий спектр дій, спрямованих на досягнення згоди між сторонами, що перебувають у конфлікті, за допомогою МИРНИХ ЗАСОБІВ (стаття 6)

Організація Об'єднаних Націй має шість головних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Економічну і Соціальну Раду, Раду з Опіки, Міжнародний Суд і Секретаріат. Рада Безпеки, згідно зі Статутом відповідає за підтримання міжнародного миру і безпеки.

Слід також зазначити, що згідно зі Статутом, головною метою ООН є підтримання міжнародного миру та безпеки.

А підтримання миру — це дії, пов'язані з розгортанням у районі конфлікту груп спостерігачів, військових контингентів, а часто й цивільного персоналу ООН з метою сприяння дотримання досягнутих угод про припинення вогню. Головна мета цього заходу — припинити кровопролиття, роз'єднати конфліктуючі сторони.

Отже, тепер нам відомо, в чому полягає миротворча діяльність. Дивує лише той факт, що ЗМІ, які так широко вживають цей термін, жодного разу його не пояснили. Хоча саме це – головна їх помилка, яку необхідно якнайшвидше виправити. А першоджерелом невірної поінформованості журналіста в даному випадку є звичайна непрофесійність (незнання суті речей та понять, якими журналіст оперує).

1.2 Суперечливе висвітлення миротворчості у ЗМІ.

Знаючи, що таке „миротворчість”, спробуємо співставити її суть з діяльністю нашого військового контингенту в Іраку. Починати треба з введення. У вищезгаданому Указі Президента підставою для відправлення контингенту названа та ж сама резолюція Ради Безпеки ООН. Як вже відомо, вона не містить ні слова про миротворчість. Ми знову звертаємось до Статуту ООН.

Виявляється, підставою для виконання миротворчих операцій може бути тільки мандат ООН, прийнятий відповідною резолюцією Ради Безпеки. Ніякого мандату на миротворчу діяльність в Іраку сьогодні не існує. Останній документ такого роду було скасовано (зупинено його дію) резолюцією 1490 (2003) від 6.10.2003. Цим рішенням ООН відкликала усіх своїх спостерігачів ІКМООН (Ірако-Кувейтської Місії ООН по нагляду), котрі знаходились на ірако-кувейтському кордоні.

Стає зрозумілим, що ООН не має ніякого відношення до подій в Іраку. Підтвердженням цьому є слова Віктора Ющенка про необхідність ”повернення вирішення Іракського конфлікту під егіду Ради Безпеки ООН” (5)

Отже, український військовий контингент в Іраку не виконує ЖОДНОЇ миротворчої місії. А засоби масової інформації стверджують протилежне.

Слід навести декілька яскравих прикладів, які б проілюстрували цю протилежність.

Інтернет-видання „proUA.com” (14)

„Верховна Рада вдруге оприлюднила свою позицію відносно українських миротворців, що була викладена у постанові Ради від 3 грудня 2004 року «Про відкликання миротворчого контингенту України, направленого для участі в миротворчій операції в Республіці Ірак», і запропонувала президентові України негайно вивести український миротворчий контингент із Республіки Ірак.”

Утро.ru (15)

Украина намерена сократить количество миротворцев в Ираке с трех до двух батальонов. Об этом сообщил журналистам министр обороны Украины Евгений Марчук, вернувшийся из поездки в Ирак.

"Прес-служба Віктора Ющенка" (5)

Віктор Ющенко заявив, що його позиція щодо виведення українських миротворців з Іраку залишається незмінною. Про це він сказав сьогодні журналістам після зустрічі з делегацією ООН.

Як бачимо, у всіх трьох випадках чітко проглядається вищезгадана суперечність щодо висвітлення статусу українського контингенту в Іраку.

Більше того, ця суперечність дуже схожа на ситуацію, зображену доцентом Лильо у одній зі своїх праць (2): „Прислуговування у журналістиці – наслідок не тільки залежності журналіста від влади, а й брак фаху, що спричиняє без критичне сприйняття статус-кво”. Тобто, ніякого бажання хоча б перевірити достовірність надаваної інформації з інших джерел, або розібратись у значенні поняття „миротворчість”, для того, щоб зрозуміти самому і пояснити його читачеві, НЕМАЄ.

1.3 Спроба віднайти справжню причину перебування українських військ в Іраку та головний принцип ілюстрації нового близькосхідного конфлікту у ЗМІ.

Доречно повернутися до інтерв’ю з Віктором Ющенко у „Львівській газеті” (5). Пан Ющенко зокрема заявив: „Я не приховую, що у фракції теж була складна дискусія щодо голосування питання РХБЗ-батальйону”. 2 роки тому в Україні відбувалися дивні речі. Парламент вів дебати про відправку батальйону хімічного захисту, а Президент підписав Указ про введення миротворчого контингенту. І ми про це НІЧОГО не знаємо.

Щоб розібратися у цих протиріччях, нам необхідно розглянути події у хронологічному порядку.

20-го березня 2003 року Постсуверенній Республіці Ірак було завдано нещадний ракетний обстріл військами США. Згодом до найбагатшої країни світу окрім Північної Ірландії підключилась (як було домовлено раніше) і колишня метрополія Іраку Великобританія. Усі нападники діяли у складі так званої Коаліції, до якої згодом увійшла й Україна (3).

Відома нам резолюція, на виконання якої ніби-то діє Коаліція, була прийнята через два місяця після вторгнення її військ в незалежну Республіку Ірак і ніяким чином НЕ МОГЛА БУТИ підставою для введення військ.

Офіційною причиною розв’язання нового військового конфлікту на Близькому Сході була: „Наявність в Іраку зброї масового ураження й небажання цієї країни роззброюватись”. А згодом виявилось, що ніякої зброї масового ураження в цій країні не було, нема і не могло бути. Це офіційні висновки Комісії Президента США з перевірки роботи американських спецслужб (6). Свої висновки за 2002 рік з великим соромом та скандалом у світовій пресі також спростувала і Британська розвідка (7). А Джордж Буш заявив: "До початку війни мені, як і багатьом в США та у всьому світі, здалось, що ми знайдемо зброю масового ураження.” На питання, чи варто було в такому випадку розпочинати війну, Буш відповів: "Так, абсолютно". Заради чого вже загинуло більше 1,3 тис. американців, залишається незрозумілим. У Хусейна не було ні ядерної бомби, ні зв’язків з