Курсова робота

З журналістики

Системи масової комунікації

Масова комунікація є одним із видів комунікації. Кожен вид ко-му-нікації відрізняється один від одного не тільки природою комуні-ка-тивного процесу, а й природою тих компонентів, які виконують функцію спілкування або організовують його. Якщо сукупність цих ком-понентів називати системою, то можна говорити про особли-во-сті системи комунікації залежно від її виду та природи.

Є цікава думка у Зернецької О. В. про специфічну природу масо-вої комунікації. Природа її — у виробництві інформації за допо-могою найновітніших технічних засобів, яке спричинене передусім середовищем поширення та функціонування цінностей, моделей по-ве-дінки для мас, уособленим, зокрема, в масовій культурі [Зер-нецька О. В., 7—8]. Це те, про що ми говорили у пер-шій лекції: ви-роб-ничий підхід до про-цесу масової комунікації був зумов-ле-ний са-мою струк-ту-рою масової комунікації та переходом люд-ства на рі-вень побудови індустріального су-с--пі-ль-ства.

Таким чином, залишаючись процесом встановлення і під-триман-ня контактів у суспільстві, процесом його консолідації, масова комунікація сьогодні — це:

Виробництво інформації здійснюється виробниками ЗМК, яких в Україні сьогодні багато (див. першу лекцію та довідку вище). Су-часне інформаційне виробництво характеризується розгалу-же-ною й складною системою виробників: інформаційних агентств, ре-дакцій, друкарень, дистриб’юторів (поширювачів ЗМК) тощо.

Ким же є виробники ЗМК у структурі масової комунікації — комунікантом чи кимось іншим?

Якщо взяти до уваги загальну модель комунікації, то в рольовому аспекті про-цес спілкування відбувається в системі соціальних ролей, які вико-нують люди в тій чи іншій комунікативній ситуації. За своєю при-ро-дою людина соціально є поліфункціональною істотою. Але неза-леж-но від соціальної функції вона завжди виконує роль або комуні-кан-та, або комуніката. Можна сказати, що комунікатор — це функ-ція соціальної ролі [К = f(СР)] в кон-кретних соціально-комунікативних умовах. Зміст і форма цієї функції залежить від змісту й характеру соціальної ролі. Так, поведінка комунікатора, зміст його висловлювання, характер його мовлення залежить від того, хто є носієм комунікативної функції — дитина чи дорослий, людина освічена чи ні, людина з міста чи з села, робітник чи педагог і т. д. На цій основі можна розрізняти типи комунікаторів, чому й буде присвячена одна з лекцій. Від ти-пів комунікаторів залежить і організація комунікативного про-цесу. Якщо порівняти таких комунікаторів, як пропагандист (модель Чакотіна), відправ-ник інформації, що належить до пер-винної соціальної групи (мо-дель Рілеїв), професіональний комунікатор (модель Вестлея-Мак-Ліна), комунікатор із психо-логічними змінни-ми (модель Малець-кого), то з упевненістю можна сказати, що орга-нізація процесу спіл-кування для кожного з цих типів комунікаторів буде своєю. Для прикладу розглянемо спілкування між професій-ним комунікатором і публікою та непрофесійним комунікатором і тою ж публікою. У першому випадку комунікативний процес мати-ме більшу осми-сленість і чіткість, відсутніми будуть зайві акти мовлення, тема-тичні відхилення; у другому випадку процес спілку-вання може бути підпорядкований асоціативній роботі пам’яті, позначений зайвими мовними операціями й діями.

Типовим явищем для систем масової комунікації є дисперсія фун-к-ції мовлення й дивергенція комуніканта (терміни наші.— В. Р.), тобто роз-сіювання (дисперсія) акту мовлення, коли різні люди, які беруть участь в породженні висловлювання, в системі масової комунікації виступають ніби єдиним комунікантом, а в результаті утворюється роз-ходження (ди-вергенція) психоло-гічних, соціальних, професійних ознак єдиного комунікан-та, в ролі якого виступає одна людина, що веде до появи сукупності розпо-рошених у часі й просторі ознак мовця, закріп-лених за різними носіями мовлення, коли збір ін-формації здійснює одна людина, її аналіз — друга, об-робку — третя і т. д. Так виникає дисперсна й дивергентна система масової комунікації. Натомість з’являється ко-лек--тивна відпові-да-ль-ність (а при високій дисперсності, коли неясно, хто стоїть за повідомленням, — безвідпові-дальність) за зміст і форму мов-лення та ор-ганізацію про-цесу спіл-кування. Структуризація, фазо-вість і дис---кретність мов--лення при цьому є закономірними яви-щами, оскіль-ки окремі мов-ні акти, що структурно пов’язані темою, метою спіл-кування, вико-нуються пое-тапно й навіть у різних місцях та в різний час. При цьому виникає колективне право на ак-ти мовлення (зміст і форму висловлювання), встановлюється певна монополія на мовлення. Останнє спонукає організаторів процесу комунікації дивитися на акт мовлення як працю, бізнес і займатися комер-ціалізацією цього процесу.

Отже, у ролі комуніканта, професіонального комуніканта під час масового спілкування можуть бути різні соціальні ролі — автори (кореспонденти), організатори (менеджери, видавці, засновники) комунікативного процесу: захисники, регулятори (редактори, ведучі) (модель HUB, модель Левіна) тощо. Таким чином, під упливом цих ролей комунікативний процес більшою мірою структурується, виді-ляється більша кількість фаз.

У системі масової комунікації виробники інформаційної продук-ції виконують, по суті, єдину роль комуніканта. Пере-розподіл цих ролей веде до трансформації систем масової кому-ні-ка-ції, а трансформація масовокомунікаційної системи веде до виник-нення нових засобів масової комунікації. Але найбільш визна-чаль-ним процесом для системи масової комунікації є процес її глоба-лізації. Трансформація й глобалізація системи мас-медіа породжує зміну, в свою чергу, суспільно-політичної й еконо-мічної систем, які теж трансформуються. Трансформація й глобалізація системи масової комунікації, од-нак, не є першопричиною соціально-еконо-мічних змін: модер-ніза-ція технологій, розвиток науки і техніки, а також суспільно-еконо-мічний розвиток сприяли розвитку системи масової кому-ніка-ції.

Глобалізація системи масової комунікації — то є поняття, яке активно використовується з кінця ХХ ст. Це поняття відображає процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана