Глобалізація систем масової комунікації тільки посилює дивер-гентність і дисперсність системи масової комунікації, струк-тури-зацію, фазовість, дискретність мов-лен-ня та монополію на нього.

Як приклад дисперсності й дивергентності системи масової кому-нікації може бути система, в якій глядач споживає новини, виготов-лені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання за-снов-ника каналу й інтерпретовані певним чином на про-хання керів-ників телеорганізації (дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).

Питанню глобального розвитку систем масової комунікації при-свя-тила свою книгу О. В. Зернецька “Гло-бальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини”. Історія поняття “гло-балізація” розкрита у розділі 2 цієї книги (с. 43 і далі).

Глобалізація системи масової комунікації пов’язана безперечно з технічною революцією, але ця революція не є єдиним чинником утво-рення глобальних масовокомунікаційних систем. Прикладом може бути Україна, яка відстає від Заходу в утворенні глобально транс-формованих систем комунікації. Причиною цьому є як економічне відставання, так і соціально-психологічна неготовність комунікато-рів до утворення глобальної системи комунікації й ак-тив-ного вхо-дження в світові інформаційні системи. Народ має пережити “гео-стратегічний землетрус”, щоб під упливом соціаль-них, економіч-них, технологічних, культурних, етнічних факторів шу-ка-ти навпо-мац-ки, як вважають А. Кінг та Б. Шнайдер у доповіді Рим-ському клубові “Перша глобальна революція”, свій шлях до розуміння но-во-го світу, а також, перебуваючи в імлі невідомості, вчитися, як керувати новим світом і не бути керованим ним (цит. за [Зернецька О. В., 44]).

У такі перехідні періоди для суспільства актуалізується поняття інформаційних технологій. Вони стають частинкою поняття глоба-лізації системи масової комунікації, оскільки без технологічної мо-дернізації процесу спілкування неможливим є утворення більш по-тужних систем збору, обробки, передачі й поширення інформації у масовокомунікаційному просторі. Суспільство тоді змушене шука-ти кошти й придбавати інформаційні технології, щоб не зали-шатися на периферії світового інформаційного простору.

Розвиток інформаційних технологій має переважно характер нау-ково-технічний, за яким дуже часто губляться поняття моралі й че-сті, соціальної відповідальності, психологічної ідентичності тощо. Прикладом може бути мережа Інтернет. В систему інтернетівського спілкування закладені великі технічні можливості, але зовсім від-сутні засоби стримування мовців й контролю за інформацією. Інтер-нетівська система спілкування, таким чином, має характер соціаль-но й психологічно незахищеної системи, в якій порушено соціаль-но-психологічний баланс правильного / неправильного, порядно-го / не--по-ряд-ного, морального / аморального, естетичного / неесте-тично-го і т. д. Поки інформаційна система Інтернет залишається фактом віртуальної реальності цей дисбаланс і ця незахищеність фатально не шкодять суспільній інформаційній системі, а також самій системі Інтернет, оскільки вона все-таки існує як технічний витвір. Але як тільки ця віртуальна система стане частиною суспільної інформа-ційної системи, її кровоносною підсистемою і не будуть вироблені засоби інформаційного захисту, тоді суспільна інформаційна систе-ма, а разом із нею й суспільство деградують і загинуть, як будь-яке явище в природі при порушенні інформаційного балансу й систем захисту.

Людство, розуміючи таку загрозу, намагається “загнуздати” ін-тер-не-тівську систему й надати їй “людського вигляду”. Так, у Китаї обмежено діяльність інтернет-провайдерів. Вони тепер зобов’язані записувати й надавати інформацію правоохоронним органам про зміст сайтів і дані про користувачів (цит. за журналом “Мой ком-пьютер”, № 41, 2000, стор. 6). Безперечно, у пошуках “людського вигляду” для інформаційних систем можливі всілякі перегини, які властиві й людському суспільству як живому організму.

На розуміння терміна “глобалізація” мала великий вплив кон-цеп-ція канадського соціолога Маршалла Маклюена, основним кон-цеп-том якої було уявлення про світ як “глобальне село”. Глобалізація передбачає безупинний процес інтеграції одиничного, самобутнього в загальний культурний, соціальний, політичний контекст “гло-баль-ного села”. “За своєю суттю,— пише О. В. Зернецька,— все те, що перебуває в процесі глобалізації, не що інше, як сили, що уособ-люють виробництво, дистрибуцію та споживання продуктів і послуг, які, в свою чергу, спрямовані на гомогенізовану (однорідну, типову.— В. Р.) поведінку споживача (в якому б куточку світу він не жив). За глобалізаційною парадигмою, він повинен споживати одне й те ж їстівне (наприклад, стандартизовану їжу: кока-колу, продукцію мережі Макдональдс, пепсі, піцу) або неїстівне (про-грами телебачення, фільми, одяг, англосаксонський бізнесовий стиль і т. ін.). Цей процес, який дістав влучну назву “макдо-наль-ди-зація”, разом з тим вносить в дискурс про глобалізацію й нове по-няття — “глобальна культура”. Воно виникає як критичний концепт наприкінці 80-х років і належить до цілого комплексу потоків і процесів, які перетинають національні кордони за останні двадцять років” [Зернецька О. В., 47].

Як бачимо, ідея глобальної культури й глобалізації світових сус-пільних просторів з очевидністю має негативний компонент, пов’-яза-ний як з макдональдизацією, стереотипізацією поведінки людей, що входять в глобальну систему, так і з масифікацією, тобто втя-гу-ванням людини в запрограмовану на певну поведінку масу лю-дей. Все це, звичайно, руйнує національні культурні цінності краї-ни, яка потрапляє в систему глобальної культури, і підпорядковує її інтересам панівної нації в глобальній системі. Так, створюваний у наш час глобальний інформаційний світ має явно виражену проаме-ри-канську або прозахідну орієнтацію, де пострадянські країни почу-вають себе за-леж-ними від правил гри у цьому глобальному світі.

Глобальний інформаційний світ (глобальна культура, світова куль-тура) тримається на розвиткові багатонаціональних ринків, кор-по-рацій, надскладних систем комунікацій, сучасних медіа-технологій. Ця організаційно-технологічна основа глобального світу, з одного боку, сприяє єднанню людей, народів, з другого боку, нівелює їхні етнічні, політичні, культурні особливості.